Постанова Миколаївський апеляційний суд № 478/374/24

15.07.24 22-ц/812/1045/24 Справа №478/374/24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б. Провадження №22-ц/812/1045/24 Постанова Іменем України 15 липня 2024 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Лівінського І.В., Ямкової О.О., із секретарем Горенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард», подану В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Форвард», на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області ухвалене 30 квітня 2024 року, під головуванням судді Іщенко Х.В., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и л а: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард» (далі АТ «Банк Форвард», Банк), зазначив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонову О.М., приватного виконавеця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позов обгрунтовано тим, що 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинений виконавчий напис № 3732, про стягнення з нього на користь АТ «Банк Форвард» 37434,51 грн заборгованості за кредитним договором №200263620, укладеного 05 травня 2020 року між ним та ПАТ «Банк Форвард». Вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства, оскільки нотаріусом не вжито встановлених законодавством процедур щодо перевірки безспірності суми заборгованості, сума стягнення за виконавчим написам незаконна та необґрунтована, виконавчий напис вчинений на документі, який не відноситься до документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені, жодних повідомлень та вимог про погашення та наявність заборгованості до нього від відповідача не надходило, договорів, на підставі якого вчинено спірний виконавчий напис нотаріусом, він не укладав. Посилаючись на наведене, просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. 30 квітня 2024 року рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис номер 3732, вчинений 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості за кредитним договором №200263620 від 05 травня 2020 року в загальній сумі 37434 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять чотири) грн 51 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» на користь ОСОБА_2 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору, сплаченого за подання позову та заяви про забезпечення позову. Визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що документи, на підставі яких він був вчинений, не свідчать чи дійсно боржник мав безспірну заборгованість саме у такому розмірі, як зазначено у виконавчому написі нотаріуса. Приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності суми заборгованості, який був визначений Банком самостійно. Позивач з розрахунком заборгованості не був ознайомлений, а матеріали справи не підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання. Стягувач не надав доказів, що між сторонами був укладений нотаріально посвідчений кредитний договір. Вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В апеляційній скарзі представник апелянта, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Аргументи апеляційної скарги Банку зводяться до того, що позивачем не надано доказів на спростування заборгованості, визначеної Банком, а тому не доведено наявність спору щодо її розміру. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 29 липня 2021 року, вчинено виконавчий напис №3732 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» 37434,51 грн заборгованості за кредитним договором № 200263620 від 05 травня 2020 року, укладеного між ПАТ «БАНК ФОРВАРД», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 . Вказану заборгованість стягнуто за період з 08 березня 2021 року по 07 червня 2021 року, та складається з : 25455 грн 47 коп заборгованість за сумою кредиту; 11379 грн 04 коп заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 600,00 грн - плата за пропуск мінімальних платежів та 1100 грн за посвідчення виконавчого напису. Судом встановлено, що на підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. 28 серпня 2021 року було відкрито виконавче провадження № 66643176. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема діючий на момент вчинення нотаріальної дії Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно з п. 2 гл. 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих Банком повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Відповідно до п.3 гл.16 розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у виконавчому написі, який оспорюється. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). За результатами аналізу наведених норм можна зробити такі висновки. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений Порядком, - шляхом надіслання стягувачем повідомлення, письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19). Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши, що АТ «Банк ФОРВАРД» не надало суду належних і допустимих доказів подання приватному нотаріусу із заявою про вчинення оспорюваного виконавчого напису документів, якими підтверджено безспірність заборгованості за кредитним договором, та ненадання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. документів, на підставі яких посвідчено виконавчий напис, дійшов правильного висновку про недоведення Банком того, що заборгованість, яку було запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на час посвідчення виконавчого напису була безспірною. Більш того, захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений Порядком, - шляхом надіслання Банком повідомлення, письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначила, що доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Матеріали справи не містять доказів направлення боржнику вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором та отримання ним такої вимоги, що давало б можливість останньому бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливість надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення п. 2 гл. 16 розділу ІІ Порядку, адже якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16 (провадження № 61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17 (провадження № 61-17565св18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду кваліфікує обставини щодо неповідомлення боржника про усунення порушень у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, як порушення прав позичальника, що має наслідком задоволення таких позовів (постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18). Крім того, пунктом 1 Переліку документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14. Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17. Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 29 липня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Ураховуючи, що між банком і позивачем кредитний договір був укладений у простій письмовій формі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Вказані обставини в сукупності з не доведенням безспірності заборгованості свідчать про порушення прав позивача під час вчинення виконавчого напису нотаріусом і є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, що сума боргу є спірною, враховуючи, що жодних розрахунків та доказів існування заборгованості у іншому розмірі, позивач не надав, є безпідставними. Характер правового регулювання питання безспірності заборгованості для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Із змісту кредитного договору видно, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 39 797 грн 37 коп на умовах сплати за відсотків за його користування. Оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом в розмірі 37 434 грн 51 коп, тобто сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою. В матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження наявної заборгованості саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, із визначенням усіх її складових та відсоткової ставки, за якою розрахувалися відсотки. У свою чергу, позивач оспорює розмір заборгованості за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису, що є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення з боржника за виконавчим написом нотаріуса. Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард», подану виконуючим обов`язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Форвард», залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий Судді: _____________________ Повний текст судового рішення виготовлено 16.07.2024 р.