Постанова Харківський апеляційний суд № 643/6045/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 10 липня 2024 року м. Харків справа № 643/6045/23 провадження № 22-ц/818/1722/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії Яцини В.Б., Мальованого Ю.М., за участю секретаря Львової С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Мозгової Оксани Анатоліївни до Харківської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчий Ігор Олександрович про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою Харківської міської ради, в особі представника ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року, постановлене суддею Задорожною А.М., В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Мозгової Оксани Анатоліївни звернулась до суду із позовною заявою до Харківської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчий Ігор Олександрович про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцями, визнання права власності в порядку спадкування. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з квітня 2012 року фактично проживала за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 , постійно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті матері ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 170/400 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом восьмої Харківської державної нотаріальної контори 20.03.1998. Померла заповіту не залишила, позивач є спадкоємцем по закону першої черги, інших спадкоємців немає. 19.05.2023 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Молодчий І.О. відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 170/400 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки позивачка спадщину не прийняла, заяву про прийняття спадщини протягом встановленого строку до нотаріальної контори не подала, за однією адресою зі спадкодавцем на час відкриття спадщини зареєстрована не була. Таким чином, позивачка вимушена звернутись до суду із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем та визнання права власності на 170/400 частини домоволодіння в порядку спадкування за законом. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Мозгової Оксани Анатоліївни - задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 170/400 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає, що ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини звернулась з пропущенням шестимісячного строку, спільно не проживала з померлою ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вважається такою, що не прийняла спадщину. Зазначає, що позивач не звертався до суду із позовом про поновлення пропущеного строку або надання додаткового строку для прийняття спадщини та не отримував відмови, а тому в даному випадку відсутній спір між позивачем та Харківською міською радою. Вказує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.09.2021 по справі № 227/3750/19 зазначив: визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Як вбачається із позовної заяви та встановлено судом першої інстанції, постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тієї підстави, що спадкоємець не звернувся до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини та не проживав спільно із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою. Таким чином, позовна вимога про визнання права власності на 170/400 частин домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , З в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за позивачем підміняє собою порядок вчинення нотаріальної дії нотаріусом, оскільки підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину було саме пропущений ОСОБА_1 строку встановленого ст. 1270 ЦК України в шість місяців з дня відкриття спадщини для звернення із заявою про прийняття спадщини. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі N« 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (ЄДРСРУ № 91292740). Зазначає, що позивач у разі поновлення строку або надання додаткового строку для прийняття спадщини, буде мати право звернутись до нотаріусу для оформлення права на спадщину. Таким чином, визнання права власності в даному випадку не є винятковим способом захисту, оскільки не існуватимуть перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. Таким чином, вважає, що позивач не вірно обрав спосіб захисту звернувшись до суду із позовом про визнання права власності на 170/400 частин домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки його права не порушені та порушення їх відповідачем не доведено. Вважає, що заявлений позов про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності у справі № 643/6045/23 є передчасним і у разі звернення до суду із позовом про надання додаткового строку позивач в установленому порядку зможе оформити свої спадкові права на спадщину. Також в постанові нотаріус зазначив про необхідність поновлення строку для прийняття спадщини шляхом звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною заявою. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 , але у встановленому законом порядку не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вищезазначене нерухоме майно. Оскільки, ОСОБА_1 в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, захистити своє порушене право не може, то суд вважає за можливе встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 170/400 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком суду, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 12.06.1966 року, зареєстрованим Ленінським районним бюро ЗАГС м. Харкова (а.с.17). Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 23.02.2022 та свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків (а.с.14, 15, 73). Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова місце мешкання ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16, 93). Згідно договору купівлі-продажу від 20.03.1997, серія ААІ №290792, зареєстрованого в реєстрі за №2-1189 та посвідченого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 купила 170/400 частин домоволодіння, що знаходиться за адерсою: АДРЕСА_1 (а.с. 25-26, 75). Згідно реєстраційного посвідчення Харківське міське бюро технічної інвентаризації посвідчує, що домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 в 170/400 частин, зареєстрований за ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою 20.03.1997 року реєстраційний №2-1189, та записано в реєстрову книгу під реєстром №1698 02.04.1997. (а.с. 27, 76). Згідно договору про надання благодійної допомоги від 19.04.2017 Благодійна організація «Харківський єврейський благодійний фонд Хесед-Шааре Тіква» надавала благодійну допомогу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.28-30). Згідно договору про надання благодійної допомоги від 14.03.2019 Благодійна організація «Харківський єврейський благодійний фонд Хесед-Шааре Тіква» надавала благодійну допомогу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.31-33). Згідно листа Благодійної організації «Харківський єврейський благодійний фонд Хесед-Шааре Тіква» №64/02-30 від 25.04.2023 ОСОБА_3 була клієнтом їхньої організації з листопада 2001 року по 23 лютого 2022 року. ОСОБА_3 надавалася допомога за програмами: «Патронажне обслуговування на дому», «Засоби особової гігієни», «Банківська картка». З квітня 2012 року до дати смерті ОСОБА_3 отримувала патронажне обслуговування за фактичною адресою проживання АДРЕСА_2 . Догляд здійснювався соціальним працівником під керівництвом інструктора патронажу згідно з критеріями організації (а.с.24). Згідно індивідуального плану роботи по догляду за ОСОБА_3 , останній такий догляд надавався за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.34-41). Згідно довіреності від 17.09.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , уповноважила ОСОБА_1 бути її представником в АТ КБ «Приват Банк» (а.с.42-43). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на 170/400 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка, як спадкоємець першої черги звернулася до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчий І.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , на підставі якої була заведена спадкова справа № 47/2023. Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №79/02-14/02-31 від 19.05.2023 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчий І.О., ОСОБА_1 відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 170/400 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 , оскільки серед іншого відповідно до даних інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 19.05.2023 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не є спадкоємцем. Спадкоємець за законом є ОСОБА_1 , яка з 04.07.1997 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується штампом в її паспорті серії НОМЕР_4 , виданому Червонозаводським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 23.06.2016. Спадкоємець за законом ОСОБА_1 спадщину в установленому законом порядку не прийняла, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалась, заповітів померла на випадок смерті не складала. (а.с. 94-94зв). Факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем підтверджено не лише пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а і наведеними письмовими доказами, які поза розумним сумнівом підтверджують обставини, на які посилається ОСОБА_1 . Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2). Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України). Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29ЦК Україниє житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Статтями 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьоюстатті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 06 травня 2020 року у справі № 478/1995/18, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 17 січня 2022 року у справі № 643/790/20, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 198/132/21, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21. Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_5 позивач прийняв спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, як спадкоємець першої черги. Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї. Стосовно позовних вимог про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (пункт 9.21) та інших. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року в справі№ 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, сформульовано правовий висновок про те, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Отже, встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем є передусім питаннями доведення обставин, що входять до предмета доказування в справі, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке встановлення не є необхідним. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем підлягає скасуванню та у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Між тим, оскільки той факт, що позивач проживала однією сім`єю зі спадкодавцем є доведеним, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 170/400 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Доводи Харківської міської ради про те, що ОСОБА_1 обрала неналежним спосіб захисту є необгрунтованим. Із письмових пояснень представника Харківської міської ради, наданих до суду першої інстанції вбачається, що Харківська міська рада факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини заперечує, його доведеним не вважає, має намір звернутися з заявою про визнання спадщини відумерлою у порядку ст. 1277 ЦК України. За таких обставин, з огляду на існування спору про право, позивач обгрунтовано звернулась до суду за вирішенням цього спору у позовному провадженні. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду скасувати в частині встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, п. п. 1,3,4 ч. 1 ст.376,ст. ст.381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської міської ради, в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року частині задоволення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на час відкриття спадщини - скасувати, у задоволенні цих позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина