Постанова Київський апеляційний суд № 757/19564/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/5820/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/19564/23-ц 24 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Кирилюк Г.М. - Ящук Т.І. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору,- в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір про надання банківських послуг щодо обслуговування рахунку № НОМЕР_1 в AT «КБ ««ПриватБанк», код банку 380526. Договір був укладений шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в порядку встановленому ст.634 Цивільного кодексу України. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua які разом складають договір про надання банківських послуг. Листом від 23 лютого 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив його про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку. Як зазначено у листі підставою для прийняття вказаного рішення стало встановлення неприйнятно високого ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливість ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації /подання інформації з метою введення в оману Банк. Зазначав, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин. Однак, банк, переписавшипідстави, встановлені ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», не навів конкретної причини або підстави розірвання ділових відносин/розірвання договоруз нимі закриття рахунку. На неодноразові як усні, так і письмові звернення до банкуостанній не надав йому жодної інформації (рішень або висновків) щодо конкретних порушень, які слугували підставою для законного розірвання з ним договору про надання банківських послуг. Таким чином, позивач вважав, що за відсутності належних підстав для розірвання договору, відповідач, усупереч вимогам законодавства, в односторонньому порядку розірвав договір про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Посилаючись на те, що одностороння відмова банку від договору про надання банківських послуг, укладеного з ним, є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня були відсутні, розірвання договору у такий спосіб порушує його права, позивач ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» щодо розірвання договору про надання банківських послуг, за яким позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , а також стягнути судові витрати, пов?язані зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБбанк» про визнання недійсним правочину щодо розірвання договорувідмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 рокута ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необгрунтованим. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що єдиним належним доказом встановлення неприйнятно високого ризикута прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин може бути лише висновок з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин, який передбачено пунктом 8 Порядку відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин (Додаток 12) Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління БІБУ № 65 від 19.05.2020 р. Такий висновок не наданий відповідачем, як і не надано будь який документ, який міг слугувати рішенням (наказ, розпорядження, тощо) банку про присвоєння позивачу неприйнятно високого ризику із відповідним обгрунтуванням такого рішення. Щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, позивач зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ) неприйнятно високий ризик ділових відносин встановлюється, зокрема, у разі наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. У рішенні суду, в порушення вказаної норми Закону про ПВК/ФТ, судом першої інстанції визнається належним факт встановлення АТ КБ «ПриватБанк» позивачу неприйнятно високого ризику за відсутності вказаних підстав. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Гайдамащук Олександр Володимирович просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року - без змін. Зазначає що, виходячи з аналізу норм Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з нормами спеціального Закону та підзаконного акту про фінансовий моніторинг, банки наділені прямим обов`язком встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів. Аналогічне стосується відмови від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка через встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, яка також є обов`язковою для банків за Законом. Законодавство про фінансовий моніторинг зобов`язує банки як суб`єктів фінансового моніторингу самостійно визначати ризики подальшого обслуговування клієнтів та уникати виявлених ризиків через застосування процедури де-рискінгу. Звертає увагу на положення ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», якими передбачено, що фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансоваоперація або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу. Вказує, що за результатами розгляду господарської справи № 910/10514/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним одностороннього правочииу, щодо розірвання договору, встановлено, що ТОВ "НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ" (позивач) використовує продукти AT КБ "ПриватБанк" (поточний рахунок 2600*) для здійснення операцій, що мають ознаки схемності та транзитності. Також, відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що фінансові операції здійснювалися з пов`язаними між собою юридичними особами по колу з дробленням сум по 4 млн. грн. Позивач у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ: 401678958). В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлений у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» адвокат Гайдамащук Олександр Володимирович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задволенння, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скаргита відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, сторонами не заперечується, що між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір про надання банківських послуг щодо обслуговування рахунку № НОМЕР_1 в AT «КБ «ПриватБанк», код банку 380526. Договір був укладений шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в порядку,встановленому ст.634 ЦК України. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені (далі - Умови та правила), в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua які разом складають договір про надання банківських послуг. Розділом 1.1.7 Умов та правил надання банківських послуг AT КБ «ПриватБанк» перевірка за посиланням https://privatbank.ua/terms, передбачені умови щодо належної перевірки Клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов`язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій: Розділом 1.1.7.1 визначено, що протягом строку дії договору банк має право витребувати, а клієнт зобов`язаний надавати на вимогу банку та/або з власної ініціативи достовірні документи та/або відомості/інформацію, необхідні для виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство у сфері запобігання та протидії). Розділом 1.1.7.2. передбачено, клієнт зобов`язаний надавати на першу вимогу банку та/або з власної ініціативи достовірні документи (у т.ч. отримувати їх від офіційних органів) та/або відомості/інформацію необхідні для здійснення належної перевірки клієнта (ідентифікації та верифікації клієнта (його представника), встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі, отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності), встановлення (розуміння)/ з`ясування мети та характеру ділових відносин або проведення фінансової операції, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банка інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями), у тому числі для виконання процедур агента валютного нагляду), забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта, джерел походження коштів, факту належності клієнта, кінцевого бенефіціарного власника клієнта (для юридичних осіб), до національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, членів їх сімей або осіб пов`язаних з політично значущими особами (далі - Публічні діячі), джерела статків (багатства) та джерела коштів, пов`язаних із фінансовими операціями Публічних діячів, а також щодо ідентифікації посадових осіб органів управління та контролю клієнта-юридичної особи, а також щодо ідентифікації уповноважених осіб клієнта, осіб, від імені або за дорученням чи в інтересах яких діє клієнт при проведенні операції, осіб, на користь яких клієнт надав банку доручення на систематичне (два або більше разів) договірне списання коштів з рахунку, та іншу інформацію чи документи відповідно до вимог законодавства України, умов договору та внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу, у тому числі вимог FATCA. У разі ненадання клієнтом документів для здійснення банком визначеної нормативно- правовими актами та внутрішньобанківськими документами банку у сфері запобігання та протидії належної перевірки клієнта, сторони узгодили можливість призупинення/обмеження обслуговування клієнта до моменту отримання відповідних документів та/або відомостей/інформації. У випадку порушення Клієнтом умов цього пункту щодо надання відповідних документів та/або інформації Банк може прийняти рішення щодо відмови Клієнту в підтриманні ділових відносин, відмови в обслуговуванні/ наданні будь-яких послуг за цим Договором та/ або розірвання цього Договору. 1.1.7.8. клієнт зобов`язується завчасно надавати Банку документи (у т.ч. отримувати їх від офіційних органів) та інформацію для оцінки фінансового стану Клієнта, аналізу відповідності фінансових операцій Клієнта його фінансовому стану та/або змісту діяльності Клієнта (його соціальному статусу), для підтвердження економічної доцільності фінансових операцій, з`ясування джерел походження коштів (активів) Клієнта, джерел статків (багатства) та джерел коштів, пов`язаних із фінансовими операціями Публічних осіб. У випадках, коли банку для проведення операцій та/або надання послуг за цим договором необхідні будь-які документи та/або інформація, клієнт зобов`язується надати до банку всі необхідні, на думку банку, документи/інформацію до моменту/дати проведення такої операції банком та/або надання послуги, або в інший строк, встановлений банком. У випадку порушення клієнтом умов цього пункту щодо надання відповідних документів та/або інформації банк може прийняти рішення щодо відмови Клієнту в обслуговуванні/в проведенні фінансової операції/наданні будь-яких послуг за цим договором та/ або розірвання цього договору. Враховуючи наведені положення законодавства, а також Умови та правила AT КБ «ПриватБанк» під час аналізу діяльності ОСОБА_1 на підставі наявних документів та відомостей встановив останньому неприйнятно високий ризик, у зв`язку із чим прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем. 23.02.2023 року AT КБ «ПриватБанк» надіслано ОСОБА_1 повідомленням № 20.1.0.0.0/7-230223/518 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку. 27.02.2023 року ОСОБА_1 до AT КБ «ПриватБанк» подано власноручно підписану заяву про закриття рахунку та перерахування залишків коштів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину щодо розірвання договору, суд першої інстанції вказав на те, що AT КБ «ПриватБанк» під час аналізу діяльності позивача на підставі наявних документів та відомостей встановив останньому неприйнятно високий ризик, у зв`язку із чим прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем. Приписи Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», як норми спеціального закону, та погоджені сторонами умови договору банківського обслуговування, прямо наділяють банк правом та навіть обов`язком відмовитися від ділових відносин з клієнтом з неприйнятно високим ризиком та розірвати договір. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року відповідає. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку шляхом приєднання позивача на підставі приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг відповідачем. Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Частиною 1 статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду. Спір у справі виник у зв`язку з розірванням договору банківського рахунку в односторонньому порядку зі сторони відповідача АТ КБ « ПриватБанк» шляхом направлення позивачу ОСОБА_3 повідомлення № 20.1.0.0.0/7-230223/518 від 23.02.2023 року про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку. Проаналізувавши зміст повідомлення відповідача № 20.1.0.0.0/7-230223/518 від 23.02.2023 року, колегія суддів вважає, що викладене у вказаному повідомленні рішення відповідача про розірвання договору і закриття рахунку за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору. За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частинами 1, 3 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов`язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями. Відповідно до п.п. 39, 41 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи. Отже, за визначенням Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», відповідач є суб`єктом первинного фінансового моніторингу. Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу. За приписами ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний: забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями). Відповідно до частини першої статті 10 згаданого Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»). Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей. Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів. Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин. Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 910/14158/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/21320/17, від 27 березня 2019 року у справі № 922/2224/18. Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 року № 65, установлюються загальні вимоги Національного банку України щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу. Де-рискінг - явище, за якого суб`єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними (пп 13 п. 5 Положення № 65). Відповідно до п.п. 1, 2 Додатку 1 («Належна перевірка клієнтів») до Положення № 65, банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у ст. 11 Закону про ПВК/ФТ. Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Згідно п.п. 11 та 12 Додатку 1 до Положення № 65, банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику. Відповідно до пп 1 п. 61 Положення банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів. В силу вимог п. 1 Додатку 12 «Порядок відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції») до Положення № 65, банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ. З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства України та приписами Положення № 65 визначений обов`язок відповідача, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу, на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і обов`язок відповідача на відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції, про що і було повідомлено позивача з посиланням на ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення №

65. Водночас, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19 та від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів). Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу. Відповідно до приписів частини 4 статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» при визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу. Приписами ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права. Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанови Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18). Судом встановлено, позивачем не спростовано, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ: 401678958). Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 року по справі № 910/10514/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 року встановлено, що на підтвердження вчинення операцій ВК/ФТ з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ» банком надано службову записку Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» №E.17.U.0.0/4-6673306 від 22.02.2023 року «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин, з клієнтами ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ», а на підтвердження транзитності обігу коштів по поточному рахунку ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ», відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» за період 01.01.2022-10.02.2023, який складає по Д-ту 114 639 057,55 грн, по К-ту - 114 629 908,20 грн, також надана виписка по відповідному рахунку. У вказаних судових рішеннях, які набрали законної сили, також втановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» доведено належними та допустимими доказами, що фінансові операції здійснювалися з пов`язаними між собою юридичними особами по колу з дробленням сум по 4 млн. грн., а фінансові операції ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ» не мають очевидної економічної чи законної мети; не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним, та мають індикатори п. 15, п. 25, п. 27 згідно Додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. У вказаних судових рішеннях, які набрали законної сили, суди погодилися з тим, що рішення АТ КБ «ПриватБанк», прийняті відносно ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ», є такими, що відповідають приписам законодавства, а направлення банком повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку № 20.1.0.0.0/7-230223/50 від 23.02.2023 узгоджуються з приписами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу та внутрішніми документами ПАТ «КБ «ПриватБанк». Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у даній справі, що рішення АТ КБ «ПриватБанк» прийняті відносно ОСОБА_4 а є такими, що відповідають приписам законодавства, а направлення відповідачем повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку № 20.1.0.0.0/7-230223/518 від 23.02.2023 узгоджуються з приписами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу та внутрішніми документами ПАТ «КБ «ПриватБанк». Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину та відстутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано будь який документ, який міг слугувати рішенням (наказ, розпорядження, тощо) банку про присвоєння позивачу неприйнятно високого ризику із відповідним обгрунтуванням такого рішення, колегія судлдів відхиляє, з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 № 537, Державна служба фінансового моніторингу України,відповідно до покладених на неї завдань, здійснює типологічні дослідження у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, які затверджуються відповідними наказами Державної служби фінансового моніторингу України та розміщуються на її офіційному сайті. Наказом Державної служби фінансового моніторингу України № 122 від 21.12.2020 року затверджено Типологічне дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів». Згідно зі ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу. Отже, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що наявність у суб`єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття певних рішень відносно клієнтів. До того ж, законодавцем прямо передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження спеціально уповноваженого органу та рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 року по справі № 910/10514/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 року встановлено, що за результатом розгляду повідомлення № 34024025, отриманого по гілці «Ризикова діяльність», в якій зазначено, що за результатом проведеного аналізу фінансових операцій ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ» АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що вказане товариство використовує продукти банку (поточний рахунок 2600*) для здійснення операцій, що мають ознаки схемності та транзитності. Зважаючи на п. 6.1. Типологічного дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів» (2020 рік), затвердженого Державною службою фінансового моніторингу України 21.12.2020 № 122, встановлено, що ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ» приховує доходи. Крім того, у висновку прямо вказано, що фінансові операції та дії ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ» є підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Додатку 6 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, а саме: 1) не мають очевидної економічної чи законної мети; 2) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним. Операції мають індикатори п. 15, п. 25, п. 27 згідно Додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Частиною 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Як зазначалося вище, позивач є директором ТОВ «НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ», та несе відповідальність за господарську діяльність вказаної юридичної особи. Отже, посилання позивача щодо непідтвердження фіктивної діяльності та/або підозрілості фінансових операцій в цілому є необґрунтованими та не кореспондуються з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, якими, зокрема, керувався АТ КБ «ПриватБанк», приймаючи рішення відносно клієнта. У свою чергу, позивач не надав суду жодного доказу на спростування висновків АТ КБ «ПриватБбанк» як суб`єкта первинного фінансового моніторингу. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення АТ КБ «Приватбанк» прийняті відносно ОСОБА_1 (встановлення неприйнятно високого ризику, відмова від підтримання ділових відносин, розірвання договору обслуговування) є такими, що відповідають приписам законодавства. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Таким чином, доводи, викладені позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Судді: