LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824379/481/23

від 05.07.2024 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Ніколаєнко Олени Миколаївни , подану в інтересах Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», залишити без задоволення.

Справа № 379/481/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6751/2024 Головуючий у суді першої інстанції: Розгуляєва О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Ніколаєнко Олени Миколаївни , подану в інтересах Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Розгуляєвої О.В., у справі № 379/481/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 10 листопада 2014 року був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з нього заборгованість, яка становить 68 599,69 грн., з яких: 36 643,26 грн. - заборгованість за кредитом; 31 956,41 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 05 грудня 2023 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Ніколаєнко О.М. , яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що факт укладення кредитного договору та отримання кредиту на платіжну картку підтверджується заявою відповідача, підписавши яку, він погодився на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Тобто, відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином ознайомлений з його умовами, акцептував пропозицію банку, отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, проте, використані кредитні кошти банку в повному обсязі не повернув. Вказує, що заборгованість відповідача за фактично отриманими кредитними коштами підтверджена належними та допустимими доказами. Натомість, суд не встановив дійсного розміру заборгованості ОСОБА_2 за тілом кредиту та процентами за ст. 625 ЦК України, та передчасно відмовив в задоволенні позовних вимог, що призвело до безпідставного звільнення відповідача від обов`язків за укладеним договором. Адвокат Зленко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів представника позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, АТ КБ «Приватбанк» посилалося на те, що 10 листопада 2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до доданих до позовної заяви розрахунків ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 20 березня 2023 року становить 68 599,67 грн., з яких: 36 643,26 грн. - заборгованість за тілом кредита, 31 956,41 грн. - заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що надані банком розрахунки заборгованості у сукупності з іншими доказами (випискою по картковому рахунку) не підтверджують факту існування у відповідача заборгованості перед банком. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи вимоги про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості по тілу кредита та заборгованості на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка за наданим позивачем розрахунком за період з 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2023 року становить 31 956,41 грн., АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що відповідач має прострочену заборгованість по тілу кредита в розмірі 36 643,26 грн. Саме з суми 36 643,26 грн. позивач і виходив при нарахуванні трьох процентів річних за вказаний період. Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_2 заборгованості по тілу кредита у розмірі 36 643,26 грн. у зазначений ним період з 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2023 року. На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 . АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача від 10 листопада 2014 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, довідку про видані кредитні картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , та копію виписки з рахунку. Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості по процентам та неустойці. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_2 . Анкета-заява містять лише анкетні дані відповідача ОСОБА_2 , його контактну інформацію. Анкета-заява не містять даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку відповідач просив видати. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідно, у АТ КБ «ПриватБанк» було відсутнє право на нарахування процентів за користування кредитними коштами та пені. Як було зазначено вище, АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження вищевказаних позовних вимог надав суду розрахунки заборгованості, довідку про видані відповідачу картки та виписку по картковому рахунку відповідача. Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, провадження № 61-6279св19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19, провадження № 61-10096св20, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618св19, виписка з карткового рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідачки за тілом кредиту, тому повинна досліджуватись в сукупності з іншими доказами. Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 було видано сім кредитних карток, остання з яких зі строком дії до травня 2020 року (а.с. 101). Згідно розрахунку заборгованості, станом на 20 березня 2023 року заборгованість відповідача перед банком за простроченим тілом кредиту складала 36 643,26 грн., а заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 31 956,41 грн. (а.с. 98-99). Із виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_2 користувався грошовими коштами, отриманими від АТ КБ «Приватбанк» на підставі анкети-заяви від 10 листопада 2014 року, та погашав заборгованість (а.с. 141-154). При цьому, з наданих банком розрахунків заборгованості, який кореспондується із випискою по картковому рахунку відповідача, убачається, що банком за період з 10 листопада 2014 року по 20 березня 2023 року за рахунок коштів, внесених відповідачем на погашення кредиту, було погашено заборгованість по пені станом на 30 вересня 2019 року в розмірі 3 250,00 грн. та станом на 20 березня 2023 року в розмірі 660 284,00 грн. (а.с. 98-99). З огляду на те, що анкета-заява від 10 листопада 2014 року не містить визначення домовленості сторін про умови кредитування, зокрема, сплату відсотків та пені, порядок їх списання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку по сплаті заборгованості за тілом кредиту, оскільки суми надходжень, які були сплачені ним на погашення кредиту, і, які банком були безпідставно розподілені на погашення пені, перевищують розмір тіла кредиту, заявленого банком до стягнення. Таким чином, надані банком розрахунки заборгованості у сукупності з іншими доказами (випискою по картковому рахунку) не підтверджують факту існування у ОСОБА_2 заборгованості перед банком. Суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в позові АТ КБ «КБ «Приватбанк» у зв`язку з їх недоведеністю. Доводи апеляційної скарги представника АТ «КБ «Приватбанк» не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ніколаєнко Олени Миколаївни , подану в інтересах Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», залишити без задоволення. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»