Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/615/24
від 10.07.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/615/24 пров. № А/857/7613/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Шевчук С.М., Кухтея Р.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (судді Комшелюк Т.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне повний текст рішення складено 18.03.2024) у справі №460/615/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18.01.2024 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 , зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення щодо надання позивачеві відстрочки від призову за мобілізацією на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скасувати незаконний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу позивача, оформлений повісткою на відправку від 17.01.2024 року та на час розгляду справи у суді зупинити дію наказу про призов, оформлену повісткою на відправку, стягнути з відповідача на його користь судовий збір. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про скасування незаконного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу позивача, оформлений повісткою на відправку від 17.01.2024 року та про зупинення дії повістки на час розгляду справи у суді. Оскаржуваним рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Вказує, що судом першої інстанції не враховано постанову Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, а висновком лікарської консультативної комісії № 93 від 04.07.2023 встановлено, що хвора ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та навіть нездатна до самообслуговування, а суд зазначає що необхідність постійного стороннього догляду не доведена. Суд поставивши під сумнів обґрунтованість висновку ЛКК, не витребовував медичної документації, не призначив відповідної експертизи та врешті-решт навіть не оглянув самої хворої. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно статті 311 КАС України справа призначена в письмовому провадженні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військову обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сторонами не заперечується. ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що позивач 17.02.2023 пройшов військово-лікарську комісію, за її результатами визнаний «тимчасово непридатним до військової служби терміном на два місяці». 02.05.2023 пройшов повторне ВЛК, визнаний «тимчасово непридатним ще на два місяці», а 07.08.2023 - пройшов повторне ВЛК, визнаний «тимчасово непридатним до 07.10.2023р.». Висновком лікарської консультативної комісії (ЛКК) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагаском» медичний центр «Аретей» № 93 від 04.07.2023 ОСОБА_2 з когнітивними розладами потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування (аркуш справи 3). Згідно акту перевірки житлових умов заявника від 05.07.2023, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , а фактично проживає з мамою АДРЕСА_2 (аркуш справи 4). 22.08.2023 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , написав заяву про надання йому відстрочки від мобілізації в особливий період, проте не надав довідки з управління праці та соціального захисту про призначення компенсації у здійсненні постійного догляду за матір`ю. 11.10.2023 позивач пройшов повторне ВЛК для визначення ступеня придатності. Визнаний «непридатний до служби у високомобільних, десантних військах, морській піхоті, плавскладі, спецспорудах; придатний до служби в частинах забезпечення, РТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах». За результатами ВЛК, та відсутністю усіх документів про право на відстрочку, йому була виписана повістка на 16.01.2024р., тобто з запасом часу для звернення в управління праці та соціального захисту для оформлення догляду за матір`ю і відповідно отримання права на відстрочку. Актом № 32/07.08-07 від 16.01.2024 обстеження проживання ОСОБА_1 , 1968 року народження, по АДРЕСА_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з дружиною, ОСОБА_3 , донькою ОСОБА_4 , тещею ОСОБА_5 та братом дружини ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_3 її чоловік на даний час в даному житловому будинку не проживає, проживає в м. Острог та здійснює догляд за своєю матір`ю, яка постійно хворіє та потребує стороннього догляду. ОСОБА_6 також в даному господарстві не проживає, проживає в м. Нетішин зі своєю сім`єю. 16.01.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак документів, які підтверджують про здійснення догляду не надав, у зв`язку із чим була видана бойова повістка на 17.01.2024. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправною позивач 18.01.2024 звернувся в суд. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що поданий позивачем висновок ЛКК - не є належним доказом та не підтверджує обставини необхідності постійного стороннього догляду за хворою особою ОСОБА_2 у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому не вважається документом, що може розглядатися уповноваженим органом як підстава для відстрочки позивача від мобілізації. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. В частині 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі Закон № 1932-XII) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; Згідно частин 1-3 статті 17 Закону № 1932-XII Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства. Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із частинами 3, 4, 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і до сьогодні. При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Згідно статті 1 Закону №3543-XII, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. У відповідності до частин 5 та 6 статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації. Згідно з абзацом 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду. З аналізу вищезазначених норм Закону №3543-XII слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення. Згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (пункт 8 Положення №154). Відповідно до пункту 9 зазначеного Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань серед інших: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Згідно з пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві, а також оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Таким чином, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача. З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що зайнятий постійним доглядом за хворою матір`ю, яка за висновком лікарської консультативної комісії (ЛКК) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагаском» медичний центр «Аретей» № 93 від 04.07.2023 ОСОБА_2 з когнітивними розладами потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування (аркуш справи 3). Згідно акту перевірки житлових умов заявника від 05.07.2023, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , а фактично проживає з мамою АДРЕСА_2 (аркуш справи 4). Як вказує відповідач, що не спростовано позивачем, він написав заяву про надання йому відстрочки від мобілізації в особливий період, проте не надав підтверджуючої довідки з управління праці та соціального захисту про призначення компенсації у здійсненні постійного догляду за матір`ю. 11.10.2023 позивач пройшов повторне ВЛК для визначення ступеня придатності. Визнаний «непридатний до служби у високомобільних, десантних військах, морській піхоті, плавскладі, спецспорудах; придатний до служби в частинах забезпечення, РТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах». За результатами ВЛК, та відсутністю усіх документів про право на відстрочку, йому була виписана повістка на 16.01.2024р., для звернення в управління праці та соціального захисту для оформлення догляду за матір`ю і відповідно отримання права на відстрочку. Актом № 32/07.08-07 від 16.01.2024 обстеження проживання ОСОБА_1 , 1968 року народження, по АДРЕСА_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з дружиною, ОСОБА_3 , донькою ОСОБА_4 , тещею ОСОБА_5 та братом дружини ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_3 її чоловік на даний час в даному житловому будинку не проживає, проживає в м. Острог та здійснює догляд за своєю матір`ю, яка постійно хворіє та потребує стороннього догляду. ОСОБА_6 також в даному господарстві не проживає, проживає в м. Нетішин зі своєю сім`єю. 16.01.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак документів, які підтверджують про здійснення догляду не надав, у зв`язку із чим була видана бойова повістка на 17.01.2024. Суд зауважує, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі - Інструкція № 407). Відповідно до Інструкції № 407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №
859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 на яку посилається апелянт. При цьому, абзац 10 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ визначає, що підставою для надання відстрочки є саме необхідність здійснення постійного догляду. Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, відповідач відмовляючи у наданні відстрочки позивачу вказав на відсутність усіх документів про право на відстрочку, а тому позивачу була виписана повістка на 16.01.2024р., із наданням достатнього часу для звернення в управління праці та соціального захисту для оформлення догляду за матір`ю, однак ОСОБА_1 не подавав до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тільки 04.03.2024 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доказу та надання копії відзиву до якого долучено рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 27.02.2024 (аркуш справи 35). Колегія суддів оцінюючи подане рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, яке датоване 27.02.2024 до суду першої інстанції зазначає, що позивач не надав відповідачу даного доказу на підтвердження існування підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначених абзац 10 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, відповідно відповідачем не надавалася оцінка поданому документу, а тому в суду відсутні правові підстави визнавати бездіяльність відповідача з урахуванням доказів, які до нього не були подані та ним не оцінені. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України з урахуванням тих наявних доказів які йому були подані заявником, проте в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частини рішення суду у частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України). За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішення суду у частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог, частково задовольнивши апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №460/615/24 змінити в частині мотивів. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі №460/615/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді С.М. Шевчук Р.В. Кухтей Повний текст постанови складено 11.07.2024