Постанова Київський апеляційний суд № 759/5969/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2024 року м. Київ Справа № 759/5969/23 Провадження: № 22-ц/824/11612/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., секретар Сакалош Б. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на рішення Святошинського районного суд м. Києва від 08 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Горбенко Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» про визнання припиненими зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами, у с т а н о в и в: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.04.2012 року між ним та ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого став ПУАТ «Фідобанк», було укладено кредитний договір № 014/ZВІА85/3/1, у відповідності до умов якого, ПАТ «Ерсте Банк» надало йому грошові кошти в сумі 249 787,85 грн з кінцевим терміном повернення кредиту до 08.04.2022 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором 09.04.2012 року було укладено іпотечний договір № 014/ZВІА8 5/3/1, предметом іпотеки була квартира, що розташована за адресом: АДРЕСА_1 , яка належить йому, ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про спадщину за законом № 1с-70 від 20.01.2003 року, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 2. 21.02.2020 року право вимоги за кредитним договором № 014/ZВІА85/3/1 від 09.04.2012 перейшло до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» за 114 656,94 грн. Вказує, що його заборгованість за кредитним договором станом на 21.02.2020 року становила 115 961,98 грн, з яких тіло кредиту -113 818, 89 грн, відсотки за користуванням кредитом -2 143,09 грн, яка не була простроченою. Зазначено, що він, позивач, є власником квартири АДРЕСА_2 , яка незаконно вибула із його володіння, на підставі вчинення низки недійсних правочинів. Цей факт підтверджено постановою Верховного суду у справі №759/13238/21 від 25.01.2023 року. Звертає увагу, що на сьогоднішній день квартира витребувана у його власність. Так, постановою Верховного суду у справі № 759/13238/21 від 25.01.2023 року встановлено факт неправомірності звернення стягнення ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на належну йому, позивачу, квартиру, шляхом її продажу 26.02.2020 року на користь ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не надсилало на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, передбаченого умовами кредитного договору та іпотечного договору, та отримання останнім такого повідомлення. Також суд дійшов висновку, що через недотримання приватним виконавцем Чулієвим А.А. та ДП «Сетам» норм закону під час проведення електронних торгів, а також у зв`язку із порушенням прав і законних інтересів ОСОБА_1 , пов`язаних із судовим захистом власних прав на спірну квартиру, проведені 09.06.2020 електроні торги та складені за їх наслідками документи слід визнати недійсними. Квартира витребувана у власність ОСОБА_1 у набувача, який є недобросовісним. Також судом встановлено факт, що на момент переуступки прав вимоги за кредитним договором, яка відбулася 21.02.2020, ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості перед ПУАТ «Фідобанк», а отже, такі обставини не підлягають доведенню у даній справі і мають бути враховані судом під час ухвалення рішення по суті спору. Вказує, що 31.03.2020 року він перерахував на рахунок ТОВ «Мегаінвест Сервіс» грошові кошти у розмірі 115 961,98 грн, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» письмово підтвердило отримання 31.03.2020 платежу на суму 115 961,98 грн, однак, безпідставно вважає зазначену суму штрафом за невиконання умов кредитного договору. Вважає, що посилання ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на зарахування зазначеної суми у сплату штрафу за невиконання умов кредитного договору та похідного від нього іпотечного договору є безпідставними, адже як випливає із листа ПУАТ «Фідобанк» № 02-795 від 30.04.2020 та постанови Верховного суду у справі № 759/13238/21 від 25.01.2023 року, окрім заборгованості за тілом кредиту (яка не є простроченою) у розмірі 113 818,89 грн та відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 2 143,09 грн, ОСОБА_1 не мав невиконаних зобов`язань щодо сплати штрафів за порушення кредитного та іпотечного договору. ПУАТ «Фідобанк» не направляв на адресу ОСОБА_1 будь-яких письмових вимог, Вважає, що в результаті бездіяльності ТОВ «Менаінвест Сервіс» із звернення із заявою до державного реєстратора про припинення іпотеки належної йому, позивачу, квартири, порушуються його права власності, адже останній позбавлений можливості на власний розсуд розпоряджатися власним майном, а також існує загроза повторного незаконного звернення стягнення на квартиру з боку ТОВ «Мегаінвест Сервіс» у позасудовому порядку, незважаючи на припинення основного зобов`язання та іпотечного договору. Зміна відомостей про державну реєстрацію обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки станом на 02.03.2023відсутня. Вказане, є підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено зобов`язання за кредитним договором від 09.04.2012 року № 014/ZBIA85/3/1, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», у зв`язку з його виконанням. Припинено іпотеку за іпотечним договором від 09.04.2012 року № 014/ZBIA85/3/1, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПУАТ «Фідобанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», у зв`язку з припиненням основного зобов`язання. Зобов`язано провести реєстрацію відомостей про припинення іпотеки та обмеження нерухомого майна, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за іпотечним договором № 014/ZBIA85/3/1 від 09.04.2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПУАТ «Фідобанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Авдієнко О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 320, внесений запис про іпотеку № 37373904 від 09.04.2012 року та внесений запис про накладення про іпотеку № 37373904 від 09.04.2012 року та внесений запис про накладення заборони відчуження зазначеного в іпотечному договорі № 014/ZBIA85/3/1 від 09.04.2012 року майна, а саме: двокімнатну квартиру площею 46,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2041136380000) у вигляді заборони на нерухоме майно, запис про обтяження № 37373998 від 09.04.2012). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 2147 грн 20 коп. Не погодившись із таким судовим рішенням, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не врахував ту обставину, що при подачі позову грубо порушено ч.2 ст. 176 ЦПК України , ч. 2 ст. 4 ,ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір». Вважає, що суд в ході судового розгляду надав переважне право позивачу, не закриваючи підготовче провадження у справі. Окрім того, зазначено, що рішення суду від 08.04.2024 року переписано з поданого позову, який обґрунтовується лише тим, що, на думку позивача, виконано зобов`язання - сплачено залишок за кредитним договором відповідачу, а також рішенням від 01.12.2021 року у справі №759/13238/21Святошинського районного суду м. Києва, про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, про визнання недійсним акту приватного виконавця про проведення електронних торгів, про витребування квартири, з посиланням на те, що вказане рішення набрало законної сили. Вважає посилання на рішення суду у справі №759/13238/21 недоречним, оскільки, судом не досліджувалося питання належного виконання умов кредитного та іпотечного договору в частині наявності договорів страхування та виконання інших умов, в даній справі оскаржено позивачем саме процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та проведені торги. Позивач посилається на те, що він 31.03.2020 року перерахував грошові кошти відповідачу у розмірі 115 961,98 грн, та вважає себе таким , що належним чином виконав зобов`язання. Проте, зазначає, що вказана сума була сплачена позивачем після звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу 26.02.2020 року між відповідачем та ОСОБА_2 . Вказує, що позивачем повністю не погашений борг за основним кредитним договором, відповідач також не втратив право звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки сторони фактично приведені у первісне становище, квартира повернута позивачеві і відповідач не набув на неї право власності, відтак відсутні жодні підстави для припинення зобов`язання як за основним кредитним договором так, відповідно, і визнання припиненою іпотеки з цієї підстави. Сторони не визначили строк дії іпотечного договору. Відтак, позивачем помилково ототожнено поняття "строк дії договору" та "термін виконання зобов`язань", в зв`язку з чим невірним є твердження про те, що строк дії договору іпотеки 09.04.2012 року. Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Грибова О. О. в інтересах ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважала необґрунтованими. Щодо недоплати позивачем судового збору відмітила, що на виконання ухвали суду від 05.04.2023 про залишення позову без руху, позивачем було виконано всі зазначені недоліки, та сплчено зазначену в ухвалі суму судового збору. Вказує, що відповідач вводить суд в оману, зазначаючи про те, що Святошинським районним судом м. Києва вже розглянута друга позовна вимога у справі №759/27157/21. Дійсно, даним рішенням відмовлено позивачу в задоволенні позову, проте відмовлено лише з підстави обрання неефективного способу захисту, що не позбавляло позивача права звернутися до суду повторно. Звертає увагу суду на те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс», як новий кредитор, відповідно до п. 3.4. договору від 21.02.2020 про відступлення права вимоги не повідомив іпотекодавця щодо зміни кредитора, також не надав свої банківські реквізити щодо виконання умов кредитного договору. Вказує, що своєю бездіяльністю відповідач самостійно зменшив суму зобов`язання, оскільки 25.02.2020 ОСОБА_1 , не будучи обізнаним щодо зміни кредитора здійснив свій черговий платіж за кредитним договором у розмірі 5500 грн на розрахунковий рахунок банку. 26.02.2020 банком опубліковано оголошення щодо укладання договору про відступлення права вимоги. Просить суд звернути увагу на те, що відповідач не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки товариство не є фінансовою установою, та за умовою договору про відступлення прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та в обсязі, які існували на момент договору про відступлення права вимоги, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Грибова О. О. апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Від представника ТОВ «Мегаінвест сервіс» Мацкевича Д. А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому засіданні, призначеному в той самий день, о 10:00, під головуванням судді Рейнарт І. М. Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, колегія суддів ураховує наступне. Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Окрім того, за відомою колегії суддів інформацією, Мацкевич Д. А. подав аналогічне клопотання про відкладення судового засідання у справі №757/19011/20 призначеного під головуванням судді Рейнарт І. М. на 26.06.2024 о 10:00, у зв`язку із зайнятістю в іншому провадженні, яке призначено 26.06.2024 о 10:00 під головуванням судді Невідомої Т. О. Зважаючи на вищевикладене, а також те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 09.04.2012 року між ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПУАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з фізичною особою № 014/ZB1А85/3/1, за яким позичальник отримав кредит у сумі 249 787,85 грн, з кінцевим терміном повернення кредиту до 08.04.2022 (а. с. 14-22). 09.04.2012 року в забезпечення виконання кредитного договору № 014/ZB1А85/3/1 від 09.04.2012 між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 014/ZB1А85/3/1, згідно з яким, в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 23-26). Відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3NO15248 від 21.02.2020 року права вимоги за даними кредитним та іпотечним договорами перейшли від ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» у розмірі 114 656,94 грн (а. с. 27-37). Станом на момент відступлення ПАТ «Фідобанк» на користь ТОВ «Мегаінвест Сервіс» прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами розмір заборгованості позивача складала: за тілом кредиту - 113 818,89 грн; за відсотками за користування кредитними коштами - 2 143,09 грн. (а. с. 33). 31.03.2020 ОСОБА_1 перерахував на рахунок ТОВ «Мегаінвест Сервіс» грошові кошти у розмірі 115 961,98 грн (а. с. 63). ТОВ «Мегаінвест Сервіс» письмово підтвердило отримання 31.03.2020 року платежу на суму 115 961,98 грн. (а. с. 64). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 324572380 від 02.03.2023 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 61-62). З матеріалів справи убачається, що квартира витребувана у власність позивача у відповідності до постанови Київського апеляційного суду від 03.08.2022 року у справі № 759/13238/21 (а. с. 42-60). Судом встановлено, що на момент звернення до суду у даній справі зміна відомостей про державну реєстрацію обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_2 станом на 02.03.2023, відсутня. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент відступлення ПУАТ «Фідобанк» на користь ТОВ «Мегаінвест сервіс» прав вимоги за кредитним та іпотечним договором 21.02.2020 року, розмір заборгованості позивача складав за тілом кредиту - 113 818,89 грн, за відсотками за користування кредитними коштами - 2 143,09 грн, і така заборгованість не була простроченою, що підтверджується листом ПУАТ «Фідобанк», а відповідачем не надано доказів, які б спростовували дану обставину і підтверджували б факт невиконання або неналежного виконання позивачем умов кредитного та іпотечного договору, зокрема, прострочення сплати платежів. При цьому, суд зазначив, що внаслідок бездіяльності ТОВ «Мегаінвест Сервіс» із звернення із заявою до державного реєстратора про припинення іпотеки належної позивачу квартири порушуються право власності позивача, адже останній позбавлений можливості на власний розсуд розпоряджатися власним майном, а також існує загроза повторного незаконного звернення стягнення на квартиру з боку ТОВ «Мегаінвест Сервіс» у позасудовому порядку, незважаючи на припинення основного зобов`язання та іпотечного договору. Перевіряючи висновки суду першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Визнання права та припинення правовідношення є встановленими частиною 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Із цією нормою Конвенції кореспондуються приписи ч.2 ст. 5 ЦПК України, згідно з якими у випадку, якщо закон не визначає ефективного способу захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного права, свобод чи інтересу, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною п`ятою вищезазначеної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. В силу ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Згідно з умовами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і у відповідності умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25.05.2022 по справі № 263/8216/20 (провадження № 61-9100св21) процитувала висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 26.01.2022 в справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, (провадження № 14-88цс19), якими зроблено наступний висновок, що: «Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору). Верховний Суд виходить з того, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив, що свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит боржник виконав в повному обсязі та належним чином, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Крім того, суди правильно врахували, що на момент звернення до суду із цим позовом відповідачем так і не було вчинено дій щодо припинення іпотеки у зв`язку із повним погашенням боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою, а обов`язок в іпотекодавця щодо безпосереднього звернення до іпотекодержателя із заявою про припинення обтяження відсутній». При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц, (провадження № 14-88цс19) міститься висновок про те, що зняття обтяження з нерухомого майна здійснюється безпосередньо судом, який розглядає спір про припинення іпотеки, а не шляхом покладення відповідного зобов`язання на державного реєстратора. Як зазначено вище, станом на момент відступлення ПУАТ «Фідобанк» на користь ТОВ «Мегаінвест сервіс» прав вимоги за кредитним та іпотечним договором 21.02.2020 року, розмір заборгованості позивача складав за тілом кредиту - 113 818,89 грн, за відсотками за користування кредитними коштами - 2 143,09 грн, і така заборгованість не була простроченою, що, зокрема, підтверджується листом ПУАТ «Фідобанк» (а. с. 41) Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повне виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором № 014/ZВІА85/3/1 від 09.04.2012 року (а. с. 63). Відповідачем не надано доказів, які б спростовували дану обставину і підтверджували б факт невиконання або неналежного виконання позивачем умов кредитного та іпотечного договору, зокрема, прострочення сплати платежів. Обставина повного припинення зобов`язань за кредитним договором позивачем доведена в розрізі конкретного зобов`язання на момент відступлення ПАТ «Фідобанк» на користь ТОВ «Мегаінвест Сервіс» прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, про що позивачем надано суду підтверджуючі документи, що відповідають розрахунку його зобов`язань. Також, у матеріалах справи відсутні докази виникнення боргу в іншому розмірі та його обґрунтований розрахунок. Відтак, відсутні підстави для твердження, що має місце заборгованість, а також доведеність її розміру. Колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що позивач не погасив заборгованість за кредитним договором, оскільки суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів зазначеного, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи відповідача про те, що сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 115 961,98 грн є сплатою за невиконання умов кредитного договору, зокрема, п. 5.1.3 кредитного договору та п. 4.1.5 іпотечного договору, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Відповідно до п. 2.2 договору № GL3№ 015248 про відступлення права вимоги від 21.02.2020 року, за цим договором новий кредитор в день укладання цього договору в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п.4.1. цього договору набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів в сумах, вказаних у додатку №1 до цього договору та визначених в момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих та не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, права вимагати сплати нарахованих та не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора вказані у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі і на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги до нового кредитора. З огляду на вищенаведене, є незрозумілим, на яких підставах ТОВ «Мегаінвест Сервіс» вважає оплачену суму за основним зобов`язанням штрафами, оскільки, відповідно до умов вищезазначеного договору відступлення прав вимоги, а саме додатку № 1 до договору, за договором купівлі права вимоги суми штрафних санкцій не передавались, оскільки ніколи не нараховувались банком, прострочки за погашення тіла кредиту та відсоками за користуванням кредитних коштів відсутнє. Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 у призначенні платежу не зазначено про те, що перерахована сума є оплатою за залишок боргу є також неприйнятними з огляду на те, що згідно кредитного договору та договору про відступлення права вимоги договорів, які в тому числі, зазначені в призначенні платежу, інших сум, щодо оплати основного зобов`язання на момент оплати не існувало. Окрім того, колегія суддів звертає окрему увагу на те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що його права як іпотекодавця порушені, достроково виконав свої зобов?язання за кредитним договором перерахувавши 31.03.2020 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Мегаінвест Сервіс» визначену банком та новим кредитором суму за основним зобов?язанням, більше того, з перевищенням на 5 500 грн тaзвернувся попередньо до правоохоронних органів та суду щодо відновлення порушеного права, що в свою чергу, спростовує ствердження скаржника щодо погодження ОСОБА_1 з наданою відповіддю ТОВ «Мегаінвест Сервіс» щодо зарахування сплаченої суми в якості штрафу, оскільки жодних підстав для його нарахування та сплати не існувало. Посилання скаржника на пункти кредитного договору щодо нарахування процентів за користування кредитом, комісій, та інше, також є безпідставними та необґрунтованими, оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України). Тому, є неприйнятними посилання скаржника на перебіг позовної давності щодо кожного простроченого платежу, ураховуючи, що жодний платіж ОСОБА_1 не є простроченим, або не сплаченим. Поряд з цим, колегія суддів оцінює критично доводи відповідача, що позивач невірно вказав ціну позову, посилаючись на ціну за кредитним договором та ціну, вказану за предмет іпотеки, зазначену в іпотечному договорі, та зазначає наступне. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України. У вищевказаній ухвалі судом зазначені недоліки, в тому числі, визначено суму судового збору, який необхідно сплатити. Відповідно до ухвали суду, позивачем усунуто виконано всі зазначені судом недоліки та сплачено зазначену в ухвалі суду суму судового збору, відповідно, доводи відповідача з цього приводу спростовуються зазначеним вище. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ТОВ «Мегаінвест Сервіс» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Святошинського районного суд м. Києва від 08 квітня 2024 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суд м. Києва від 08 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 28 червня 2024 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура