Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1457/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2024 року справа №360/1457/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Вагіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 360/1457/23 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 № 538 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани хіміка відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.4 Наказу); визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 № 550 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (п. 3 Наказу); визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 № 538 в частині врахування вказаними у наказі посадовими особами при контролі за відповідним нарахуванням грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 положень цього наказу та п.14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (п.5 Наказу); зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити хіміку відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за серпень 2023 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Апелянт зазначив, що в якості підстав проведення службового розслідування судом зазначені абзаци другий та третій пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608, а саме: невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Однак, після цього суд жодним чином не встановлює, які ж негативні наслідки мали або могли мати дії Мураховського, який не докопав траншею вглибину на 30 см зі 180 см. При цьому позивач не відмовлявся від виконання розпорядження щодо обладнання траншеї глибиною 180 см, а лише не встиг докопати вглибину траншею на 30 см до 18:00 години 14.08.2023. Ніяких доказів негайного наступу або інших негативних подій на лінії, де копав траншею позивач, виявлено не було. Ніяких доказів можливих негативних наслідків стосовно недокопаних позивачем вглибину 30 см траншеї також встановлено не було ані під час службового розслідування, ані під час судового розгляду справи в адміністративному суді. Зазначене повністю спростовує можливість застосування до спірних правовідносин положень абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608, свідчить про те, що суд лише зазначає норми законодавства, але при цьому жодним чином не обґрунтовує їх застосування до спірних правовідносин. На думку апелянта, підставою для скасування спірних наказів є процедурні порушення, а саме, неознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування, неознайомлення з матеріалами службового розслідування та з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності Суд встановлює пряме порушення прав позивача під час накладення на нього дисциплінарного стягнення. При цьому, суд не вважає це порушенням, оскільки вважає, що «однак з постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 у справі № 644/7471/23 встановлено, що розгляд матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності здійснювався за участі адвоката ОСОБА_1 . Під час розгляду зазначеної справи судом досліджувались матеріали службового розслідування, призначеного на підставі наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 № 532 від 17.08.2023. Отже, позивач був обізнаний про те, що стосовного нього проведено службове розслідування, відповідно позивач мав можливість звернутись до командира з рапортом про ознайомлення з матеріалами службового розслідування, однак, не скористався таким правом.» Суд робить висновок «В свою чергу ані Дисциплінарний статут, ані Порядок № 608 не встановлюють обов`язку для дисциплінарної комісії ознайомлювати військовослужбовця, відносно якого проводиться службове розслідування, з наказом про призначення та матеріалами службового розслідування. Ініціатива щодо такого ознайомлення повинна виходити саме від військовослужбовця». Стосовно «такого висновку» виникає питання: «Як проявити ініціативу стосовно ознайомлення з матеріалами службового розслідування, про яке тобі нічого не відомо» Адже службове розслідування було завершене 25.08.2023 відповідно до наказу № 538, а розгляд справи (ознайомлення адвоката з матеріалами службового розслідування, наказом про його призначення) відбувся 11.10.2023 року, тобто через півтора місяця після його завершення. Як було відомо суду станом на час прийняття рішення, так і було відомо під час службового розслідування та станом на 31.08.2023 (дата прийняття п. 3 наказу № 550) ОСОБА_1 не відмовлявся від бойового наказу. Якщо брати за основу бойове розпорядження від 12.08.2023, згідно якого позивач повинен був обладнати позицію для стрільби стоячи з траншеєю розміром: 6 м (довжина) х 0,7 м (ширина) х 1,8 м (глибина), то вказане розпорядження стосовно довжини (6 м) та ширини (7м) траншеї позивачем було виконане повністю, тобто на 100 %, а стосовно глибини траншеї розпорядження було виконане на 83,3 %. Тобто, стосовно усіх трьох складових розпорядження (довжина, ширина, глибина) воно було виконане більш ніж на 95 %. Пункт 14 розділу XXXIV Порядку № 260 зовсім не містив таких підстав для невключення військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди, як часткове, майже повне, виконання бойового розпорядження, або часткове невиконання бойового розпорядження. Жодним чином не мотивуючи свої висновки суд майже повне виконання бойового розпорядження видає за повне його невиконання. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що всі документи у цій справі, що надійшли в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду скановано та експортовано в КП «Діловодство спеціалізованого суду». Паперова справа на формувалась, крім процесуальних документів та документів, які надійшли до суду в паперовому вигляді. За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . За витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 року № 182 позивача призначено хіміком відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Бойовим розпорядженням від 12.08.2023 року позивачу наказано з 12.08.2023 року до 14.08.2023 року обладнати позицію для стрільби стоячи, з траншеєю розміром: довжина шість метрів, ширина сімдесят сантиметрів, глибина один метр вісімдесят сантиметрів, з перекритою щілиною розміром: довжина один метр, ширина сімдесят сантиметрів, глибина один метр вісімдесят сантиметрів. Оборонні споруди обладнати в районі бойової позиції в населеному пункті Куп`янського районі, Харківської області. З бойовим розпорядженням позивач ознайомлений під підпис. Протоколом огляду місця події від 14.08.2023 року зафіксовано, що у період з 18:00 год 14.08.2023 року до 18:30 14.08.2023 року солдат ОСОБА_1 не в повному обсязі виконав бойове розпорядження від 12.08.2023 року. Фактично обладнано 1 траншею розміром: довжина 6 метрів, ширина 70 сантиметрів, глибина 1 метр 50 сантиметрів, що підтверджується фотознімками. Рапортом від 14.08.2023 року командир 2 стрілецької роти доповів командиру військової частини НОМЕР_1 про невиконання позивачем бойового розпорядження від 12.08.2023 року. Відносно позивача складено протокол від 15.08.2023 року А4052 № 31 про військове адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання бойового розпорядження від 12.08.2023 року. Позивачем надано пояснення, що умислу на відмову від виконання законних вимог не було. В неповному обсязі виконав поставлені вимоги, так як було виділено мало часу на виконання та стан здоров`я був незадовільний. Рапортом від 16.08.2023 року командир 2 стрілецької роти доповів командиру військової частини НОМЕР_1 про те, що позивач під час проходження та заступаючи на службу, за медичною допомогою не звертався. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 17.08.2023 року № 532 «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання солдатом ОСОБА_1 вимог наказів, що негативно вплинуло на стан бойової готовності підрозділу» вирішено провести службове розслідування відносно позивача. Згідно медичної характеристики від 17.08.2023 року позивач за висновком комісії визнаний придатним до військової служби. Під час несення служби за медичною допомогою до медичного пункту частини не звертався. В поясненнях військовослужбовець ОСОБА_3 зазначив, що 30 см окопу, які солдат ОСОБА_1 не викопав і відмовився далі копати, може коштувати життя та здоров`я тим військовослужбовцям, які будуть використовувати цю позицію як основну, в тому числі й самому солдату ОСОБА_1 . Крім того, солдат ОСОБА_1 аргументував свою пасивну участь в обладнанні бойових позицій тим, що погано себе почуває, казав, цитата «моє здоров`я мені важливіше за всі ці окопи», проте зовні виглядав абсолютно так само як і в той час, коли прибув на позицію, без ознак поганого самопочуття. Згідно пояснень сержанта ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_1 робив це без бажання, неохоче, стверджував, що втомився, а через деякий час взагалі сказав, що здоров`я для нього є важливішим за всі ці позиції, тому дообладнувати позицію не буде. За поясненнями ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 на стан здоров`я скаржився на наступний день і в подальші дні після того, як не виконав розпорядження, казав, що в нього тиск, хоча зовні не мав ознак людини, якій дуже погано. До обладнання позиції солдат ОСОБА_1 ставав лише після 09.00 год, при цьому робив це неохоче, намагався схитрувати, уникнути обладнання окопу. За актом службового розслідування від 25.08.2023 року запропоновано відносно позивача направити матеріали службового розслідування до органу судової влади з метою його притягнення до адміністративної відповідальності та за порушення обов`язків, закріплених положеннями Статуту внутрішньої служби ЗСУ, притягнути солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 № 538 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного виконання солдатом ОСОБА_1 вимог наказів, що негативно вплинуло на стан бойової готовності підрозділу», солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани (пункт 4) та не здійснено нарахування грошового забезпечення за серпень 2023 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (пункт 5). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 № 550 позивачу оголошено сувору догану (пункт 3). Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 року у справі № 644/7471/23 провадження відносно позивача за ч.1 ст.172-10 КУпАП закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 06.11.2023 року. Листом № 4047 від 08.11.2023 повідомлено позивача про ненадання запитуваної інформації. Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 10.11.2023 року. Листом № 4176 від 15.11.2023 повідомив про невключення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2023 року у зв`язку з невиконанням бойового розпорядження. На заяву представника позивача від 23.11.2023 року у листі № 4396 від 02.12.2023 повідомлено, що у військової частини НОМЕР_1 не виникає обов`язку скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності лише на підставі рішення суду про закриття адміністративного провадження у справі про адміністративне правопорушення Згідно картки особового рахунку позивача № 4600/1 від 19.12.2023 за серпень 2023 року доплату за Постановою № 168 не отримував. Листом від 04.02.2024 № 593 відповідач повідомив суд, що при виготовленні витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.08.2023 №550, який має назву «Про застосування дисциплінарного стягнення до військовослужбовців у серпні» відповідальною посадовою особою допущено технічну помилку, внаслідок чого замість правильного застосування в тексті наказу посилання на наказ від «25.08.2023 № 538», помилково було зазначено «14.08.2023 № 525». Згідно статті 1 Закону України від 06.12.1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій; бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. За ч. 1 статті 17 Закону № 1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. За ч.ч. 1, 3 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Згідно статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. За ст. 16 Закону № 389-VIII за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пунктами 2 та 4 Указу № 64/202 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.11.2023 № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який наразі триває. Згідно статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок (абзац другий); бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим (абзац третій); беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини (абзац четвертий); дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України (абзац сьомий); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни (абзац одинадцятий). За ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Згідно статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. За ст. 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Згідно ч. 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. За ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. За ст. 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Згідно абз. 1, 3 статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України. За ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. За ч.ч. 1, 3 статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Згідно ч. 1 статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. За ч. 1 статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зокрема: сувора догана. За ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Згідно ч. 1 статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. За ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. За ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Згідно 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб. За ч. 1 статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608). За п. 1 розділу ІІ цього Порядку службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Згідно п. 3 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. За п. 5 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Згідно п. 13 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. За п. 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Згідно п. 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. За п.п. 1, 5, 6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Згідно п. 1 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. За п. 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (пункт 6 розділу VІ Порядку № 608). Отже, військовослужбовець повинен бездоганно і неухильно дотримуватись порядку і правил, які встановлені Дисциплінарним статутом, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. При цьому, за неналежне виконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни військовослужбовець може бути притягнений у встановленому порядку до дисциплінарної відповідальності. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Щодо правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення, чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення та чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням. У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах від 06.02.2020 у справі № 826/1916/17, від 22.09.2022 у справі № 420/4977/20. Позивачем не наведено жодних доводів на спростування наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, пов`язаного з неналежним виконанням службових обов`язків (бойового розпорядження), позовні вимоги обґрунтовано порушенням процедури проведення службового розслідуванням (не повідомлено про проведення службового розслідування), непритягненням до адміністративної відповідальності (постанова суду від 11.10.2023 у справі № 644/7471/23) та незадовільним станом здоров`я на момент виконання бойового розпорядження. За фактом неналежного виконання бойового розпорядження позивачем, командиром військової частини НОМЕР_1 наказом від 17.08.2023 № 532 призначено службове розслідування із метою уточнення причин, умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб. Судом встановлено, що з бойовим розпорядженням від 12.08.2023, відповідно до якого позивач повинен був обладнати в районі місцерозташування підрозділу 2 стрілецької роти в районі н.п. Дворічна, Куп`янського р-ну, Харківської обл. позицію для стрільби стоячи з траншеєю розміром: 6 м (довжина) х 0,7 м (ширина) х 1,8 м (глибина), позивача було ознайомлено під підпис. Факт ознайомлення із зазначеним бойовим розпорядженням позивачем не оспорюється. Крім того, позивач та його представник посилаються на часткове невиконання позивачем бойового розпорядження, враховуючи погіршення стану здоров`я позивача. Суд враховує, що, опитані під час службового розслідування старший сержант ОСОБА_3 , сержант ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_1 мав достатньо часу для виконання бойового розпорядження та обладнання позиції але робив це неохоче, роботу розпочинав лише після 09.00 год, а потім взагалі сказав, що здоров`я для нього є важливішим за всі ці позиції, тому дообладнувати позицію не буде. При цьому на стан здоров`я ОСОБА_1 не скаржився та виглядав так само як і в той час, коли прибув на позицію, без ознак поганого самопочуття. ТВО медичної служби та медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_6 17.08.2023 надав медичну характеристику на солдата ОСОБА_1 , згідно з якою позивач під час несення служби за медичною допомогою до медичного пункту частини не звертався. За висновком призовної комісії признаний придатним до військової служби. Протоколом огляду місця події від 14.08.2023, проведеного в період з 18.00 до 18.30 години, зафіксовано, що солдат ОСОБА_1 не в повному обсязі виконав бойове розпорядження, фактично комісія у складі заступника командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , командира стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявила обладнання 1 траншеї, розміром довжиною 6 метрів, шириною 70 сантиметрів, глибиною 1 метр 50 сантиметрів, що підтверджується доданими до протоколу фотознімками. Крім того, встановлені під час службового розслідування обставини відображено в акті службового розслідування від 25.08.2023, у висновках якого зазначено, що у зв`язку порушенням обов`язків військовослужбовця, закріплених положеннями Статуту внутрішньої служби ЗСУ, притягнути солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, передбаченої п. «в» ст. 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.08.2023 № 538 хіміка відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту солдата ОСОБА_1 , відрядженого до підрозділу 2 стрілецької роти, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, передбаченої п. «в» ст. 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у виді оголошення суворої догани. Наказано також при контролі за відповідним нарахуванням грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 врахувати положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 п. 14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом міністерства оборони України від 07.06.2018 №

260. Нормами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. В разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість. Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку. Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов`язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку. В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб`єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру. Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено. У зв`язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов`язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов`язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою. Підставою для скасування спірних наказів представником позивача визначено процедурні порушення, а саме неознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування, неознайомлення з матеріалами службового розслідування та з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності. За п. 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Відповідач не надав доказів ознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування щодо нього. З постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 у справі № 644/7471/23 встановлено, що розгляд матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності здійснювався за участі адвоката ОСОБА_1 . Під час розгляду зазначеної справи судом досліджувались матеріали службового розслідування, призначеного на підставі наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 № 532 від 17.08.2023. Тому, позивач був обізнаний про те, що стосовного нього проведено службове розслідування, відповідно позивач мав можливість звернутись до командира з рапортом про ознайомлення з матеріалами службового розслідування, однак, не скористався таким правом. Крім того, ані Дисциплінарний статут ані Порядок № 608 не встановлюють обов`язку для дисциплінарної комісії ознайомлювати військовослужбовця, відносно якого проводиться службове розслідування з наказом про призначення та матеріалами службового розслідування. Ініціатива щодо такого ознайомлення повинна виходити саме від військовослужбовця. Посилання на те, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 у справі № 644/7471/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-10КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, як на підставу для скасування спірних наказів суд вважає безпідставним, враховуючи наступне. Згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 у справі № 644/7471/23 підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-10КУпАП щодо ОСОБА_1 стало недостатність доказів. А саме, суд зазначив, що долучений до матеріалів справи протокол огляду місця події від 14.08.2023 року, з фото таблицею, яка має нечітке зображення частини земельної ділянки з поглибленням, траншеєю, не є допустимим доказом та не може бути прийнятим судом у якості доказу. Протокол та зображення на ньому не мають даних про процедуру проведення обмірів, технічні засоби, які використовувались під час проведення огляду. Суд не взяв до уваги покази свідків, оскільки при складанні протоколу пояснення від свідків не відбирались, до протоколу були долучені пояснення складені при проведенні службового розслідування. Водночас, у цій справі суд оцінює матеріали службового розслідування та не має підстав для неприйняття до уваги пояснень свідків, отриманих в рамках його проведення. На переконання суду, відсутність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як оголошення суворої догани. Щодо посилання представника позивача на те, що п. 5 наказу від 25.08.2023 № 538 містить безпідставне посилання на п.14 розділу XXXIV Порядку № 260, оскільки він не містить підстав для позбавлення військовослужбовця виплати додаткової винагороди, суд враховує наступне. Оскільки спірний наказ № 538 видано 25.08.2023 року, то суд застосовує Порядок № 260 в редакції, яка діяла на час видання вказаного наказу, а саме зі змінами, внесеними наказом МО № 44 від 25.01.2023. На той час п. 14 розділу XXXIV Порядку № 260 визначав перелік підстав для невключення військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди. Зокрема, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовилися від бойових наказів (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника). Згідно п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.08.2023 № 550 у серпні 2023 року солдата ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 538 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, передбаченої п. "в" ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме оголошено сувору догану. Що стосується такої причини невиконання бойового наказу як стан здоров`я позивача, суд зазначає, що відповідно до п. 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини. Як вже зазначалось вище, заперечуючи правомірність накладення дисциплінарного стягнення згідно наказу від 31.08.2023 № 550, позивач вказав на погане самопочуття але не надав суду жодного доказу на підтвердження вказаних доводів. До матеріалів службового розслідування долучено медичну характеристику на солдата ОСОБА_1 , видану 17.08.2023 ТВО медичної служби та медичного пункту військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_6 , згідно з якою позивач під час несення служби за медичною допомогою до медичного пункту частини не звертався. За висновком призовної комісії признаний придатним до військової служби. За поясненнями військовослужбовців, опитаних під час службового розслідування, ОСОБА_1 на стан здоров`я до моменту перевірки виконання бойового розпорядження не скаржився, з рапортами до командування військової частини А4052про поганий стан здоров`я чи самопочуття або неможливість виконувати посадові обов`язки за станом здоров`я не звертався. Щодо доводу апелянта стосовно відсутності підстав для проведення службового розслідування відносно позивача та негативних наслідків вій його фактичних дій, колегія суддів зазначає, що невиконання базового розпорядження командира підриває боєспроможність і обороноздатність бойової позиції, є порушенням вищенаведених норм Статутів Збройних Сил України та повністю підтверджується матеріалами службового розслідування. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 № 538 та від 31.08.2023 № 550 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани, а також визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 № 538 в частині врахування вказаними у наказі посадовими особами при контролі за відповідним нарахуванням грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 положень цього наказу та п.14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (п.5 Наказу). Отже, спірні накази прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 360/1457/23 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 17 липня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв