Постанова 4803 № 210/2961/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5291/24 Справа № 210/2961/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Зубакової В.П., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/2961/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Чайкіної О.В., - ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаганом Олексієм Анатолійовичем відкрито виконавче провадження №68703728 з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федоріною за №9477 віл 25.05.2021 року про стягнення з позивача коштів у розмірі 15114,53 грн. З даним виконавчим написом позивач не згодний, вважає, що виконавчий напис є незаконним, посвідченим без належних на те підстав, з порушенням норм чинного законодавства. Зазначає, що в нього не має будь яких кредитних взаємовідносин з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», або з «ТОВ Комерційний банк «Дельта» тим більш, які б були посвідчені нотаріально. Позивач не має невиконаних зобов`язань за договором №004-26000-2809007 від 28.09.2007 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки. Йому не відомо на підставі яких оригіналів документів було вчинено виконавчий напис, але стверджую, що жодні оригінали документів нотаріусу не подавалися, оскільки таких документів не існує. Вказує, що виконавчий напис здійснюється нотаріусом на підставі ст.ст.87, 88 ЗУ «Про нотаріат» за умови подання стягувачем пакету документів, що підтверджують безспірну заборгованість. Водночас слід зазначити, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Однак у приватного нотаріуса не було жодних законних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу за кредитним договором. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами тому виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про залучення до участі у справі правонаступником відповідача задоволено, залучено до участі у справі, як правонаступника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс». Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25.05.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною зареєстрованим за номером №9477 (НРЕ 164813), яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», у розмірі 15114,53 грн. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», судовий збір на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 992,40 грн. в дохід держави. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, особа, яка не приймала участь у розгляді справи ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що 25.05.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», у розмірі 15 114,53 грн. 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» укладено Договір про відступлення права вимоги № РтК/1-ЮО від 01.07.2022 року відповідно до якого всі права та обов`язки за Договором № 004-26000-280907 від 28.09.2007 року укладеним ОСОБА_1 перейшли до ТОВ «Компані Фінанс». Також 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено Договір №01/07 відповідно до якого всі права та обов`язки за Договором № 004-26000-280907 від 28.09.2007 укладеним ОСОБА_1 , на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий документ перейшли до ОСОБА_2 . Отже з 01.07.2022 року належним Кредитором за Кредитним Договором № 004- 26000-280907 від 28.09.2007 року є саме ОСОБА_2 , саме він має право вимоги до ОСОБА_1 , та є належним Відповідачем по справі № 210/2961/22. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у в позові. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору №004-26000-280907 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 28 вересня 2007 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Комерційний банк "Дельта" позивачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 30000,00 гривен, та лімітом кредитної лінії на рахунку в сумі 5000,00 гривен, та відповідно відкрито карковий рахунок та платіжну картку. Строк дії договору не визначено (а.с.12, 13). В подальшому за Кредитним договором №004-26000-280907 від 28.09.2007 року, укладеним з АТ «Дельта Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 34047020, правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №41-К від 06.10.2017 року стало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал». 25 травня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною вчинено виконавчий напис №9477 (НРЕ 164813), яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» у розмірі 15114,53 грн. за кредитним договором №004-26000-280907 від 28.09.2007 року, укладеним з АТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №41-К від 06.10.2017 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі стягувачь) (а.с.14). Згідно оскаржуваного виконавчого напису строк платежу за Кредитним договором №004-26000-280907 від 28.09.2007 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Сума заборгованості за період з 06.10.2017 року по 05.04.2021 року становить 13914,76 грн., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту 10771,49 грн.; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 3143,27 грн., за вчинення виконавчого напису нотаріусом. Загальна сума, що підлягає стягненню - 15114,53 грн. (а.с.14). 18.02.2022 року приватним виконавцем з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною відкрито виконавче провадження №68703728 з примусового виконання виконавчого напису за № 9477 віл 25.05.2021 року про стягнення з позивача коштів у розмірі 15114,53 грн. (а.с.16-18). 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» укладено Договір про відступлення права вимоги № РтК/1-ЮО від 01.07.2022 року відповідно до якого всі права та обов`язки за Договором № 004-26000-280907 від 28.09.2007 року укладеним ОСОБА_1 перейшли до ТОВ «Компані Фінанс». Також 01.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» та ОСОБА_2 укладено Договір №01/07 відповідно до якого всі права та обов`язки за Договором №004-26000-280907 від 28.09.2007 перейшли до ОСОБА_2 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір № 004-26000-280907 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 28 вересня 2007 року, не є доказом наявності безспірної заборгованості, а складові заборгованості, строки її погашення, мають встановлюватися за позовом правонаступника до боржника про стягнення заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості. Апеляційний суд розглянувши доводи апеляційної скарги виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц (провадження №61-41547сво18). На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкованим іншими правовідносинами. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17. Таким чином суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи апеляційну скаргу подано ОСОБА_2 , особою, яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи наявність права на апеляційне оскарження рішення суду в цій справі ОСОБА_2 посилається на те, що з липня 2022 року він є кредитором за кредитним договором, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов якого і було видана оспорюваний у цій справі виконавчий напис нотаріуса. Оскільки вказані доводи скаржника знайшли своє документальне підтвердження, то наявні підстави для висновку, що ухвалене 23 січня 2023 року рішення суду першої інстанції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_2 , як нового кредитора ОСОБА_1 за кредитним договором № 004-26000-2809007 від 28.09.2007 року. Тому рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року підлягає обов`язковому скасуванню з підстав, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦК України, а справа - перегляду апеляційним судом у повному обсязі. Щодо підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині: п.1 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21). У справі, яка переглядається, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 25 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Тому відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису мали подаватися: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Оскільки укладений між банком та позивачем кредитний договір №004-26000-2809007 від 28.09.2007 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 08 серпня 2022 року у справі № 752/16820/19 (провадження № 61-20408св21), від19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21 (провадження № 61-5756св22). Водночас виконавчий напис вчинено 25 травня 2021, тобто більш ніж через три роки з дня виникнення у кредитора права вимоги, що в силу приписів статті 88 Закону України «Про нотаріат» є додатковою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не було залучено до участі в справі, що свідчить про пред`явлення позову до неналежного відповідача та наявність підстав для відмови в задоволенні позову, колегія суддів зазначає наступне. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, особа, яка не брала участі в справі, має навести аргументи, які на її думку є підставою для відмови в задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 як на підставу відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 посилається виключно на пред`явлення ним позову до неналежного відповідача. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та постановляє рішення щодо суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Водночас матеріалами справи підтверджується, що позов ОСОБА_1 пред`явлено у вересні 2022 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є особою, в інтересах якої приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис. Відступлення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прав вимоги за укладеним із позивачем кредитним договором на користь ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС», яке в свою чергу відступило такі права на користь фізичної особи ОСОБА_2 , не свідчить про подання позивачем позову до неналежного відповідача. Колегія суддів ураховує положення статті 516 ЦК України про те, що заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а також приймає до уваги, що заміна відповідача в цій справі здійснена судом першої інстанції за заявою первісного кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на проміжного кредитора - ТОВ «КОМПАНІ ФІНАНС», яке, в свою чергу, не повідомило ані боржника, ані суд першої інстанції про те, що в день отримання права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 відступило таке право ОСОБА_2 .. Така процесуальна поведінка кредиторів після пред`явлення ОСОБА_1 позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, безумовно не може створювати для позивача таких негативних наслідків, як відмова в задоволенні позову з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача. Натомість права ОСОБА_2 як нового кредитора ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом прийняття його апеляційної скарги до розгляду та надання йому можливості навести доводи та аргументи на спростування висновків суду першої інстанції щодо неправомірності видання нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, будь-яких аргументів щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , окрім помилкового тлумачення скаржником норм процесуального права щодо визначення належності відповідача у справі, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга особи, яка не приймала участь у справі підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», правонаступником якого є ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити. Визнати виконавчий напис від 25.05.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, зареєстрований за номером №9477 (НРЕ 164813) щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», у розмірі 15 114,53 грн. таким, що не підлягає виконанню. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: