Постанова 4824 № 359/12502/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 22-ц/824/8477/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2024 року м. Київ Справа № 359/12502/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області Малинецького Вадима на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року, постановлену у складі судді Яковлєвої Л.В., у справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, встановив: Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року позовну заяву виконуючого обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з ухвалою, Заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області Малинецький В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що прокурором в позовній заяві заявлено лише одну майнову вимогу, а саме про конфіскацію у власність держави земельної ділянки ОСОБА_1 . На виконання вказаних вимог ч. 1 ст. 175 ЦПК України прокурором викладено обґрунтування необхідності конфіскації вищевказаної земельної ділянки та відповідно майнову вимогу щодо неї. Жодних обґрунтувань стосовно житлового будинку в позовній заяві не зазначено, позовна вимога щодо житлового будинку також не висувалась, а тому висновки суду першої інстанції щодо невиконання позивачем вимог ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, щодо сплати судового збору є необґрунтованими. Крім того, судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 176 ЦПК України та попередньо не визначено суму недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи, як цього вимагає ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу прокурора відхилити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 11 березня 2024 року - залишити без змін, оскільки прокурор не виконав вимоги ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2024 року про усунення недоліків позовної заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2023 року виконуючий обов`язки керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області земельну ділянку ОСОБА_1 із цільовим призначенням для ведення садівництва із кадастровим номером 3220881300:03:005:0474 площею 0,0569 га, яка знаходиться на території Бориспільського району Київської області. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, який набув в порядку спадкування право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення садівництва 3220881300:03:005:0474, площею 0,0569 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 07.08.2017 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Оскільки відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, є підстави для конфіскації земельної ділянки у власність держави. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня вручення копії цієї ухвали. Залишаючи позовну заяву без руху та надаючи прокурору строк для виправлення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не у повному обсязі сплачено судовий збір та не конкретизовано позовні вимоги. Так, позивачем ціну позову визначено відповідно до дійсної вартості земельної ділянки, яку позивач просить конфіскувати на користь держави. Проте, позивачем в позовній заяві не зазначено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, право власності на який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 . Позивачем не визначено дійсної вартості житлового будинку та, відповідно, не сплачено судовий збір. Отже, позивачу необхідно вказати дійсну ціну позову за вимоги майнового характеру, надавши докази дійсної ціни позову та в разі необхідності доплатити судовий збір з врахуванням такої ціни позову, а також надати оригінали квитанцій про сплату судового збору до суду. Копію ухвали Бориспільською окружною прокуратурою Київської області отримано 13 лютого 2024 року. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 11 березня 2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений строк не усунуто недоліків, вказаних в ухвалі від 09 лютого 2024 року. З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Згідно із ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч.11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Частиною 2 статті 176 ЦПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві прокурором заявлено лише одну майнову вимогу, а саме про конфіскацію у власність держави земельної ділянки, зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_1 , та викладено обґрунтування необхідності конфіскації вищевказаної земельної ділянки, при цьому зазначено ціну позову та сплачено судовий збір, виходячи з майнової вимоги щодо неї. Жодних позовних вимог та обґрунтувань щодо житлового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці, в позовній заяві прокурором не заявлено. Отже, посилання суду першої інстанції в ухвалі про усунення недоліків щодо не неповної сплати судового збору не ґрунтується на вимогах закону та є помилковими, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви є необґрунтованим, адже прокурором при пред`явленні позову було зазначено ціну позову та сплачено відповідний розмір судового збору виходячи із заявлених позовних вимог та відповідно до ціни позову. За таких обставин, висновки суду про визнання неподаною та повернення прокурору позовної заяви у зв`язку з неусуненням в повному обсязі недоліків є помилковими та не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає ухвалу суду такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374 - 379, 381 - 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області Малинецького Вадима - задовольнити. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня прийняття постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.