Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/33370/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2024 р. Справа № 520/33370/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків по справі № 520/33370/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року №034954. В обґрунтування позову зазначив, що штраф застосовано за відсутності події вчинення правопорушення, оскільки у водія автобуса були в наявності дозвільні та реєстраційні документи, у той час як індивідуальна контрольна книжка водія є виключно робочим документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія, яка не входить до переліку реєстраційних, дозвільних та маршрутних документів водія автотранспортного підприємства. Зазначив, що позивач є перевізником, що здійснює перевезення пасажирів по приміському маршруті, протяжність маршруту не перевищує 50 км, що виключає обов`язок облаштування діючого та повіреного тахографа чи ведення індивідуальної контрольної книжки водія. Також, посилався на порушення порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року № 034954. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження - 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код - 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" (місцезнаходження - 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 216, ідентифікаційний код: 38160052) витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000942 від 09.10.2023, 11.10.2023 співробітниками проводилась рейдова перевірка на вул. Полтавський Шлях (АС «Холодна гора»). Перевірено транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У водія ОСОБА_1 на момент проведення перевірки при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень транспортним засобом встановлено відсутність оформленої індивідуальної контрольної книжки або графіку змінності водіїв на водія ОСОБА_1 . У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, складено акт № АР 026288 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.10.2023. Водій з актом був ознайомлений, копію отримав. Повідомленням № 82198/38/24-23 від 24.10.2023 про розгляд акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом позивача було викликано для розгляду на 02.11.2023. Відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, оскільки поштове відправлення знаходилось у точці видачі 31.10.2023, 24.11.2023 зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Зауважив, що неотримання повідомлення про розгляд справи, із причини які не може гарантувати відповідач (вчинення дій особою, направлених на неотримання поштового повідомлення/ ігнорування отримання поштового повідомлення/ отримання поштового повідомлення іншою людиною/ не проживання за вказаною поштовою адресою та ін.) було б беззаперечною підставою для незастосування до порушника адміністративно-господарського штрафу, то до такого сценарію ухилення від сплати останніх зверталися би більшість порушників. Дії позивача з отримання/ неотримання поштової кореспонденції мають вибірковий характер та направлені на відшукування штучних (Формальних) підстав для подальшого оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Також, апелянт зауважив, що дійсно, пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв зобов`язано обладнання автобусів, які використовуються для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, діючими та повіреними тахографами. Однак, приписами пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв зобов`язано водія, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, вести індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або мати копію графіка змінності водіїв. Означені приписи законодавства і були порушені позивачем, що стало підставою для складання № АР 026288 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.10.2023. Апелянт зазначив, що Пункти 6.1 та 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв не є такими, що по різному регулюють правовідносини, оскільки пункт 6.1 направлений на регулювання обліку робочого часу на міжміських маршрутах протяжністю понад 50 км, а пункт 6.3 - незалежно від протяжності та виду здійснення пасажирських перевезень. При цьому, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена, не залежно від того, яка протяжність маршруту. Зважаючи на зазначене, відповідач вважає, що Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034955 від 02.11.2023. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, у якості резидента України значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 38160052. Юридичною адресою ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" є: 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд 216, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності підприємства - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код згідно з КВЕД 49.31); іншими видами господарської діяльності підприємства є: підготовчі роботи на будівельному майданчику (код КВЕД 43.12), інші роботи із завершення будівництва (код КВЕД 43.39), інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у (код КВЕД 49.39), вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 25.12.2015 року позивачу видано ліцензію Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) № 491 на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт внутрішні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії: необмежений. Згідно паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень №1502 Харків-Люботин автобуси, що належать позивачеві, здійснюють перевезення пасажирів по приміському маршруті загальною протяжністю а) 21,7 км, б) 22,7 км (прямий напрямок, зворотній напрямок) Харків-Люботин. 23.09.2021 року між позивачем (за Договором - "Перевізник") та Харківською обласною державною адміністрацією (за Договором - "Замовник") укладено Договір про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №05-07/1 (надалі - Договір). Пунктом 1.1. цього Договору встановлено, що Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах №1592 Харків - Пісочин, №1502 Харків - Люботин, №1184 Харків - Люботин (Караван), №1168 Харків - Солоницівка та №1502-А Харків - Люботин через Старий Люботин, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів на умовах, передбачених цим Договором. За вказаним автобусним маршрутом закріплено конкретні автобуси, зокрема, Volkswagen LT 46 д.н.з НОМЕР_1 (п. 1.3. Договору). Даний автобус пройшов обов`язкову перевірку технічного стану транспортного засобу, про що свідчить протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01535-01353-23 від 02.06.2023 року. Транспортний засіб Volkswagen LT 46 д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , дата реєстрації 03.03 2021р. 02.12.2021 року між Зюбаном О Д (за Договором - "Наймодавець") та позивачем (за Договором - "Наймач") укладено Договір найму (оренди) транспортного засобу (далі - Договір). Згідно з п. 1.1. цього Договору Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове платне володіння та користування, найм (оренду), транспортний засіб марки і моделі: Volkswagen LT 46; номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; тип - АВТОБУС - ЗАГАЛЬНИЙ АВТОБУС-D, рік випуску: 1998; зареєстрований 03 березня 2021 року ТСЦ 6350 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого тоді ж тим же органом. Власником транспортного засобу Volkswagen LT 46 д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , надано позивачу право користування цим транспортним засобом на підставі Тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_4 . 11.10.2023р. о 09-20год. на вул. Полтавський шлях, м. Харків (АС "Холодна гора") старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за направленням від 09.10.2023р. №НР000942 відносно транспортного засобу марки Volkswagen LT 46 із державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , було проведено захід державного нагляду (контролю) у формі рейдової перевірки. Результати перевірки оформлені актом №АР026288 від 11.10.2023р. (далі за текстом - Акт). У тексті Акту викладені власні судження суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем при перевезенні пасажирів по регулярному приміському автобусному маршруту № 1502 "Харків - Люботин" ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: на момент проведення перевірки відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка або графік змінності водіїв на водія ОСОБА_1 , передбачені п. 6.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010р. Доказів оскарження у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу призначення заходу державного нагляду (контролю) учасниками спору до суду не подано. Доказів оскарження дій органу публічної адміністрації з приводу проведення заходу державного нагляду (контролю) матеріали справи не містять. Повідомленням від 24.10.2023р. №82198/38/24-23, направленим поштовим відправленням на адресу: вул. Свистуна, 2Б, м. Харків, згідно відомостей, які містяться у базі "Шлях", представника ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" викликано на розгляд справи про порушення на 02.11.2023р. з 9.00 до 12.00. 02.11.2023р. із посиланням на Акт суб`єкт владних повноважень без участі представника позивача прийняв постанову №034954 про застосування 17 000,00 грн. штрафу. Як з`ясовано судом, юридичною підставою для вчинення цього управлінського волевиявлення суб`єктом владних повноважень були обрані приписи ст. 39 Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт", п. 6.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010р., а фактичною підставою послугували судження, відображені в акті перевірки №АР026288 від 11.10.2023р. щодо відсутності на момент проведення перевірки оформленої індивідуальної контрольної книжки або графіка змінності водіїв на водія ОСОБА_1 . Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб`єктом владних повноважень з приводу застосування міри юридичної відповідальності у зв`язку із недоведеністю події вчинення правопорушення, а також порушення порядку розгляду справи, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2.ст.2 КАС України, оскільки адміністративно-господарські санкції наклав з порушенням вимог закону, що зумовлює задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суспільні відносини з приводу здійснення перевезень автомобільним транспортом регламентовані приписами Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі за текстом - Закон України від 05.04.2001р. №2344-III), Закону України від 08.09.2005р. №2862-IV "Про автомобільні дороги", Закону України від 30.06.1993р. "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306). Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі за текстом - Положення №340). Повноваження Управління на здійснення контролю у сфері організації автомобільних перевезень шляхом проведення саме рейдових перевірок прямо та безумовно передбачені приписами ч.16 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затверджений постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567; далі за текстом - Порядок №1567), а також абз.3 п.1 постанови КМУ від 10.09.2014р. №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затверджено постановою КМУ від 11.02.2015р.), постанови КМУ від 26.06.2015р. №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті", розпорядження КМУ від 02.12.2021 №1579 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті". У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно з статтею 6 указаного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Порядок № 1567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень. Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункти 12, 17 цього Порядку). Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1567 Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, 11.10.2023р. о 09-20год. на вул. Полтавський шлях, м. Харків (АС "Холодна гора") старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за направленням від 09.10.2023р. №НР000942 відносно транспортного засобу марки Volkswagen LT 46 із державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , було проведено захід державного нагляду (контролю) у формі рейдової перевірки. Результати перевірки оформлені актом №АР026288 від 11.10.2023р. Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Згідно з п. 26, п. 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. У спірних правовідносинах повідомлення про розгляд справи про порушення від 24.10.2023р. №82198/38/24-23 було направлено суб`єктом владних повноважень поштовим відправленням на адресу: вул. Свистуна, 2Б, м. Харків, згідно відомостей, які містяться у базі "Шлях". У відповіді на відзив позивачем зазначено, що відповідач направив повідомлення про дату і місце розгляду справи за місцем розташування службових приміщень, де перебувають технічні працівники, які не уповноважені отримувати будь-яку кореспонденцію для позивача. Водночас, юридичною адресою позивача є: 61017, Харківська обл., м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 216, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зі змісту Акту перевірки вбачається, що в ньому зазначена вірна адреса місцезнаходження позивача, а саме: м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд.

216. Проте, доказів направлення повідомлення про розгляд справи про порушення від 24.10.2023р. №82198/38/24-23 на адресу: 61017, Харківська обл., м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 216, матеріали справи не містять. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач направив повідомлення про розгляд справи про порушення не за юридичною адресою позивача, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Таким чином, в порушення п. 26 Порядку № 1567, розгляд справи про порушення відбувся без участі позивача. Надаючи оцінку спірній постанові, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пунктом 1.5 Положення № 340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв. Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) (пункт 6.3 Положення). Із системного аналізу наведених положень нормативно-правового акту слідує, що автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким транспортним засобом, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у даному випадку автобус Volkswagen LT 46 д.н.з НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів по маршруту №1502 Харків - Люботин. Згідно паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень №1502 Харків-Люботин автобуси, що належать позивачеві, здійснюють перевезення пасажирів по приміському маршруті загальною протяжністю а) 21,7 км, б) 22,7 км (в одному напрямку) Харків-Люботин. За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що пункти 6.1, 6.3 Положення № 340 не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки автобус Volkswagen LT 46 д.н.з НОМЕР_1 використовується виключно на приміських маршрутах протяжністю до 50 км, відтак він не зобов`язаний бути облаштований тахографом, а водій, який керує таким автобусом, не повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія. Водночас, суд зазначає, що згідно з пунктом 6.2 зазначеного Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігають у перевізника. Отже, в Положенні № 340 законодавець певною мірою розмежував ведення обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв за такими критеріями, як протяжність маршруту та вага автомобіля, тому саме в пунктах 6.1, 6.3 цього Положення виокремив автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, і вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн. Разом з тим, у спірних правовідносинах відомості щодо графіку режиму праці та відпочинку водіїв містяться в Паспорті приміського автобусного маршруту регулярних перевезень №1502 Харків - Люботин. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2023 року №034954 прийнята з порушенням чинного законодавства України, є протиправною, відтак підлягає скасуванню. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2019р. у справі №823/328/17. Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, оскільки адміністративно-господарські санкції наклав з порушенням вимог закону, що зумовлює задоволення позовних вимог. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року по справі № 520/33370/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/33370/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва