Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1800/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2024 року справа №200/1800/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 р. у справі № 200/1800/24 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення від 23.03.2024 року №050750002531 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки періоди роботи: до стажу роботи який передбачений Постановою КМУ від 31.03.1994 р. №202 періоди роботи: з 25.11.2020 по 30.11.2021, на провідній посаді період роботи: з 27.11.2017 по 23.01.2018, з 05.02.2018 по 16.12.2020, 01.12.2021 по 08.07.2022, з 20.07.2022 по 04.03.2024, та легкий труд (поверхня), учбові відпустки, прогули, страйки та відпустки без збереження заробітної плати за 2007-2017 роки, до страхового стажу роботи періоди: з 28.09.1998 по 16.04.1999; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.03.2024 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів зазначає, що загально стаж роботи порахований в одинарному розмірі в підземних умовах з повним робочим днем складає 20 років 9 місяців 28 днів, в тому числі 18 років 24 днів стажу роботи на провідних посадах. З наведеного вбачається, що суд, під час розгляду справи навіть не перевірив як у відповідача вийшло 20 років 17 днів стажу роботи навіть з урахуванням періоду навчання за фахом при неврахованих (3 роки 2 місяці пораховано суддею). Відповідач під час розгляду заяви про призначення пенсії за провідну посаду порахував позивачу додатково по 3 місяці за кожний повний рік такої роботи на виконання листа Міністерства соціальної політики України №1209-27 від 12.09.2018 року, щодо застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №

8. Так додатковий стаж роботи за провідну посаду (повних 18 років) складає 4 роки 6 місяців, та відповідно стаж роботи порахований в одинарному розмірі 20 років 9 місяців 28 днів + 4 роки 6 місяців = 25 років 3 місяці 28 днів чого достатньо для призначення пенсії. А отже розрахунок стажу здійснений з мотивувальній частині судового рішення суддею є невірним, що свідчить про невірне встановлення фактичних обставин справи суддею. Позивач не просив суд, під час розгляду справи зобов`язувати відповідача застосовувати Роз`яснення № 8 Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року так як за останньою судової практикою вказані роз`яснення не є нормативно-правовим актом, але в силу вимог Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423, та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. №280, відповідач зобов`язаний їх використовувати та застосовувати під час визначення пільгового стажу роботи, що вбачалось згідно наданого розрахунку стажу та оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 . 04 березня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №050750002531 від 12 березня 2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Стаж роботи на провідних професіях (20) - 14 років 05 день, стаж роботи за професіями згідно Постанови 202 (25) - 02 роки 01 місяць 07 днів. Всього пільгового стажу (з урахуванням навчання за фахом), для призначення пенсії незалежно від віку - 20 років 17 днів. Згідно розрахунку стажу позивача (в частині спірних періодів), до стажу роботи на провідних посадах зараховано: з 07.02.2018 року до 28.06.2020 року; з 30.06.2020 року до 16.11.2020 року. До пільгового стажу роботи, в тому числі за провідними посадами не враховано: з 27.11.2017 року до 23.01.2018 року, з 05.02.2018 року до 06.02.2018 року, 29.06.2020 року, з 25.11.2020 року до 08.07.2022 року, з 20.07.2022 року до 04.03.2024 року. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383). Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 27.11.2017 року до 23.01.2018 року, суд зазначає наступне. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.04.1999: запис № 22 з 27.11.2017 по 06.12.2017 продовження проходження виробничої практики за професією машиніст гірничих виємкових машин з повним робочим днем в шахті; запис № 23 23.01.2018 звільнений за власним бажанням. В матеріалах справи наявні індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5). Статтею 16 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації. За приписами статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства. З вказаного реєстру вбачається, що в період з 27.11.2017 року до 23.01.2018 року інформація по спеціальному стажу позивача вносилася роботодавцем за кодом ЗПЗ014А2. Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», № 22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1, ЗПЗ014А1, ЗПЗ014А2 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці: код ЗПЗ014А2 - працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Таким чином, роботодавець звітував щодо спецстажу позивача, вся інформація щодо стажу позивача з 27.11.2017 року до 23.01.2018 року є в системі персоніфікованого обліку, а тому цей період роботи має бути зарахований до стажу роботи позивача за провідною професією без будь-якого додаткового підтвердження. Щодо періодів роботи за провідною професією з 05.02.2018 року до 06.02.2018 року, 29.06.2020 року, з 25.11.2020 року до 08.07.2022 року, з 20.07.2022 року до 31.12.2023 року, суд зазначає наступне. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працював: ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» запис № 24 з 05.02.2018 прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті; запис № 26 - 16.11.2020 звільнений за власним бажанням. ТОВ «Кворум Шпхахтспецбуд» запис № 27 з 25.11.2020 прийнятий машиністом гірничих виймальних машин 5 розряду з повним робочим днем під землею; запис № 28 з 01.12.2021 переведений машиністом гірничих виймальних машин 6 розряду з повним робочим днем під землею; запис № 29 08.07.2022 звільнений за власним бажанням ПАТ «Шахтоуправління Покровське» запис №30 20.07.2022 прийнятий машиністом гірничих виймальних машин 5 розряду під землею з повним робочим днем в шахті. Отже, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» провідними є професії на наступних роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень). Тобто, позивач у вказані періоди працював прохідником, машиністом гірничих виймальних машин, тобто на посадах за провідною професією Крім того, за періоди з 05.02.2018 року до 06.02.2018 року, 29.06.2020 року, з 25.11.2020 року до 08.07.2022 року, з 20.07.2022 року до 31.12.2023 року інформація щодо спецстажу позивача наявна в системі персоніфікованого обліку, а тому ці періоди роботи мають бути зараховані до стажу роботи позивача за провідною професією. Разом з цим, за період з 01.01.2024 року до 04.03.2024 року інформація щодо спецстажу позивача відсутня у відповідному реєстрі. Таким чином відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу, в тому числі за провідною професією періоду роботи з 01.01.2024 року до 04.03.2024 року. Щодо зарахування до страхового стажу період роботи з 28.09.1998 року до 16.04.1999 року, суд зазначає наступне. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працював з 28.09.1998 року до 16.04.1999 року в ККП-4 м. Селидове двірником. Записи в трудовій книжці позивача внесені на підставі наказів з зазначенням їх номеру та дати, а також засвідчені печаткою підприємства. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №050750002531 від 12 березня 2024, до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.09.1998 року до 16.04.1999 року, оскільки період роботи не відповідає даті заповнення трудової книжки. Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). За приписами п.4.1 ч.1 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення до страхового стажу періоду роботи з 28.09.1998 року до 16.04.1999 року. Щодо зарахування до пільгового стажу відпусток без збереження заробітної плати, суд зазначає наступне. Згідно пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. Отже, однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/16-а. Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161 16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році. Таким чином, оскільки позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати, тобто не був протягом повного робочого дня зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, відповідачем правомірно не враховано вказані дні до пільгового стажу. Доказів того, що вказані відпустки були пов`язані з виробничою необхідністю сторонами не надано. Стосовно зарахування учбових відпусток до пільгового стажу, в тому числі за провідною професією, суд зазначає наступне. Відповідно до листа Міністерства соціального захисту України від 05.11.1993 № 02-82орг періоди навчання робітників підземним професіям зараховується до пільгового стажу у разі наявності відповідних записів у трудовій книжці, проходження навчання на протязі повного робочого дня та з урахуванням оплати праці зазначених робітників за час навчання за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким вони навчаються. Доказів того, що позивач не відповідає наведеним вимогам відповідачем не надано. Таким чином відповідач протиправно не зарахував учбові відпустки до пільгового стажу, в тому числі за провідною професією. Відповідно до статті 28 Закону України від 03.03.1998 № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (далі - Закон №137/98-ВР) організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. […]. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу. Отже, перебування позивача у страйку не зараховується до стажу тільки в разі визнання такого страйку судом незаконним. Відповідачем доказів того, що страйк, в якому приймав участь позивач, визнано незаконним у судовому порядку, не надано, а тому з урахуванням вимог Закону № 137/98-ВР час участі у страйку підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Щодо застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд в постанові 18.07.2019р. у справі № 826/2426/16 зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Роз`яснення № 8 за своєю правовою природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні довільно розтлумачені норми всупереч правовому регулюванню, що було запроваджене ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788. Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення № 8 викладений Верховним Судом в постанові від 08.07.2021р. у справі №212/1743/17-а. Суд також вважає за необхідне зауважити, що 06.12.1991р. Верховна Рада України прийняла постанову № 1931-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова ВРУ № 1931). Пунктом 4 Постанови ВРУ № 1931 Кабінету Міністрів України доручено прийняти нормативні акти щодо застосування вказаного Закону з питань, віднесених ним до компетенції Кабінету Міністрів України. 22.02.1992 р. на виконання Постанови ВРУ № 1931 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Постанова КМУ № 81). Згідно пункту 1 Постанови КМУ № 81 міністерствами і відомствам України доручено розробити проекти нормативних актів щодо застосування Закону № 1788 згідно з додатком. В додатку до Постанови КМУ № 81 наведений «Перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розділом ІІ «Документи, що затверджуються міністерствами» Переліку проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено «Роз`яснення щодо врахування трудового стажу при призначенні пенсій (ст. 14 Закону)», виконавець - Мінсоцзабез України, строк виконання - березень 1992 року. Однак, роз`яснення № 8, зважаючи на дату його прийняття та форму викладення, не може вважатися документом, затвердженим міністерством на виконання постанови КМУ №81. До того ж Верховний Суд в постанові від 26.10.2022 р. у справі №200/591/19-а зазначив: «п.26. Посилання скаржника на обов`язковість застосування роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованими з огляду на положення ст.7 КАС України, в якій закріплено перелік джерел права, які застосовуються судом.». Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992р. № 8 не є нормативно-правовим актом і джерелом права в розумінні ст. 7 КАС та не може підміняти і доповнювати положення ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, воно не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. В свою чергу, ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 та інші положення цього Закону не передбачають застосування кратності при обчисленні спеціального (пільгового) стажу на підземних роботах або за провідними професіями. Отже, враховуючи висновки касаційного суду у справі № 212/1743/17-а, апеляційний суд не застосовує роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 року, оскільки цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер. Як вже було зазначено, згідно спірного рішення позивач має 14 років 05 днів стажу роботи на провідних професіях (20), 02 роки 01 місяць 07 днів стажу роботи за професіями згідно Постанови 202 (25). Всього пільгового стажу (з урахуванням навчання за фахом), для призначення пенсії незалежно від віку - 20 років 17 днів. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що навіть враховуючи періоди роботи з 27.11.2017 року до 23.01.2018 року, з 05.02.2018 року до 06.02.2018 року, 29.06.2020 року, з 25.11.2020 року до 08.07.2022 року, з 20.07.2022 року до 31.12.2023 року (3 роки, 2 місяці), які не було зараховано відповідачем, позивач не набуде необхідного стажу роботи, а саме 20 років провідних професій або ж 25 років на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії. За встановлених судом обставин, позивач не відповідає необхідним умовам, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV незалежно від віку. Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 р. у справі №200/1800/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 р. у справі №200/1800/24 - залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена 11 липня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Геращенко