Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/32183/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32183/23 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2023 року №84 Про результати проведення службового розслідування керування автотранспортом з ознаками наркотичного сп`яніння військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 в зоні виконання бойового завдання під час військового стану, яким техніка 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено стягнення сувора догана та позбавлено виплати щомісячної премії та додаткової винагороди за березень місяць 2023 року; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу ОСОБА_1 щомісячну премію та додаткову винагороду за березень місяць 2023 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеса від 30 травня 2023 року у справі №420/32183/23 за результатами розгляду вказаного факту встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а справу закрито. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, на думку апелянта, є підтвердженням на спростування факту вчинення ОСОБА_1 дій, які були предметом службового розслідування, на підставі висновків якого ОСОБА_1 безпідставно притягнутий до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом. За таких обставин, апелянт вважає, що підстав для притягнення Кир`яна до дисциплінарної відповідальності за те, що він умисно вжив наркотичні речовини та керував транспортним засобом, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як це слідує зі змісту оскаржуваного наказу, не було. Про інші підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності в оскаржуваному наказі та акті службового розслідування не йшлося. Вказує, що в оскаржуваному рішенні Одеського окружного адміністративного суду безпідставно стверджується про законність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, встановленої у ході службового розслідування. При цьому суд зазначає, що законність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності полягає у тому, що він після повернення до розташування військової частини безпосередньому командиру про факт зупинки військовослужбовця патрульною поліцією та відмовою від проведення огляду на стан сп`яніння не повідомив, чим порушив ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Цим самим, на думку апелянта, суд безпідставно надав ширшого тлумачення підставам прийняття оскаржуваного наказу. Наголошує, що вказаний факт не був предметом службового розслідування та сержант ОСОБА_1 оскаржуваним наказом до дисциплінарної відповідальності за цим фактом не притягувався. Зазначає, що суд безпідставно зазначив, що позивачем не доведено та не надано відповідних доказів, які б свідчили про дотримання ним військової дисципліни, порушення якої встановлено під час службового розслідування. Таке твердження не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не надав доказів правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за фактом, який був предметом службового розслідування. А отже, висновок суду про законність прийняття оскаржуваного наказу не відповідає обставинам справи та є незаконним. Щодо застосування судом позиції Верховного Суду (від 22.05.2020 у справі №825/2328/116 та від 23.04.2020 у справі №813/1790/18) в частині дотримання порядку проведення службового розслідування зазначає, що позивачем оскаржувалася не процедура прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а відсутність підстав для висновку про доведеність вчинення ним адміністративного правопорушення, що було предметом службового розслідування, який саме і був визначений відповідачем, і за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2023 №84, за порушення статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, підпунктів 1, 2, 4 статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, техніка 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА». Згідно п.3 вказаного наказу від 31.03.2023 №84 прийнято рішення не виплачувати сержанту ОСОБА_1 щомісячну премію та додаткову винагороду за березень місяць 2023 року (а.с.17-18). Не погоджуючись з наказом, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано суду належних та беззаперечних доказів в спростування порушення ним військової дисципліни, які б звільняли його від дисциплінарної відповідальності, передбаченої Дисциплінарним статутом ЗС України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV. Згідно вимог ст.11, 16 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. У відповідності до п.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Як вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2023 №84 підставою для його прийняття стали з`ясовані у ході службового розслідування обставини: технік 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, військової служби за призовом під час мобілізації на період дії воєнного стану, військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, в умовах особливого періоду, 15 березня 2023 року, виконуючи обов`язки військової служби, умисно вжив наркотичні речовини та керував транспортним засобом перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Вина виражається у формі прямого умислу та особистої недисциплінованості, недотримання військової дисципліни та нехтування Статутами ЗСУ. Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 30.05.2023 по справі №521/8367/23 закрито провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, наказ від 31.03.2023 не є рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, встановленої у ході службового розслідування. Як вбачається з акту службового розслідування (а.с.28-35), ОСОБА_1 , який від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, після повернення до військової частини про надзвичайну подію свого безпосереднього командира не повідомив. В свою чергу, ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати, тощо). Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено та не надано відповідних доказів, які б свідчили про дотримання позивачем військової дисципліни, порушення якої встановлено під час службового розслідування . При цьому, згідно вказаного наказу №84 від 31.03.2023, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за порушення позивачем ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Тобто, не виконання обов`язку повідомити свого безпосереднього керівника про вказані події (зупинку військовослужбовця патрульною поліцією, відмова військовослужбовця від проведення огляду на стан сп`яніння ) є порушенням службових обов`язків передбачених ст.16 та деталізованих ст.12 Статуту. Аналізуючи обставини справи в частині дотримання порядку проведення службового розслідування суд виходить з позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 22.05.2020 року справа №825/2328/16 де вказано, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування в разі коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires actic invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів (не зазначення конкретної норми Статуту, що порушена військовослужбовцем) не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» i, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що роздiляє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справа №813/1790/18. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що оскільки позивачем не надано суду належних та беззаперечних доказів в спростування порушення ним військової дисципліни, які б звільняли його від дисциплінарної відповідальності, передбаченої Дисциплінарним статутом ЗС України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2023 року №84 Про результати проведення службового розслідування керування автотранспортом з ознаками наркотичного сп`яніння військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 в зоні виконання бойового завдання під час військового стану, яким техніка 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено стягнення сувора догана та позбавлено виплати щомісячної премії та додаткової винагороди за березень місяць 2023 року, зобов`язання відповідача виплатити позивачу ОСОБА_1 щомісячну премію та додаткову винагороду за березень місяць 2023 року. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик