Постанова 4851 № 520/27513/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2024 р.Справа № 520/27513/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) від 28.11.2023 (повний текст складено 28.11.23) по справі № 520/27513/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівни Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: Державне підприємство «ДІЯ» Міністерство цифрової трансформації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівни Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: Державне підприємство «ДІЯ» Міністерство цифрової трансформації України про визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівні Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо не виправлення дистанційно технічної помилки, яка виникла в процесі державної реєстрації права на нерухоме майно; визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора Шеховцової Маргарити Євгенівні Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо стягнення з ОСОБА_1 адміністративного збору у розмірі 110,00 грн; зобов`язання державного реєстратора Шеховцову Маргариту Євгенівну Департаменту реєстрації Харківської міської ради виправити дистанційно технічну помилку, яка відбулась в процесі винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №68121959 від 21.06.2023, без стягнення адміністративного збору; зобов`язання державного реєстратора Шеховцову Маргариту Євгенівну Департаменту реєстрації Харківської міської ради надати ОСОБА_1 витяг з Державного реєстру речових прав з виправленою помилкою; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Одночасно суд вирішив вийти за межі доводів і предмету позову та зобов`язав Департамент державної реєстрації Харківської міської ради на підставі рішення суду у справі № 520/27513/23 виправити технічну помилку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно обєкта нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 в частині зазначення реквізитів Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.01.1999р. Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради як №5А-99-162289 без подання ОСОБА_1 будь-яких додаткових звернень (заяв) та без оплати адміністративного збору. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В подальшому позивач надав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій зазначив, що не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що в оскаржуваному рішенні суд не обґрунтовував вихід за межі доводів і предмету позову, не зазначив в чому саме полягає вихід за межі доводів і предмету позову. Суд першої інстанції своїм рішенням зобов`язав Департамент реєстрації ХМР виправити технічну помилку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, без подання Позивачем будь-яких додаткових звернень (заяв) та без оплати адміністративного збору. Отже, суд фактично не виходив за межі позовних вимог чи предмету позову та фактично задовольнив його у частині немайнових вимог. В даному випадку вихід суду за межі позовних вимог (предмету позову) та відмова у задоволені позову приводять до погіршення становища позивача за наслідками судового розгляду. Зазначає, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1717,76 грн, та, відмовляючи у задоволенні позову, суд унеможливив повернення сплачених коштів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Стверджує, що суд у своєму рішенні не навів конкретну норму Закону №1952-IV чи Порядку №1127, яка забороняє подачу заяви про виправлення технічної помилки в електронній формі. Позивач подавав документи для державної реєстрації в електронній формі, тому мав право на подачу заяви для виправлення технічній помилки теж в електронній формі. Також вважає, що ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV встановлено прямий обов`язок виправлення технічної помилки саме тим державним реєстратором, яким допущено цю помилку в процесі проведення реєстраційних дій. А тому на думку скаржника, суд незаконно та безпідставно звільнив державного реєстратора ОСОБА_2 від обов`язку виправлення технічної помилки, яку було зроблено нею в процесі реєстраційних дій та переклав цей обов`язок на інших невстановлених державних реєстраторів. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно із виданим Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради свідоцтвом про право власності на житло від 12.01.1999 №5А-99-162289 Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" була проведена реєстрація за ОСОБА_1 права приватної власності на 1/2 частину Квартири АДРЕСА_1 у порядку приватизації державного житлового фонду. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину № 7-560 від 13.05.2010, виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, за позивачем зареєстровано КП "Харківське МБТІ" право власності на 1/2 частину квартири за вищевказаною адресою у порядку спадкування. 27.05.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме прав зареєстровано за позивачем право власності на 1/2 квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину №7-560 від 13.05.2010, виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою. 04.06.2023 позивач через портал "Дія" подав пакет документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно. 14.06.2023 за заявою № 55725546 державним реєстратором прав на нерухоме майно - ОСОБА_3 прийнято рішення від 14.06.2023 №68014781 про зупинення розгляду заяви через відсутність у відомостях Реєстру прав власності на нерухоме майно повної інформації стосовно квартири АДРЕСА_1 . 15.06.2023 на адресу Комунального підприємства «Харківська міське бюро технічної інвентаризації» було складено лист про надання повної інформації про зареєстрованих прав власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Листом від 21.06.2023 №1839/0/275-23 Комунальне підприємство «Харківське МБТІ» надало інформацію про те, що реєстрація права приватної власності на Квартиру проведена за заявником: 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 12.01.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради; 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.05.2010 Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою за №7-560. 21.06.2023 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийнято рішення №68121871 від 21.06.2023 про відновлення розгляду заяви №55725546. 21.06.2023 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийнято рішення №68121871 від 21.06.2023 про проведення державної реєстрації прав за заявою №55725546, відповідно якого до Державного реєстру речових прав був внесений запис про реєстрацію за заявником права власності на 1/2 частки квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2740725463120; номер відомостей про речове право 50714497) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.01.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради №2А-99-162289. 30.06.2023 заявником на адресу Департаменту реєстрації ХМР подано заяву з приводу виправлення помилки у сформованому 21.06.2023 витязі з Державного реєстру речових прав №336510863 в частині реквізитів свідоцтва про право власності. У листі від 17.07.2023 №1745/0/50-23 Департаментом реєстрації Харківської міської ради визнано обставини внесення до сформованого 21.06.2023 витягу з Державного реєстру речових прав №336510863 помилкових даних стосовно свідоцтва про право власності (а саме: невірно указано - №2А-99-162289 замість правильного - №5А-99-162289) через отримання такої інформації від Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації", котре листом від 04.07.2023 №3397/04-08/23 повідомило про реєстрацію за заявником права приватної власності на 1/2 частину Квартири за виданим Центром (Відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради свідоцтвом про право власності на житло № 2А-99-162289. 19.07.2023 позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу Департаменту реєстрації Харківської міської ради надіслано звернення з аналогічного по суті питання, де заявник не погоджувався із відповідністю закону дій та рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, наполягав на виправленні технічної помилки в частині реквізитів свідоцтва про право власності на житло № 5А-99-162289 від 12.01.1999, наданні послуги з виправлення відомостей Державного реєстру прав дистанційно (в електронній) формі та безкоштовно. У відповідь на вказане звернення позивача листом Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 31.07.2023 № 1859/0/50-23 позивача було повідомлено про те, що до заяви від 12.06.2023 № 55755546 відносно квартири було додано лише копію свідоцтва про право на спадщину за законом №7-560 від 13.05.2010. При цьому виправлення технічної помилки з вини заявника можливо лише на підставі заяви із сплатою адміністративного збору у сумі 110,00грн. Не погодившись із відмовою відповідачів виправити технічну помилку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без подання позивачем будь-яких додаткових звернень (заяв) та без оплати адміністративного збору, позивач звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах державний реєстратор у складі заяви № 55725546 не отримував фізично свідоцтва про право власності на житло у порядку приватизації державного житлового фонду, правомірно застосував п.3 ч.3 ст.10 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV і спрямував відповідний запит до Комунального підприємства «Харківське МБТІ» ХМР, вніс до запису про державну реєстрацію права власності на Квартиру недостовірні відомості в частині реквізитів правовстановлюючого документу виключно через отриману від Комунального підприємства «Харківське МБТІ» недостовірну інформацію, не мав правових підстав для виправлення технічної помилки у порядку абз.1 ч.2 ст.26 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV у зв`язку із видачею заявникові відповідних документів за Заявою №55725546 і неодержанням будь-яких звернень з даного питання належної форми у паперовому вигляді. Водночас суд першої інстанції, врахувавши причини та правову природу помилки Державного реєстру прав відносно реквізитів правовстановлюючого документу на квартиру, явну та очевидну нездатність наслідків виправлення цієї помилки вплинути на права та інтереси інших учасників суспільних відносин, вважав за необхідне застосувати положення ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України та надати інтересу заявника захист у спосіб зобов`язання Департамент державної реєстрації Харківської міської ради на підставі рішення суду у справі №520/27513/23 виправити технічну помилку Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єкта нерухомого майна в частині зазначення реквізитів Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.01.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради як №5А-99-162289 без подання позивачем будь-яких додаткових звернень (заяв) та без оплати адміністративного збору. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту та виходу за межі позовних вимог, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Верховний Суд неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог. Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц). У постанові від 31.01.2019 у справі №825/2845/15-а Верховний Суд указав, що наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення. З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. У вказаній справі суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовних вимог, вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги фактично у спосіб? про який просив позивач у позовній заяві, здійснивши заміну відповідача з державного реєстратора на Департамент реєстрації ХМР, без узгодження такої процесуальної дії з позивачем. Такі дії суду першої інстанції не узгоджуються з приписами ч. 2 ст.9 КАС України, оскільки вихід за межі позовних вимог можливий виключно у випадку коли суд першої інстанції задовольняє позовні вимоги з обранням такого способу захисту, який якнайкраще захистить порушені права. Отже, відмова від позову з одночасним виходом за межі позовних вимог з обранням іншого способу захисту є взаємовиключними процесуальними рішеннями. За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позову, уважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Продовжуючи по суті розгляд справи з урахуванням заявлених доводів учасників справи, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у вказаній справі виникли через різне трактування учасниками справи можливостей та способу виправлення технічної описки, допущеної державним реєстратором, яка відбулась в процесі винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №68121959 від 21.06.2023. Зокрема позивач наголошує на тому, що ним подані всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації через портал "Дія" та в тому, що під реєстрації через надання КП "БТІ" недостовірної інформації про номер свідоцтва допущена технічна помилка, відсутня його вина, що виключає необхідність подання ним заяви в паперовій формі зі сплатою адміністративного збору. В свою чергу відповідачі наголошують на тому, що до заяви № 55725546, подану через Єдиний державний вебпортал електронних послуг - Портал Дія, позивачем долучено лише свідоцтва про право на спадщину за законом №7-560 від 13.05.2010. А тому проведення державної реєстрації відбулося на підставі тих даних, що надані КП "БТІ" станом на 21.06.2023, що виключає протиправність дій відповідачів. А тому в даному випадку виправлення технічної помилки з вини заявника можливо лише на підставі заяви в паперовій формі, зверненої до Департаменту реєстрації ХМР із сплатою адміністративного збору у сумі 110,00 грн. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі Закон - № 1952-ІV), згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Підпунктом 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Частиною 4 статті 12 Закону № 1952-IV визначено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником. За правилами ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим / отриманим документам. Частиною 1 статті 20 Закону № 1952-IV передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування). За приписами ч. 4 ст. 20 Закону № 1952-IV заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі: 1) відсутності документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг, або внесення відповідної плати не в повному обсязі; 2) невстановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви; 3) відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку). Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону №1952-IV якщо у заяві відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" зазначено відомості про документи, необхідні для проведення реєстраційних дій, або до заяви додано копії відповідних документів, засвідчені підписом заявника, державний реєстратор вчиняє дії, передбачені зазначеним Законом, з долученням електронних копій відповідних документів до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження. Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1952-IV у разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації, про що за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру повідомляється заявник. Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що у випадку коли заявником подаються документи для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, державний реєстратор повинен зупинити розгляд заяви, що в свою чергу кореспондує обов`язок заявника додати документи, яких не вистачає для проведення реєстрації. Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду заяви державним реєстратором виявлено, що відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно не містять повної інформації стосовно реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим було направлено запит до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та зупинено розгляд заяви. Отже, розгляд заяви зупинено не з підстав надання неповного пакету документів, а через необхідність витребування додаткової інформації, що свідчить на кориcть висновку про те, що позивачем долучено всі необхідні документи для проведення реєстраційної дії. З огляду на матеріали справи, 04.06.2023 позивач через Єдиний державний вебпортал електронних послуг - Портал Дія подав пакет документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно за №190300-04062023. В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач стверджує, що в складі пакету документів були надані: заява про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно з додатками від 04.06.2023; свідоцтво про право власності на житло, серія та номер: 5А-99-162289, видане 12.01.1999, видавник Центр (Відділ) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головне управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради (1/2 частки, яка належить Заявнику - ОСОБА_1 ) (файл «Свідоцтво_право_власність_1орд» та «Свідоцтво_право_власність_2орд» ; свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 7-560, видане 13.05.2010, видавник: Державний нотаріус 11-ї Харківської державної нотаріальної контори Коваленко Л.О. (1/2 частки, яка належить Заявнику - ОСОБА_1 ) разом з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (файл «Свідоцтво_квартираорд» та «Витяг_реєстрорд». 04.06.2023 згідно прогресу процесу реєстрації на порталі «ДІЯ» пакет документів відправлено, з наданого позивачем скрін-шоту екрану підтверджується факт надання вище вказаних документів, в тому числі свідоцтва про право власності на житло, серія та номер: 5А-99-162289 (т. 1 а.с. 19). Отже, колегія суддів уважає, що первинна заява позивача №190300-04062023 містила додатки: свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 видане 12.01.1999 та Свідоцтво про право на спадщину №7-560, видане 13.05.2010 разом з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Доказів протилежного відповідачами не надано. Листом №4491/03.9-17 ДП «ДІЯ» повідомило позивача, що передача заяви разом із доданими до неї документами здійснюється автоматично до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом інформаційної взаємодії ПорталуДія з зазначеним Реєстром після формування та підписання заяви з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. Згідно пункту 32 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 урезультаті інформаційної взаємодії Порталу Дія чи іншої інформаційної системи, за допомогою якої заявником подавалися документи для державної реєстрації прав, з Державним реєстром прав заява в електронній формі за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру автоматично реєструється в базі даних заяв. Інструкцією користувача (опрацювання електронних заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що надійшли з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг) передбачено алгоритм дій: "далі реєстратор має можливість ознайомитись з інформацією, яка була зазначена заявником в заяві, а також переглянути КЕП заявника натиснувши «Виконати дію» - «Переглянути ЕЦП». Після ознайомлення з інформацією по заяві реєстратор може відмовити в прийнятті заяви або прийняти заяву. Обидві операції можливо виконати натиснувши «Виконати дію», а далі по необхідності «Зареєструвати» або «Відмовити в реєстрації». Отже, у разі якщо заявником було подано документи не в повному обсязі, зокрема без супровідних документів, реєстратор повинен був відмовити в прийнятті заяви «Відмовити в реєстрації». Водночас державним реєстратором було зареєстровано заяву, а відтак колегія суддів дійшла висновку, що первинна заява позивача від 04.06.2023, яку подано через портал «ДІЯ», містила всі необхідні додатки. Та обставина, що в подальшому виявлено не повний комплект документів не може ставитися в провину позивача та мати наслідком виправлення технічної помилки з вини заявника, адже під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивач надав повний комплект документів та виявлення в подальшому некомплектності документів (що невиключно могло статися через технічний збій) мало бути причиною зупинення розгляду заяви державним реєстратором саме з підстав надання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. В свою чергу відповідач стверджує, що засобами Державного реєстру прав автоматично формується друкована форма заяви, в якій зазначаються відомості, внесені заявником. Дослідивши зміст вказаної заяви, колегія суддів зважає на доводи позивача про те, що така заява містить окремі недоліки, як-от інша дата видачі паспорту, що свідчить про те, що формування заяви відбулося неавтоматично, некоректно та з технічними недоліками. Отже, відповідачі не надали доказів проведення реєстраційних дій саме на підставі первинної заяви позивача від 04.06.2023, яку він подавав через Єдиний державний вебпорталу електронних послуг - портал «ДІЯ» разом із пакетом всіх необхідних документів. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що технічна помилка виникла не з вини позивача, а тому вимога про стягнення адміністративного збору за виправлення технічної помилки є протиправною. Приписами частини другої статті 26 Закону №1952-ІV встановлено, що у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку. Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 26 Закону №1952-ІV, державний реєстратор має право самостійно виправити допущену ним технічну помилку (граматичну описку, друкарську, арифметичну чи іншу помилку) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав, при цьому таке виправлення можливе лише у разі, що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. Оскільки в межах розгляду цієї справи встановлено, що витяг про державну реєстрацію виданий заявнику, виправлення технічної описки можливо виключно за зверненням позивача. Водночас, безпідставними є доводи відповідачів про те, що для виправлення технічної помилки позивач повинен особисто звернутися до Департаменту реєстрації ХМР із заявою в паперовій формі, оскільки чинним законодавством не передбачено подання такої заяви в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №1952-IV заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування). Згідно з пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 № 432) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Пунктом 30 вказаного Порядку передбачено, що державна реєстрація прав може проводитися за заявою, поданою в електронній формі, в разі: державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення При цьому, ані Закон №1952-IV, ані Порядок № 1127 не містить вимог про подачу заяви про виправлення технічної помилки державного реєстратора виключно в паперовій формі. З огляду на матеріали справи, позивач подавав документи для державної реєстрації в електронній формі, тому, на думку суду апеляційної інстанції, має право на подачу заяви про виправлення технічній помилки в електронній формі, що узгоджується з приписами пункту 30 Порядку № 1127. Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 №3276/5 «Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.2016 за №1504/29634, передбачено, що заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - заява) оформлюються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), а в разі подання заяви в електронній формі - за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг чи інших інформаційних систем, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри, для подання заяв у сфері державної реєстрації прав в електронній формі, забезпечення доступу до результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації прав, отримання відомостей з Державного реєстру прав. На заяву в електронній формі накладається кваліфікований електронний підпис заявника (заявників) з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. Колегія суддів установила, що заяву від 19.07.2023 про виправлення технічної помилки було подано в електронній формі до державного реєстратора ОСОБА_2 та вказана заява містила всі необхідні відомості та підстави виправлення технічної помилки, зокрема була підписана електронним підписом заявника. Отже, заяву про виправлення технічної помилки позивачем подано з дотримання вимог до належного адресата (державного реєстратора), та вимога про особисте звернення до Департаменту реєстрації ХМР із заявою про виправлення технічної описки в паперовій формі є протиправною. Судова колегія також зауважує, що у даному випадку єдиним суб`єктом, наділеним повноваженнями приймати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації або внесення змін до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом, є державний реєстратор. В силу приписів статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Більше того, як зазначалось вище, втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Відтак, положення Закону № 1952-IV закріплюють незалежність та персональну відповідальність державного реєстратора при здійсненні ним реєстраційних дій. Частиною другою статті 26 Закону №1952-IV встановлені повноваження державного реєстратора щодо виправлення технічної помилки, допущеної під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, на підставі заяви особи. Відповідно, держаний реєстратор розглядає заяву на виправлення технічної помилки та виправляє технічні помилки. У спірних правовідносинах Департамент реєстрації Харківської міської ради не має визначених законом повноважень, способу та підстав для втручання у функціонування державного реєстратора речових прав під час прийняття рішень з приводу державної реєстрації прав. Установлені апеляційним судом обставини, з урахуванням приписів Закону №1952-IV, вказують про те, що належним відповідачем у цій справі повинен бути саме державний реєстратор, до повноважень та/або компетенції якого належить, зокрема, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом, тобто державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_2 , що також не враховано судом першої інстанції. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи Закону № 1952-IV, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової про часткове задоволення вимог позову з урахуванням того, що в частині відмови в задоволенні вимог позову про відшкодування моральної шкоди позивачем в апеляційній скарзі виявлено прохання такі вимоги не розглядати. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі 440/3005/19. З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1717,76 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1 030,66 грн, а тому такі витрати мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради, як суб' єкта владних повноважень, де здійснює діяльність державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцова Маргарита Євгенівна. Документального підтвердження інших судових витрат матеріали справи не містять. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 520/27513/23 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльності державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівні щодо не виправлення технічної помилки, яка виникла в процесі державної реєстрації права на нерухоме майно. Зобов`язати державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцову Маргариту Євгенівну виправити технічну помилку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка виникла в процесі державної реєстрації об`єкта нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 в частині зазначення реквізитів Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.01.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради як №5А-99-162289 без подання ОСОБА_1 будь-яких додаткових звернень (заяв) та без оплати адміністративного збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 40214227) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1717,76 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1 030,66 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 15.07.2024.