Постанова 4852 № 160/26664/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26664/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 ( суддя першої інстанції Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/26664/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтекс" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» до Львівської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товарів, при цьому, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 задоволено позов. Не погоджуючись із вказаним рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що під час здійснення митного контролю митницею було виявлено розбіжності та відсутні усі складові митних вартості про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальність «Білтекс» (далі ТОВ «Білтекс», позивач), ідентифікаційний код 38598848, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис №1002247770020056784, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Дніпросталівська, будинок

11. Основним видом господарської діяльності ТОВ «Білтекс» згідно КВЕД є 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами. Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтекс» придбало у DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) трикотажне ворсове основов`язане полотно із синтетичних волокон, щільністю 280 gsm, шириною 210 см: тканина Flannel fleece (100% поліестер) у кількості 5456 кг (124 рулони); полотна трикотажні ворсові, із синтетичних волокон, щільністю 180 gsm, шириною 150 см: тканина фліс (100% поліестер) Solid Polar fleece у кількості 8107,90 кг (280 рулонів). Товар було придбано на підставі зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022 (далі Контракт), за яким ТОВ «Білтекс» є покупцем, а DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) є постачальником товару. Відповідно до п. 1.2 Контракту предметом цього Контракту є постачання постачальником на адресу покупця 49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, у номенклатурі та кількості, зазначених у Спeцифікаціях до цього Контракту (далі за текстом товар). Товаром є тканина виробництва Китаю. Відповідно до пункту 1.3 Контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Cпeцифікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Згідно з пунктом 1.4 Контракту Специфікації погоджуються та підписуються сторонами. У специфікаціях до цього контракту зазначаються: повне найменування товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, терміни поставки, умови оплати, найменування постачальника, найменування покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені сторонами умови. 21.03.2023 DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) виставило позивачу проформу інвойс №23WM809 на суму 41465,00 дол. CIIIA. У відповідності до умов Контракту, 21.03.2023 позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) уклали Спeцифікацію №4 до Контракту на товар загальною вартістю 41465,00 дол. США, у якій сторонами було погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару, придбаного позивачем, а саме: умови поставки FOB Ningbo, умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти, близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. 17.04.2023 сторонами внесено зміни до Специфікації №4 від 21.03.2023, згідно яких сторонами узгоджено кількість та асортимент товару на суму 28533,28 дол. США. Умови поставки та оплати товару сторонами не змінювались. DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) було виставлено позивачу інвойс №23WM809 від 17.04.2023 на суму 28533,28 дол. США, умови поставки FOB Ningbo. ТОВ «Білтекс» до Львівської митниці для здійснення митного контролю та митного оформлення подано митну декларацію №23UA209160006191U3 та документи, які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний контракт №02/11-04 від 02.11.2022; Специфікація №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, зміни від 17.04.2023 до Специфікації №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, прайс-лист від 01.03.2023, сертифікат якості від 17.04.2023, пакувальний лист №23WM809 від 17.04.2023, рахунок-фактура (інвойс) №23WM809 від 17.04.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.03.2023, сертифікат про походження товару №23C2102M0647/00024 від 17.04.2023, договір про перевезення №220822-82 від 22.08.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №333 від 22.05.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №345 від 30.05.2023, автотранспортна накладна №8543 від 30.05.2023, довідка про транспортні витрати №3005/2 від 30.05.2023, експортна митна декларацію країни відправлення №310120230518784710 від 18.04.2023. 02.06.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2023/000133, якими було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. Митну вартість товару Львівською митницею скориговано на суму 238238,99 грн. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 09.05.2023 №UA806080/2023/000821, рівень митної вартості такого товару становить 3,9877 дол. США за кг. У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією встановлено: - відповідно до договору про перевезення від 22.08.2022 №220822-82 пункти 2.2.6 та 2.2.8 передбачають наявність заявок, пункт 3.1 передбачає, що вартість послуг зазначається в рахунку від виконавця, а п. 3.3 передбачає оплату фрахту за 7 днів до прибуття контейнеру в порт призначення, однак до митного оформлення такі документи (заявка та платіжні документи про оплату фрахту) не надано; - до митного оформлення для підтвердження транспортно-експедиційних послуг надано два рахунки від виконавця договору про транспортні послуги, які містять абсолютно ідентично розміщені елементи печатки та підпису, що є підставою для сумніву у достовірності заявлених відомостей; - у поданих рахунках відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування та експедиційне обслуговування до ввезення на митну територію України. У графах 16 та 23 автотранспортної накладної CMR від 30.05.2023 №8543 наявні штампи перевізника HM TRANSPORT, договір про перевезення укладено з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді», документи, що підтверджують взаємозв`язок експедитора та перевізника до митного оформлення не надавались; - у наданій CMR відсутні відомості у гр. 4 (місце та дата завантаження), гр. 22, та гр. 21 (місце складання), що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) та Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V; - надане платіжне доручення Swift від 30.03.2023 містить посилання на проформу інвойс від 20.03.2023 №23WM809 до митного оформлення і додатково не надану, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару. Сума оплати не відповідає рахунку-фактурі та специфікації від 17.04.2023 (зміна до специфікації №4); - зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.11.2022 №02/11-04 не містить підпису представника постачальника. Копія митної декларації країни відправлення не містить відомості про місце поставки (відправлення) оцінюваного товару; - прайс-лист від 01.03.2023 № б/н, поданий до митної декларації, містить відомості, що ціна товару Flannel fleece Solid (однотонного) становить 2,35 дол. США за кг, а ціна товару Flannel fleece printed (з принтом) становить 2,55 дол. США за кг. Однак, до митного оформлення заявлено товар згідно інвойсу «Flannel fleece» за нижчою з двох варіантів ціною 2,35. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. За результатами встановлених розбіжностей позивачу відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: - зовнішньоекономічний договір (з підписом відправника); - додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; - рахунок-проформу (проформу інвойс замовлення); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України. 28.07.2023 представником ТОВ «Білтекс» на адресу Львівської митниці подано заяву про долучення додаткових документів, а саме: - документи, які підтверджують вартість товару: зовнішньоекономічний контракт №02/11-04 від 02.11.2022 підписаний між ТОВ «Білтекс» та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD (КНР); документ, що підтверджує повноваження представника DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD (КНР) на укладання контракту з ТОВ «Білтекс»; проформа інвойс №23WM809 від 21.03.2023; експортна митна декларація країни відправлення з перекладом; - документи, які підтверджують вартість перевезення: заявка №8 від 15.04.2023 до договору №220822-82 від 22.08.2022 про транспортно-експедиційне обслуговування; акт надання послуг №329 від 05.06.2023; акт надання послуг №330 від 06.06.2023; платіжна інструкція №635 від 02.06.2023; платіжна інструкція №689 від 09.06.2023; договір №2901-20 про організацію перевезень автомобільним транспортом від 29.01.2020; - товаросупровідний документ коносамент. Листом від 16.08.2023 №7.4-2/15/13/21060 Львівською митницею зазначено, що надіслані позивачем додаткові документи не усунули розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товарів, а рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800058/2 залишається чинним. Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтекс» не погоджується із оспорюваним рішенням Львівської митниці, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України). Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17. Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України. Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. При цьому приписи митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів з врахуванням матеріалів справи та оцінюючи доводи апелянта зазначає, що під час декларування товару за митною декларацією №23UA209160006191U3 ТОВ «Білтекс» відповідно до вимог ст. 53 МК України надано з метою митного оформлення товару наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №02/11-04 від 02.11.2022; Специфікація №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, зміни від 17.04.2023 до Специфікації №4 від 21.03.2023 до зовнішньоекономічного контракту №02/11-04 від 02.11.2022, прайс-лист від 01.03.2023, сертифікат якості від 17.04.2023, пакувальний лист №23WM809 від 17.04.2023, рахунок -фактура (інвойс) №23WM809 від 17.04.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.03.2023, сертифікат про походження товару №23C2102M0647/00024 від 17.04.2023, договір про перевезення №220822-82 від 22.08.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №333 від 22.05.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №345 від 30.05.2023, автотранспортна накладна №8543 від 30.05.2023, довідка про транспортні витрати №3005/2 від 30.05.2023, експортна митна декларацію країни відправлення №310120230518784710 від 18.04.2023. Колегія суддів зазначає, що надані Товариством документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена. В спростування зауважень митниці, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне. Щодо транспортних витрат позивача, то як зазначено вище на їх підтвердження надавались відповідачу відповідні докази. Слід також вказати, що для організації перевезення товару позивач 22.08.2022 уклав з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» договір №220822-82 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів. Відповідно до п. 2.1.2 Договору виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т. ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі. 15.04.2023 позивач надав експедитору заявку №8 до Договору №220822-82 від 22.08.2022 про транспортно-експедиційне обслуговування. Заявкою було погоджено умови надання послуг експедирування. До митного оформлення позивачем було надано рахунок на оплату №333 від 22.05.2023 на суму 72021,86 грн, з ПДВ. У даному рахунку є посилання на контейнер №MSMU4868543, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку: - вартість морського фрахту за межами митної території України: Нінгбо, Китай Гданськ, Польща, становить 46167,86 грн за один контейнер; - вартість локальних витрат в порту призначення Гданськ, Польща: ВРР, збір за безпеку, документальний збір, оформлення Т1, становить 20313,89 грн; - вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 4616,78 грн. Рахунок на оплату №333 від 22.05.2023 сплачено 02.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №635. Також, до митного оформлення позивачем було надано рахунок на оплату №345 від 30.05.2023 на суму 142617,54 грн, з ПДВ. У даному рахунку є посилання на контейнер №MSMU4868543, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку: - вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України: Гданськ, Польща Рава-Руська, Україна, становить 57059,45 грн; - вартість міжнародного автоперевезення по території України: Рава-Руська, Україна Дніпро, Україна становить 74587,51 грн; - вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України на суму 9142,15 грн. Рахунок №345 від 30.05.2023 сплачено 09.06.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №689. Також, до митного оформлення позивачем було надано довідку за вих. №3005/2 від 30.05.2023 про транспортні витрати, видану ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді», відповідно до якої транспортні витрати з організації міжнародного перевезення на адресу ТОВ «Білтекс» у контейнері №MSMU4868543 становлять 46167,86 грн за маршрутом Нінгбо, Китай Гданськ, Польща. Локальні витрати поза територією України складають 20313,86 грн. Транспортні витрати за перевезення поза територією України за маршрутом Гданськ, Польща Рава Руська, Україна складають 57059,40 грн. За правовою позицією Верховного Суду у постановах від 02 липня 2020 року у справі № 803/916/17, від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, така довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів плати за транспортно-експедиційні послуги буде суперечити пункту 5 частини 10 статті 58 МК України. Крім того, колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17. Щодо зауважень Львівської митниці стосовно наданої автотранспортної накладної СМR та надання заявки на транспортні послуги, слід зазначити, що автотранспортна накладна CMR не є документом, що підтверджує митну вартість товару. Це документ, що підтверджує перевезення товару автотранспортним засобом. Крім того, для підтвердження таких складових митної вартості як витрати на транспортування товару позивач надав відповідачу документально підтверджені дані про такі витрати, що містилися в документах, поданих за переліком, передбаченим ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. У наданих транспортних документах витрати на транспортно-експедиторські послуги розподілені до місця ввезення на митну територію України (міжнародне перевезення вантажу морським транспортом за маршрутом Нінгбо, Китай Гданськ, Польща, міжнародне перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом Гданськ, Польща Рава-Руська, Україна), які позивачем було включено до митної вартості. Транспортно-експедиційне обслуговування на суму 9142,15 грн надавалось безпосередньо на території України. Позивачем було надано до митного оформлення достатньо документів, що підтверджують вартість товару та його оплату. Щодо зауваження Львівської митниці про те, що надане платіжне доручення Swift від 30.03.2023 містить посилання на проформу інвойс від 20.03.2023 №23WM809 до митного оформлення і додатково не надану, що унеможливлює співставити оплату за конкретну поставку товару, невідповідність суми оплати рахунку-фактурі та специфікації від 17.04.2023 (зміна до специфікації №4), суд виходить із такого. Як вже було встановлено, що 21.03.2023 позивач та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) уклали Специфікацію №4 до зовнішньоекономічного контракту, якою було погоджено найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціну товару, придбаного позивачем. Загальна вартість товару за Специфікацією №4 до складає 41465,00 дол. США. Умови оплати: передоплата у розмірі близько 30% вартості товару, оплата решти, близько 70% вартості відправлення здійснюються по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. 30% від суми проформи-інвойсу №23WM809 у розмірі 41465,00 дол. США становить 12439,50 дол. США. На виконання умов зовнішньоекономічного контракту та проформи-інвойсу №23WM809, 30.03.2023 позивач сплатив постачальнику DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) 12439,50 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, яке було надано до митного оформлення, та в якому є посилання на зовнішньоекономічний контракт, Специфікацію №4 до контракту та проформу-інвойс №23WM809. Проте, колегія суддів зауважує, що інвойс це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю. Разом з тим, проформа-інвойс це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. У проформі-інвойсі зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточними, та у подальшому можуть змінюватись. Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. 17.04.2023 сторонами було внесено зміни до Специфікації № 4, якими остаточно узгоджено кількість та асортимент товару на суму 28533,28 дол. США. Умови поставки та оплати не змінювались. У зв`язку із внесенням змін до Специфікації №4, 17.04.2023 DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) було виставлено позивачу загальний інвойс №23WM809, яким сторони остаточно погодили поставку товару за Специфікацією №4 зі змінами на суму 28533,28 дол. США. У зв`язку із вже сплаченою передоплатою по проформі-інвойсу №23WM809, позивачу необхідно було сплатити решту у розмірі 16093,78 дол. США, яка є різницею між сплаченою передплатою та сумою за загальним інвойсом №23WM809. На виконання Контракту та інвойсу №23WM809 від 17.04.2023, 26.06.2023 позивач сплатив решту у розмірі 16113,78 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням SWIFT, у якому є посилання на зовнішньоекономічний контракт, Специфікацію №4 до контракту та загальний інвойс №23WM809 від 17.04.2023. Позивач зазначив, що надати це платіжне доручення SWIFT під час митного оформлення у нього не було можливості, оскільки сплата решти відбулась 26.06.2023, тобто, вже після прийняття оскарженого рішення митницею. Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Тому, у зв`язку з тим, що на момент митного оформлення товару загальний інвойс №23WM809 від 17.04.2023 не було сплачено повністю, то, відповідно, у позивача не було обов`язку надати платіжний документ, що підтверджує сплату за цим інвойсом. Позивачем було надано до митного оформлення достатньо документів, що підтверджують вартість товару та його оплату. З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що факт оплати за товар, придбаний за зовнішньоекономічним контрактом, є підтвердженим ТОВ «Білтекс». Отже, як зазначено вище і підтверджується матеріалами справи Товариством було надано достатньо документів з вартістю товару і реквізитами, що дозволяють ідентифікувати товар. Митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у постановахвід 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 11 червня 2020 року у справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів. В даному випадку відповідачем наявність цих фактів не підтверджена. Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що є протиправними дії відповідача щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/800058/2 від 02.06.2023 яке підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, матеріалами справи підтверджено співмірність та фактичність понесення витрат на правничу допомогу, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 в адміністративній справі №160/26664/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 08 липня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 10 липня 2024 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова