Постанова 4824 № 755/4202/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2024 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/4202/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11286/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, - в с т а н о в и в : У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Корнієнко С.В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 43 790 грн. (а.с. 1-4). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року у справі № 2-3296/2009 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з розрахунку заборгованості Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) № 14739 від 09 лютого 2024 року, станом на 01 лютого 2024 року заборгованість платника аліментів ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3, починаючи з вересня 2012 року, склала 43 790 грн. 50 коп. Зазначав, що відповідно до розрахунку за допомогою calculator.in.ua розмір пені за прострочення відповідачем сплати аліментів з дня прострочення до 04 березня 2024 року включно, за 2024 рік склав 1 434,22, за 2023 рік - 44 635,50, за 2022 рік - 20 182 грн., а всього 66 251,72. Крім того, пеня за прострочення відповідачем сплати аліментів за 2012-2016 та 2018 роки складає (124 270+19 418+32 920+28 650+21 960) 402 718 грн. Разом з тим, враховуючи положення абз. 1 ч.1 ст. 196 СК України та ч.1 ст. 13 ЦПК України, вважає за можливе стягнути з відповідача неустойку в розмірі існуючої заборгованості, тобто в сумі 43 790 грн. (а.с. 1-4) 03 квітня 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - адвоката Луценко С.О., в якому останній просив відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що позивач своєчасно та в повній мірі отримує аліменти на утримання дитини. Державним виконавцем при нарахуванні заборгованості не було враховано сплату відповідачем аліментів за період 2012-2014 роки. При цьому, відповідачем надано суду новий розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість станом на 01 березня 2024 року становить 25 338, 50 грн. Запевняв, що відповідач жодного разу не порушував строки та умови виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2009 року про стягнення аліментів, а нарахована державним виконавцем заборгованість утворилась внаслідок невиконання позивачем обов`язку своєчасно повідомляти державного виконавця про отримання коштів, оскільки відповідач здійснював перерахунок аліментів на дитину на рахунок позивача. Зауважував, що несплаченою залишається лише сума індексації аліментів, про яку відповідач не був обізнаний (а.с. 31-32). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - відмовлено (а.с. 46-52). Не погодившись з рішенням районного суду, 25 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Корнієнко С.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, який задовольнити позовні вимоги (а.с. 55-58). Посилався на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права. Вказував, що висновки суду про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності заборгованості у відповідача по сплаті аліментів на неповнолітню дочку є помилковими та не ґрунтуються на матеріалах справи. Зазначав, що суд першої інстанції посилався на наданий з відзивом розрахунок заборгованості, виконаний виконавчою службою станом на 01 березня 2024 року, вважаючи існуючу суму заборгованості 25 338,50 грн. тільки нарахуванням індексації на розмір аліментів відповідача. Разом з тим, у зазначеному вище розрахунку від 01 березня 2024 року графа нарахування або розрахунку індексації на аліменти відсутня та позивач вимагає стягнення пені тільки станом на 01 лютого 2024 року. Крім того, з відзиву та наданих квитанцій грошових переказів за 2012-2014 роки по сплаті відповідачем аліментів на суму 11 000 грн. вбачається, що відповідач визнає заборгованість по сплаті аліментів на дочку, з урахуванням здійснення цих сплат, на суму 14 338,50 грн., безпідставно відносячи її до розміру індексації на аліменти. Вважає безпідставним посилання відповідача на надані ним суду окремі платіжні інструкції через їх давність та сумніви щодо їх достовірності, а також труднощів ідентифікації через недостатню читабельність, відсутність зарахування зазначених у них грошових коштів на картковий рахунок позивача. Підкреслював, що сторона позивача була позбавлена можливості викласти письмово свої пояснення, міркування і аргументи щодо предмету спору у заявах по суті справи, а саме, в отриманні відзиву відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву та наданні йому відповіді на відзив. Вказував, що згідно трекінгу «Укрпошта» поштове відправлення № 08114700924880 здійснювалось за місцем проживання позивача кур`єрською службою 02 квітня 2024 року, але через відсутність позивача в робочий час, фактично доставлено не було. Відзив був отриманий позивачем власноруч лише 22 квітня 2024 року, тоді як рішення у справі було ухвалено 08 квітня 2024. Крім того, у даному відправленні містився лише текст відзиву без додатків до нього (а.с. 55-58). Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Про розгляд вказаної справи апеляційним судом в письмовому провадженні відповідач ОСОБА_3 та його представник - Луценко С.О. були повідомлені завчасно та встановленим порядком, про що у справі є докази (а.с. 70-74). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача одержувача аліментів ОСОБА_2 неустойки (пені) за період з вересня 2012 року по 01 лютого 2024 року, оскільки державним виконавцем 01 березня 2024 року складено новий розрахунок заборгованості, відповідно до якого відповідачем здійснено повну оплату аліментів, тобто державним виконавцем при складанні розрахунку позивачу/стягувачу не було враховано період оплати аліментів за 2012-2014 роки, та при складанні останнього розрахунку заборгованості виконавцем встановлено відсутність з боку відповідача заборгованості по аліментам у встановленому рішенням суду розмірі, та нараховано індексацію. Встановлено відсутність вини з боку відповідача, оскільки при нарахуванні аліментної заборгованості виконавцем не враховано частину здійсненої відповідачем оплати та не повідомлено останнього про нарахування нової суми індексації аліментів, що є підставою для звільнення відповідача, як платника аліментів, від сплати неустойки. Колегія суддів не погодилась з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 09 листопада 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 2-3296/09 ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 000 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2009 і до її повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 6-8). Постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 24.11.2009 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3296/09 від 20.11.2009, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 09.10.2009 року і до її повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 31.12.2015 виконавче провадження № НОМЕР_4 було закінчене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення ВД за належністю до іншого відділу ВДВС) (а.с. 9). Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано довідку від 08.12.2021 про втрату оригіналу виконавчого листа № 2-3296/09 від 20.11.2009, що перебував на виконанні у Відділі в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4. Перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що вказаний виконавчий лист після закінчення виконавчого провадження у порядку п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повторно не зареєстровано в жодному відділі (а.с. 28-29). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року у справі № 755/218/22, видано дублікат виконавчого документу на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2009 у справі № 2-3296 про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (прізвище на час винесення рішення, до зміни прізвища - ОСОБА_8 ) аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 09.10.2009 і до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 28-29). Згідно з листом про надання інформації, виданого Дніпровським ВДВСу м. Києві, на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 755/218/22 від 18 лютого 2022, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2009 року і до повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 9). За даними розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 09 лютого 2024 року, складеного Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/218/22, сума заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з вересня 2012 року до 01 лютого 2024 року становить 43 790,50 грн. (а.с. 10-11). 28 березня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Луценко С.О. надав до районного суду розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 14 березня 2024 року. З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 14 березня 2024 року, складеного Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/218/22, сума заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з вересня 2012 року до 01 березня 2024 року становить 25 338,50 грн., що є сумою індексації аліментів, яку нараховано виконавцем саме 01 березня 2024 року (а.с. 39-41). Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України). Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Відповідно до положень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вказано, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1%. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Відповідна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19). Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києвавід 09 листопада 2009 року у справі № 2-3296/09, ОСОБА_3 має сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1000 грн., щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 жовтня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-8). Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилалась на те, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їх доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підтвердження вказаного надала до суду розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 09 лютого 2024 року, складений старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарем О.Д, за виконавчим листом Дніпровського районного суду м. Києва № 755/218/22, з якого вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з вересня 2012 року до 01 лютого 2024 року становить 43 790,50 грн. (а.с. 10-11). Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, виконавцю було невідомо про своєчасно та в повному обсязі сплачені відповідачем аліменти, оскільки позивач приховала та не повідомила виконавця про сплату аліментів відповідачем. Зазначав, що надав державному виконавцю підтверджуючі документи про сплату аліментів на користь позивача та державний виконавець здійснив перерахунок заборгованості. При цьому, сума заборгованості у розмірі 14 338,50 грн., про яку дізнався відповідач, виникла у зв`язку з тим, що щомісячна встановлена судом сума сплати аліментів підлягала індексації, котру державний виконавець нараховував та про яку відповідач не знав. На підтвердження вказаного відповідач надав до суду першої інстанції розрахунок заборгованості від 14 березня 2024 року, складений старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарем О.Д, з якоговбачається, що за період із вересня 2012 року по лютий 2024 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 25 388,50 грн. (а. с. 39-41). Матеріали справи не містять доказів того, що позивач чи відповідач у встановленому законом порядку звертались до суду із скаргою на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)щодо складеного ним розрахунку заборгованості. При цьому, на спростування вказаного розрахунку заборгованості відповідач надав до суду на підтвердження сплати аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , квитанції № 14771810 від 10.09.2012 року, № 15027242 від 05.10.2012 року, № 15307823 від 09.11.2012 року, № 15568581 від 10.12.2012 року, № 20360927 від 10.06.2014 року, № 21261163 від 09.10.2014 року, № 21489464 від 10.11.2014 року, № 22192357 від 09.02.2015 року, № 19898240 від 09.04.2014 року, № 19375868 від 10.02.2014 року, № 20140524 від 12.05.2014 року про переказ на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі по 1 000,00 грн. (а.с. 33-37). При цьому, в квитанціях № 14771810 від 10.09.2012 року, № 15027242 від 05.10.2012 року, № 15307823 від 09.11.2012 року, № 15568581 від 10.12.2012 року, № 21261163 від 09.10.2014 року, № 19898240 від 09.04.2014 року, № 20140524 від 12.05.2014 року платником зазначена ОСОБА_2 . Відомостей про сплату коштів ОСОБА_3 вказані квитанції не містять (а.с. 33-37). Інші, надані платником ОСОБА_3 квитанції, не підтверджують сплату аліментів відповідачем на утриманняОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в призначенні платежу квитанцій зазначено: «поповнення карткового рахунку ОСОБА_2 ». Тобто, відомості, що вказані суми грошових коштів були перераховані ОСОБА_2 на виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в наданих відповідачем квитанціях немає. Інших доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості сторонами до суду не надано. Відтак, наданий відповідачем розрахунок заборгованості від 14 березня 2024 року, складений старшим державним виконавцем Дніпровськогорайонного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарем О.Д., є належним доказом, який підтверджує наявність заборгованості у відповідача щодо сплати аліментів на користь позивача на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до позовної заяви ОСОБА_2 обраховувала пеню за прострочення сплати аліментів станом на 01 лютого 2024 року. Відповідно до наданого відповідачем розрахунку заборгованості від 14 березня 2023 року, складеного старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарем О.Д., заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2024 року склала 24 790,50 грн. (а.с. 40, зворот). При цьому, період прострочення виконання зобов`язань по сплаті аліментів за кожен місяць, нарахованих станом на 01 лютого 2024 року, склав більше 100 днів. Відтак, враховуючи ч. 1 ст. 196 СК України, відповідно до якої розмір неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів, нарахованих станом на 01 лютого 2024 року, в розмірі 100 відсотків заборгованості, а саме - в розмірі 24 790,50 грн. У зв`язку з зазначеним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи, з прийняттям постанови по суті позовних вимог про часткове задоволення позовних вимог. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) - 24 790,50 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - відмовити. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова