Ухвала КГС ВС № 910/8666/23

УХВАЛА 08 липня 2024 року м. Київ cправа № 910/8666/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д., розглянув касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Головіна К.І.) від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуюча - Іоннікова І.А., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) від 06.03.2024 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7" про стягнення 992 850, 84 грн. та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" про визнання недійсною додаткової угоди, ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (надалі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7" (надалі - Кооператив, скаржник) про стягнення заборгованості в сумі 992 850, 84 грн.

2. Позов обґрунтовано порушенням Кооперативом зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 07.08.2000 № 260067 (з урахуванням додаткової угоди від 30.08.2017) в частині своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії. Станом на 01.05.2023 у Кооператива утворилась заборгованість, право вимоги на яку позивач за первісним позовом набув 30.08.2021 за результатами продажу на аукціоні майна постачальника послуг - Акціонерного товариства "К.Енерго", як банкрута.

3. Кооператив подав до суду першої інстанції зустрічний позов до Товариства про визнання недійсною додаткової угоди від 30.08.2017 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 07.08.2000 № 260067.

4. Зустрічний позов обґрунтований тим, що Голова правління ЖБК "Автотранспортник-7" Закалюжна Н.В. на час укладення спірної додаткової угоди перебувала у відпустці та цю угоду не підписувала, тобто на переконання скаржника, вказана угода була підписана особою, яка не наділена відповідним обсягом цивільної правоздатності, що підтверджується наданим висновком почеркознавчої експертизи.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, позов Товариства задоволено повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

6. Суд першої інстанції виходив з того, що подані Товариством в обґрунтування первісного позову докази є більш вірогідними, ніж заперечення Кооперативу. Разом з цим, в частині зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго", укладаючи додаткову угоду, діючи добросовісно, розумно та справедливо, як це передбачено статтею 92 Цивільного кодексу України, враховуючи, що правомірність правочину презюмується (стаття 204 Цивільного кодексу України) та будучи обізнаним з умовами договору, не встановило і не могло встановити відсутність повноважень у особи, яка підписала спірну угоду зі сторони відповідача за первісним позовом.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, відмовлено у задоволенні заяви Кооперативу про ухвалення додаткового рішення.

8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 заяву Кооперативу про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом апеляційних скарг Кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/8666/23 залишено без розгляду. 9. 18.06.2024 Кооператив подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, а також ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 та направити справу на новий розгляд.

10. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та виходить з наступного.

11. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

13. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

14. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

15. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

16. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

17. Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми, зокрема: - статей 76, 77, 78, 79 ГПК України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року N 996-XIV, частини першої статті 517 ЦК України, без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 2-1390/11, від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, від 09.11.2021 у справі № 910/17661/19, від 31.05.2022 у справі № 910/17658/19; - пункту 23 "Правил користування тепловою енергією" та частини першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо порядку визначення обсягу спожитої теплової енергії, без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/25126/15, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 04 грудня 2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, стосовно первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.

19. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

20. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати: - норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; - обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

21. Цитування скаржниками окремих висновків, наведених у вказаних скаржником постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі.

22. Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 2-1390/11, від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 та від 31.05.2022 у справі № 910/17658/19, не наводить висновки, які містяться в них щодо застосування зазначених норм права, а також посилаючись на неправильне застосування норми частини першої статті 517 ЦК України, не наводить висновки щодо застосування цієї ж норми у постановах Верховного Суду, на неврахування яких посилається, а також не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник.

23. Також, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

24. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

25. У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

26. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

27. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

28. Частиною третьою статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

29. У касаційній скарзі скаржник не визначає підставу касаційного оскарження з огляду на допущені процесуальні порушення, що є наслідком для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

30. Отже

описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та/або вимоги касаційної скарги.

31. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

32. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

33. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

34. Верховний Суд зазначає, що оскільки додаткове рішення, як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою, то з метою їх спільного розгляду, питання щодо відкриття касаційного провадження на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 буде вирішуватися після усунення виявлених недоліків в касаційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у цій справі. Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пунктів 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-7" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/8666/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі; - уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова