Постанова Львівський апеляційний суд № 461/4278/24

Справа № 461/4278/24 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р. Провадження № 33/811/1010/24 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2024 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 12 травня 2024 року, о 09 год. 32 хв., в м. Львові на вул. Коперника, 35, керував автомобілем «ВАЗ 21063», н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора, «Drager ARHЕ-0129» при здійсненні відео фіксації на боді камери, результат тесту 0,23 ‰. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В мотивах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи. Наголошує, що з протоколом про адміністративне правопорушення він не погоджується, вини не визнає, оскільки показник приладу «Драгер» 0,23 проміле знаходиться в межах допустимої похибки приладу, а тому не може свідчити про перевищення норми алкоголю в крові. Звертає увагу, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, окрім того після прибуття у військову частину о 10 год. 5 хв. він пройшов медичний огляд, який показав 0,16 проміле, що є допустимою нормою Наголошує, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, є фрагментарний та не відображає всіх подій, у зв`язку із чим такий є недопустимим доказом. За клопотанням ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції допитано свідка ОСОБА_2 ,, який є помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи майором юстиції, який повідомив, що ОСОБА_1 за рішенням командира військової частини НОМЕР_2 було надано відпустку на вихідні (до 13 травня 2024 року) за місцем його проживання АДРЕСА_1 . У зв`язку із непередбачуваними обставинами о 8 год. 30 хв., 12 травня 2024 року, ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність прибути до військової частини та заступити в добовий наряд (викликано на службу для виконання бойових розпоряджень). Близько 9 год. 30 хв., 12 травня 2024 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, про що повідомив командира військової частини. Після прибуття до військової частини о 10 год. 5 хв. він пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки виникла підозра, що ОСОБА_1 може перебувати в стані алкогольного сп`яніння на території військової частини, за що передбачено адміністративна відповідальність ст. 172-20 КУпАП. В результаті проведено огляду було встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває в стані алкогольного сп`яніння (результат 0,16 проміле, що є допустимою нормою), після чого його було допущено до виконання бойових завдань. Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, показання свідка, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду визначена в «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція). Відповідно до п.п. 2, 6, 7 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до п. 7 ч. ІІ вищевказаної Інструкції, стан алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З роздруківки приладу «Drager Alcotest 6820» (а.с. 1) та протоколу серії ААД№868453 від 12 травня 2024 року (а.с. 2), вбачається, що у видихуваному ОСОБА_1 повітрі вміст алкоголю становить 0,23 проміле. Відповідно до інструкції по експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» в таблиці №3 вказано межі допустимої погрішності газоаналізатора, парів етанолу у повітрі, що видихається в залежності від температури повітря навколишнього середовища, згідно яких даний прилад при температурі від -5С до +15С має погрішність у 0,04 проміле. Згідно тестування на алкоголь вбачається, що температура повітря 12 травня 2024 року о 9 годин 39 хвилини становила + 15 градусів. Таким чином, апеляційний суд вважає, що в даному випадку мала місце похибка показника газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» прилад ARHE-0129 у 0,04 проміле, що у свою чергу зменшує показник приладу до 0,19 проміле, та не перевищує гранично допустиму норму алкоголю з врахуванням вищевказаної погрішності приладу. Також, на переконання апеляційного суду, місцевим судом не в достатній мірі враховано, що військовослужбовець ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у військові частині НОМЕР_3 о 10 год. 05 хв. (а.с. 28), за допомогою приладу «Алкон М», який є належним чином сертифікований, окрім того, даний огляд було проведено особою, яка пройшла навчання з проведення оглядів на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів ОСОБА_3 (а.с.27), результат якого становив 0,16 проміле, що є допустимою нормою. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що з відеозапису, долученого до матеріалів спарив, встановлено, що працівниками поліції належним чином не роз`яснено положення ст. 266 КУпАП, а саме, що водій має право пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, також працівниками поліції у водія не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння про які зазначено в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4). В ході апеляційного розгляду встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази щодо перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова суду першої інстанції, підлягає до скасування, а провадження у справі - закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовлити. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.