Постанова Одеський апеляційний суд № 522/4128/23

Номер провадження: 22-ц/813/2322/24 Справа № 522/4128/23 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.07.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/4128/23 Номер провадження: 22-ц/813/2322/24 Одеський апеляційний суд у складі: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», - відповідач Акташ ОСОБА_1 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Акташ ОСОБА_1 про стягнення сплаченої суми страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Свяченої Ю.Б. 01 серпня 2023 року, повний текст рішення складений 01 серпня 2023 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства - 246 357 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по платі судового збору у розмірі - 3 695,36 грн.. ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» обґрунтовує позовні вимоги тим, що 02 січня 2019 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 35/19-Т/О, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 13 жовтня 2019 року в м. Одесі по вул. Рішельєвській, буд. 5 сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням Акташ ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_3 , Акташ ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/2188/20 від 04.05.2020 року. Згідно Звіту № 875 від 01.11.2019 року, наданого «СОД « ОСОБА_3 », і відповідно до умов договору страхування, вартість матеріального збитку становить власнику автомобіля «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , становить - 598 460, 33 грн. що перевищує 70% його дійсної вартості, що згідно з п. 31.5 договору страхування визначає повну загибель вказаного ТЗ. Вартість придатних залишків ТЗ становить - 313 000,00 грн.. Відповідно до п. 27.8. договору страхування сума страхового відшкодування становить дійсну ринкову вартість ТЗ на дату настання страхового випадку, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості залишків транспортного засобу. У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило потерпілій стороні страхове відшкодування у сумі - 246 357,00 грн., з розрахунку: - 597 157,00 грн. (ринкова вартість автомобіля) 313 000,00 грн. (вартість придатних залишків ТЗ) 37 800,00 грн. (франшиза безумовна за договором страхування) = 246 357,00 грн.. Відповідно до інформації МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_4 , не була застрахована, тому ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» в порядку суброгації має право на стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування (а. с. 1- 3). Позиція відповідача в суді першої інстанції Відповідач Акташ ОСОБА_1 не скористався правом надання відзиву, відзив на позовну заяву до суду не надійшов. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року відмовлено у задоволені вищевказаних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Акташ ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки застрахував свою цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди третій особі (а. с. 80 82 зворотна сторона). Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що безпідставними, такими, що не відповідають обставинам справи є висновки суду першої інстанції про те, що відповідальність власника автомобіля «БМВ Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована. До позову надано витяг з ЦБД МТСБУ про те, що автомобіль «БМВ Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , не був застрахованим транспортним засобом на момент ДТП. У довідці Ф.2 відсутня інформація про страхування транспортного засобу як по VIN коду, так і по державному номерному знаку (а. с. 87 - 88). Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді Відповідач Акташ ОСОБА_1 не скористався правом надання відзиву, відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.09.2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року залишено без руху (а. с. 99 - 99 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року (а. с. 111 - 111 зворотна сторона). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 25.09.2023 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 21.09.2023 року доставлено до електронної скриньки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (а. с. 112 зворотна сторона). Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я Акташ ОСОБА_1 повернулося 17 листопада 2023 року до апеляційного суду з відміткою пошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 114 - 115). За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.06.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (246 357,00 грн.) є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 02 січня 2019 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 35/19-Т/О, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 13 жовтня 2019 року в м. Одеса по вул. Рішельєвській, буд. 5 сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням Акташ ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_3 , Акташ ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/2188/20 від 04.05.2020 року. Згідно Звіту № 875 від 01.11.2019 року, наданого «СОД « ОСОБА_3 », і відповідно до умов договору страхування вартість матеріального збитку становить - 598 460, 33 грн. що перевищує 70% його дійсної вартості, що згідно з п. 31.5 договору страхування вважається повною загибеллю ТЗ. Вартість придатних залишків ТЗ становить - 313 000,00 грн.. Відповідно до п. 27.8. договору сума страхового відшкодування становить дійсну ринкову вартість ТЗ на дату настання страхового випадку, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості залишків транспортного засобу та встановленої згідно з договором факторингу. У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі - 246 357,00 грн., з розрахунку - 597 157,00 грн. (ринкова вартість автомобіля) 313 000,00 грн. (вартість придатних залишків ТЗ) 37 800,00 грн. (франшиза безумовна за договором страхування) = 246 357,00 грн.. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування) (стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої. За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині 2 статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Як вбачається з матеріалів справи винним у вчиненні ДТП визнано відповідача. Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації. В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 21 лютого 2021, страхового акту № 006.01682619-1 від 12 грудня 2019 року, рахунку ОСОБА_2 від 23 лютого 2023 року, та умов договору страхування № 35/19-Т/О від 2 січня 2019 року, розмір страхового відшкодування склав - 246 357,00 грн.. Ці кошти були сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 72514240 від 18 грудня 2019 року на рахунок ОСОБА_2 (а. с. 49). За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що він на виконання пункту 27 договору добровільного страхування наземного транспорту № 35/19-Т/О від 2 січня 2019 року виплатив страхувальнику страхове відшкодування, отже у нього виникло право пред`явити вимоги до винної у вчиненні ДТП особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України). Позивач на доведення своїх позовних вимог про виникнення у нього права вимоги до Акташ ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації надав суду докази, які доводили факт заподіяння шкоди ОСОБА_2 , вину в заподіянні цієї шкоди Акташ ОСОБА_1 , відшкодування позивачем збитків ОСОБА_2 та відомості про те, що відповідач не застрахував автомобіль «БМВ Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП. У Витягу з централізованої бази даних МТСБУ зазначено, що пошук застрахованого транспортного засобу VIN-код НОМЕР_5 станом на 13.10.2019 23:59:59 не дав жодного результату (а. с. 50). Згідно довідки, ТЗ «БМВ Х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , не зафіксовано полісу страхування на момент ДТП 13.10.2019 року ( а. с. 17 - 18). На підтвердження того, що ТЗ "БМВ Х5", д.н.з. НОМЕР_6 , на момент ДТП - 13.10.2019 року не був застрахований надані документи, а саме: - Витяг ЦБД МТСБУ по державному номерному знаку "БМВ X5"- НОМЕР_2 (повторно) (а. с. 91); - Витяг ЦБД МТСБУ по VIN-коду " НОМЕР_7 (а. с. 92); - Витяг ЦБД МТСБУ по державному номерному знаку та по VIN-коду "БМВ Х5"(а. с. 93). Відповідач вищевказаного не спростував. На підставі вказаного, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції про те, що транспортний засіб відповідача на момент ДТП був застрахований. Виходячи з вищезазначеного, вимоги позивача - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову за вищевказаного обґрунтування. Розподіл судових витрат Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пп. «б,в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміні судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача - Акташ ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 695,36 коп. (а. с. 5), за подачу апеляційної скарги у розмірі - 5 542,50 грн. (а. с. 90), разом у розмірі 9 307,86 грн.. Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Стягнути з Акташ ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» (Код ЄДРПОУ 33908322) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі - 246 357 (двісті сорок шість тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 00 коп.. Стягнути з Акташ ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» (Код ЄДРПОУ 33908322) судові витрати по сплаті судового збору а розмірі 9 307 (дев`ять тисяч триста сім) грн. 86 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе