Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/1717/24

Справа № 308/1717/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08.07.2024 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Васильчук Л. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/184/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 026290 від 26.12.2023 та постанови судді від 19.02.2024 вбачається, що 11.12.2023 о 19 год в м. Ужгороді по вул. Корятовича, 21 А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Дачія Логан» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на нерегульованому пішохідному переході на пішохода ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. На постанову суду від 19.02.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій уважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що керований ним автомобіль пошкоджень не отримав, протокол огляду транспортного засобу не складався, інформація щодо пошкодження транспортних засобів чи іншого майна відсутня. Зазначає, що коли подія мала місце у темну пору доби, він рухався вкрай повільно, розпочав маневр повороту наліво і, проїхавши уже пішохідний перехід по вул. Корятовича, біля магазину «Луксор», побачив перед машиною ОСОБА_3 , що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 . Посилання ОСОБА_3 на те, що у неї, начебто пошкодився одяг, є лише припущенням, яке не підтверджено жодними доказами і є надуманим. Особа звершувалась із заявою до поліції за спливом декілька днів до події і повідомила неправдиві відомості щодо обставин справи, зокрема, її свідчення не відповідали дійсності як в частині нібито зіткнення із автомобілем, та і в частині залишення водієм місця події, що підтверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2024, якою провадження у справі -2- щодо нього за ст. 122-4 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказує і на те, що зіткнення як такого не було та жодних ушкоджень (тілесних чи майнових) виявлено не було і ОСОБА_3 відмовилась від будь-якої допомоги, залишивши самостійно місце події. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В суді апеляційної інстанції захисник-адвокат Васильчук Л. Б. вимоги апеляційної скарги підтримала частково та просила звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування внесених змін захисник зазначає про те, що внаслідок зіткнення не було спричинено жодних ушкоджень (тілесних чи майнових) і ОСОБА_3 відмовилась від будь-якої допомоги, залишивши самостійно місце події. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися. Останні судову кореспонденцію отримували, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 269 КУпАП. При цьому враховується думка захисника-адвоката Васильчук Л. Б. про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та потерпілої. Заслухавши пояснення захисника-адвоката Васильчук Л. Б., яка частково підтримала апеляційну скаргу та просила закрити провадження у справі, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю та оголошення йому усного зауваження, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, -3- що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Cуд першої інстанції всебічно й повно дослідивши матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній 11.12.2023 о 19 год в м. Ужгороді по вул. Корятовича, 21 А, керуючи транспортним засобом «Дачія Логан» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на нерегульованому пішохідному переході на пішохода ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України. Порушення ОСОБА_1 п. 18.1 Правил дорожнього руху України підтверджується, як протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 026290 від 26.12.2023, так і даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.12.2023, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , рапортом поліцейського та іншими матеріалами справи. Таким чином, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим та в цій частині не оспорюється, а тому апеляційним судом, з огляду на позицію сторони захисту, не перевіряється. Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою). -4- Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Таким чином, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, його вік, рід занять та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відсутність внаслідок зіткнення жодних ушкоджень (тілесних чи майнових), апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 22, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2024, щодо ОСОБА_5 скасувати. На підставі ст. 22 КУпАПзвільнити ОСОБА_5 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за малозначністю й оголосити йому усне зауваження, а провадження у справі закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя