Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/11911/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11911/23 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Лук`янчук О.В., суддів: Бітова А.І., Ступакової І.Г. розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Філії Ананьївське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року по справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії Ананьївське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про визнання протиправним та скасування лісорубного квитка,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернувся до суду з позовом до Філії Ананьївське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України та просив: - визнати протиправним та скасувати лісорубний квиток №000937, виданий 13.02.2023 Філією Ананьївське лісове господарство ДП Ліси України на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 16 виділі Северинівського лісництва. В обґрунтування позову зазначалось, що видача відповідачем лісорубного квитка на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 16 виділі Северинівського лісництва є протиправною, а лісорубний квиток підлягає скасуванню, оскільки при його видачі порушений порядок про спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року адміністративний позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Філія Ананьївське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що згідно до Санітарних правил №555, Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724 та акту поточного лісопатологічного обстеження від 08.07.2022, що складений Державним спеціалізованим лісозахисним підприємством «Вінницялісозахист» апелянт наголошує, що його довіритель, здійснюючи санітарні вибіркові рубки, виконував свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу, дотримуючись вимог діючого законодавства. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що санітарні вибіркові рубки, нібито проводилися на території та на об`єктах природного заповідного фонду, адже квартали 26,27,28 Северинівського лісництва відносяться до захисних лисів (протиерозійних,) відповідно до лісовпорядкування (проекту організації та розвитку лісового господарства та таксаційному опису). Також апелянт звертає увагу, що Міндовкілля не виконало заходів щодо забезпечення режиму охорони та збереження території Національного природного парку «Куяльницький», зокрема: не передало ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами, що повинні бути вилучені з господарського використання інших осіб і надані Національному природному парку «Куяльницький» у постійне користування, на виконання пункту 1.7 Положення про Національний природний парк «Куяльницький»; не встановило в натурі (на місцевості) межи Національного природного парку «Куяльницький», не оформило даній установі право на постійне користування земельними ділянками; міністр Міндовкілля не призначив директора Національного природного парку «Куяльницький»; не надано на адресу Міндовкілля документи, що посвідчують межі парку, природоохоронних відділень, земельних ділянок, що надаються парку в постійне користування і ввійшли до його складу. За таких обставин, апелянт переконаний, що у відповідача була відсутня можливість на місцевості з`ясувати, які саме землі та території увійшли до Національного природного парку «Куяльницький» і де вони знаходяться. Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції, в порушення частини 4 статті 9 КАС України не дослідив та не дав оцінку обставинам, що відповідно до проекту про створення Національного природного парку «Куяльницький», що датований 2011 роком, квартали 26,27,28 Северіновського лісництва не входять до вказаного парку. Апелянт вказує, що з відомостей Державного кадастру території та об`єктів природно заповідного фонду за №84 незрозуміло, де фактично, на місцевості, знаходяться межи Національного природного парку «Куяльницький». Скаржник наполягає на відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави. На його думку, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Покликаючись на численну практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини, адвокат Павлишин Ю.М. наголошує, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, в даному випадку, екологічної інспекції. Разом із тим, як указує адвокат, фінансова неспроможність Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) без підтвердження цього факту належними доказами, не є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва. Понад те, на його думку, виходячи зі змісту листа Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 12.04.2023 №1325/1.2 даний орган не вважає, що дії Філії «Ананьївського лісового господарства» є незаконними та не підтримує позов прокурора. Апелянт зазначає про звернення Прокурора з позовом до неналежного відповідача, адже Філія «Ананьївського лісового господарства» не є юридичною особою, не наділена цивільною процесуальною дієздатністю та не може бути стороною в судовому процесі. На думку відповідача, суд першої інстанції порушив право сторони на участь у судових засіданнях та статтю 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Пояснюючи даний довід, адвокат заявив, що суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні), тим самим позбавив права його довірителя, на ефективний захист, зокрема, заявляти клопотання про витребування доказів, про виклик свідків. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 313 КАС України, розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 01.01. 2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний природний парк «Куяльницький», до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме: 3490,6753 га, що надаються Національному природному парку в постійне користування, згідно з Додатком №1 та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП «Ширяївське лісове господарство» площею 200,438 га, землі ДП «Одеське лісове господарство», площею 1042,0642 га, згідно з Додатком №2. Додатком №2, до наведеного вище Указу Президента України, визначено перелік земельних ділянок державної так комунальної власності, включення яких до території Національного природного парку «Куяльницький» погоджено без вилучення у землекористувачів, серед яких зазначено землі ДП «Ширяєвське лісове господарство, площею 200,438 га. Наказом Міндовкілля від 04.04.2022 №169 затверджено Положення про Національний природний парк «Куяльницький». Матеріали проекту створення Національного природного парку «Куяльницький», а саме: наукове обґрунтування створення Національного природного парку, лист ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 № 90, експлікації земель Національного природного парку «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району, свідчать про те, що до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство». На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №578 та згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, відповідач є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ширяївське лісове господарство», у тому числі і права постійного користування земельними ділянками. Як встановлено з матеріалів справи, лісорубний квиток № 000937 від 13.02.2023, виданий Філією «Ананьївського лісового господарства» з метою проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 16 виділі Северинівського лісництва. У матеріалах справи містяться документи про те, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023162260000064 від 02.02.2023 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, а саме за ознаками - незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, якщо вони спричинили тяжкі наслідки. Підставою для порушення вказаного кримінального провадження стало можливі неправомірні дій співробітників Філії «Ананьївського лісового господарства» при використанні лісових ресурсів, у межах території об`єктів природно-заповідного фонду. У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження виявлено факт видачі відповідачем лісорубного квитка № 000937. Відповідно до листа Міндовкілля від 28.03.2023 № 25/2-11/4665-23 та листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 06.04.2023 № 680/06/05-41/2-23/1192, ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку не затверджувалися і відповідні матеріали проектів лімітів на використання природних ресурсів в межах Національного природного парку «Куяльницький» не надходили. Одеська обласна прокуратура, листом від 07.04.2023 №12-512вих23, повідомила Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів (т.1 а.с.115-118). У відповідь, указаний орган, листом від 12.04.2023 № 1325/1.2 повідомив про неможливість звернення до суду з метою захисту екологічних інтересів держави, у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням, зокрема, в частині оплати судового збору (т.1 а.с.119-121). Вважаючи, що відповідачем протиправно, всупереч норм Лісового кодексу України, Закону України Про природо-заповідний фонд України та при відсутності визначених законом дозвільних документів та затверджених лімітів видано лісорубний квиток № 000934 від 06.01.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 14,9 виділах Северинівського лісництва, прокурор звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що в порушення вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідач протиправно видав лісорубний квиток від 13.02.2023 за №000937, оскільки останній видано без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Досліджуючи довід апелянта щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, адже прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 4,5 ст.53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V (надалі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності. Водночас, відносини в галузі охорони навколишнього середовища врегульовано Законами України «Про природно-заповідний фонд». Статтею 62 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що Державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами. Відповідно до ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про стратегічну екологічну оцінку, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; про природно-заповідний фонд; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; надання центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписів щодо зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об`єктів рослинного і тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Згідно ст.50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що екологічна безпека це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду. Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017р. №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Отже, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на підставі акту, складеного за результатом здійснених заходів державного нагляду (контролю), має право звернутися до суду із позовом про визнання протиправними дій Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 13.02.2023 р. №000937 на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 16 виділі Северинівського лісництва. При цьому, реалізації права Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) на звернення до суду з позовом передує реалізація нею своїх повноважень щодо здійснення заходу державного нагляду (контролю) у встановленому законодавством порядку. Як вбачається з матеріалів справи, Листом Державної екологічної інспекції Південного-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 12.04.2023р. №1325/1.2 повідомлено Одеську обласну прокуратуру про те, що за фактом видачі Філією «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» лісорубного квитка від 13.02.2022р. №000937 заходи позовного характеру у судовому порядку інспекцією не вживались та у майбутньому не плануються вживатись (т.1 а.с.120). Листом Одеської обласної прокуратури від 08.05.2023р. №12-654вих-23 направлено Державній екологічній інспекції Південного-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів претензійно-позовного характеру про визнання протиправними дій Філії «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо видачі лісорубного квитка від 13.02.2022р. №000937 (т.1 а.с.121). Колегія суддів зауважує, що Державною екологічною інспекцією Південного-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) не повідомлено орган прокуратури про здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Філією «Ананьївське лісове господарство» ДП «Ліси України» вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища при видачі лісорубного квитка від 13.02.2023 р. №000937 на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 16 виділі Северинівського лісництва, з підстав дотримання відповідачем, на думку контролюючого органу, вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища при видачі лісорубного квитка від 13.02.2023 р. №000937. Згідно ч.5 ст.53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в силу приписів ч.5 ст.53 КАС України прокурор по даній справі набуває статусу позивача. Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що санітарні вибіркові рубки проводилися Філією «Ананьївського лісового господарства» на території, яка не відносилася до природного заповідного фонду та проводилися з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу, відповідно Санітарних правил №555, Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1 та 2 Закону №2456- ХІІ унормовано, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів. Фактичними обставинами справи встановлено, що вся територія ДП «Ширяївське лісове господарство», в тому числі Северинівське лісництво, увійшли до складу території ДП «Ананьївське лісове господарство», правонаступником якого, на даний час, є Філія «Ананьївське лісове господарство». Згідно матеріалів проекту створення Національного природного парку «Куяльницький», а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 № 90, експлікації земель Національного природного парку «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство» (т. 1 а.с.103-111). Враховуючи, що об`єкти природно заповідного фонду охороняються, як національне надбання щодо яких встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання вибіркова вирубка дерев може проводитися тільки на підставі дозволів після затвердження лімітів. Так, відповідно до частини 3 статті 9-1 Закону №2456- ХІІ спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. За приписами частин 11 та 15 статті 9-1 Закону №2456- ХІІ дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду. Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів. Відповідно до пункту 7 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459 (далі Положення №459) ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обґрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі. Затверджені ліміти Мінприроди доводить до заявників, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій. Відповідно до пунктів 2,3 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 №7 ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - ліміти) затверджуються Міндовкілля. Ліміти визначають обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. За такого правового регулювання спеціальне використання природних ресурсів на території об`єкта загальнодержавного значення Національного природного парку «Куяльницький», у тому числі у вигляді вибіркової санітарної рубки для поліпшення якісного складу лісів може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони природного середовища. Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вибіркова санітарна рубка працівниками Філія «Ананьївського лісового господарства» виконувалася без ліміту, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Так, згідно листа Міндовкілля від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23 з моменту створення Національного природного парку «Куяльницький» та станом на 28.03.2023 ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку не затверджувалися (т. 1 а.с.112). Однією з підстав для прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу, відповідно до статті 69 Лісового кодексу України є невстановлення лімітів використання лісових ресурсів або їх перевищення. Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» № 761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». За правилами частини 7 статті 4-1 згаданого Закону, дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення. Оцінюючи доводи скаржника щодо правомірності видачі ним лісорубного квитка №000937 від 13.02.2023 р., позаяк виникла потреба здійснити заходи з поліпшення санітарного стану лісів на підставі лісопатологічних обстежень, колегія суддів вважає, що вони суперечать Санітарним правилам №555 та Правилам №

724. Так, пунктом 4 Правил №724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації. Аналогічні вимоги містить пункт 13 Санітарних правил №555. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування виданого Філією Ананьївське лісове господарство лісорубного квитка № 000937 від 13.02.2023 р. на проведення вибірково-санітарної рубки у 26 кварталі 16 виділі Северинівського лісництва. Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності встановлених меж Національного природного парку «Куяльницький», затвердженого проекту організації території даного національного природного парку, неоформлення земельної ділянки, що надана в постійне користування створеному парку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в проекті створення Національного природного парку «Куяльницький міститься лист ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 №90 про погодження включення до території Національного природного парку «Куяльницький» кварталів 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство. Щодо доводів апелянта про неоформлення права постійного користування земельної ділянки, що передавалася Національному природному парку «Куяльницький», колегія суддів звертає увагу, що земельна ділянка ДП «Ширяєвське лісове господарство, площею 200,438 га включена до складу цього природного парку без вилучення її у землекористувача. При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до частини 4 статті 7 Закону №2456- ХІІ межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Тобто, якщо межі Національного природного парку «Куяльницький» в натурі не встановлені, на думку колегії суддів, слід застосовувати згадану вище правову норму, яка має імперативний характер та керуватися первинними обліковими документами щодо створення відповідного об`єкту природно-заповідного фонду. Із наведеного випливає, що на законодавчому рівні закріплено, що з моменту створення території та об`єктів природно заповідного фонду, вся його територія повинна охоронятися як особливо цінна. Закон №2456-ХІІ не передбачає необхідності розроблення документації із землеустрою, а визначає, що підставою для оголошення таких територій та об`єктів природно заповідного фонду, являється затверджений проект їх створення. Розглядаючи аргумент апеляційної скарги про необґрунтованість твердження прокурора, що санітарні вибіркові рубки проводилися на території природно заповідного фонду, оскільки відсутній проект організації території Національного природного парку «Куяльницький», колегія суддів встановила таке. Відповідно до Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міндовкілля 06.07.2005 №245, проект організації території об`єкта природно заповідного фонду є окремим документом, розроблення та затвердження якого здійснюється вже після створення зазначеного об`єкта природно заповідного фонду, з метою визначення функціонального зонування його території та стратегії розвитку на наступні 10 років. Отже, відсутність проекту організації території Національного природного парку «Куяльницький» не спростовує факту його створення, його загальнодержавний статус та вимоги щодо використання природних ресурсів на його території, відповідно до Закону №2456- ХІІ . Також щодо доводу апелянта про те, що Філія «Ананьївського лісового господарства» не є юридичною особою, а відтак не може бути відповідачем у справі, колегія суддів не приймає та зазначає, що Кабінет Міністрів України, 07.09.2022, прийняв постанову «Про деякі питання реформування лісової галузі» №1003. Відповідно до положень даного нормативного акта, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, в тому числі і Державне підприємство «Ананьївське лісове господарство». Філія «Ананьївське лісове господарство» (ЄДРПОУ 44911966) діє на підставі Положення про філію №69, є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України». Відповідно до пункту 3.1. даного Положення, філія не має статусу юридичної особи, здійснює функції, делеговані Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України». Пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України унормовує, що суб`єкт владних повноважень, це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з п.10.5.11 Положення про Філію «Ананьївського лісового господарства», для здійснення господарської діяльності, останньої делеговані повноваження, зокрема, по видачі спеціальних дозволів лісорубних квитків на проведення рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарств. Зважаючи, що предметом даного позову є визнання протиправним та скасування лісорубного квитка, виданого Філією «Ананьївського лісового господарства», колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку, що позов заявлено до неналежного відповідача. Також в апеляційній скарзі представник відповідача, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінку обставинам, що відповідно до проекту про створення Національного природного парку «Куяльницький», що датований 2011 роком, квартали 26,27,28 Северіновського лісництва не входили до вказаного парку. Не можна погодитися з таким доводом, адже в матеріалах справи наявний лист ДП «Ширяївське лісове господарство» про погодження включення до меж Національного природного парку «Куяльницький» лісових масивів Северинівського лісництва Северинівської сільської ради Іванівського району, загальною площею 201,0 га, а також урочища «Нижній ліс», зокрема, кварталів 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство». Окрім того, відповідно до листа Іванівської райдержадміністрації Одеської області від 20.11.2017 №01/1649/02/02-46/2531, остання погодила створення Національного природного парку «Куяльницький» на території Іванівського району, у тому числі на території Северинівської сільської ради (т.1 а.с.102). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час ухвалення даного рішення, судом надано відповіді на головні аргументи сторін, у зв`язку з чим, не вбачає підстав відповідати на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Згідно позиції Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Філії Ананьївське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 16 липня 2024 року. Головуюча суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова