Ухвала КАС ВС № 460/24044/23
від 15.07.2024 · АдміністративнаУХВАЛА 15 липня 2024 року м. Київ справа №460/24044/23 адміністративне провадження №К/990/26466/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 460/24044/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, УСТАНОВИВ: 08.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 460/24044/23 за вищевказаним позовом. З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог, предметом яких є відмова відповідача у перерахунку та виплаті позивачці пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 328 КАС України виизначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, колегія суддів виходить із такого. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Водночас, імперативні приписи частини четвертою статті 328 КАС України визначають виключні випадки за яких настають підстави (право) касаційного оскарження судових рішень, у яких суди неправильно застосували норм матеріального права чи порушили норм процесуального права, а саме: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. І лише за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі (частина перша статті 334 КАС України). Так, положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). У свою чергу, касаційна скарга позивачки обґрунтована лише посиланнями на певні постанови Верховного Суду із цитуванням його висновків, викладених як у подібних так і нерелевантних правовідносинах, проте, нею не зазначено жодного з перелічених у пунктах 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України виключних випадків, за яких визначається наявність підстав на касаційне оскарження. Таким чином, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, а також наведення їх обґрунтування, зокрема: зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (у разі, якщо касаційна скарга подається з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України); обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (у разі, якщо касаційна скарга подається з підстави, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України); чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (у разі, якщо касаційна скарга подається з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України); зазначення обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів та в чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права (у разі, якщо касаційна скарга подається з підстави, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України), - унеможливлює в подальшому її розгляд. Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, перелічених у пунктах 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження з зазначенням обґрунтування цих підстав чи підстави. Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України). Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху). Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 460/24044/23, - залишити без руху. Надати скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.І. Рибачук Н.В. Коваленко А.Ю. Бучик , Судді Верховного Суду