Ухвала КАС ВС № 580/501/24

УХВАЛА 09 липня 2024 року м. Київ справа №580/501/24 адміністративне провадження № К/990/24673/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Коваленко Н.В. перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (суддя Гаращенко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (колегія у складі: суддів Мєзєнцева Є.І., Епель О.В., Файдюка В.В.) у справі № 580/501/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФ України в Черкаській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову ГУ ПФ України в Черкаській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу його роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби в Радянській армії з 25 жовтня 1982 року по 17 листопада 1984 року (2 роки 23 дні), що в сукупності з роботою на посаді судді з 04 січня 1994 року по 29 грудня 2016 року (22 роки 11 місяців 28 днів) становить 25 років 21 день; - зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу його роботи на посаді судді календарний період проходження ним строкової військової служби в Радянській армії з 25 жовтня 1982 року по 17 листопада 1984 року (2 роки місяців 23 дні), що в сукупності з роботою на посаді судді з 04 січня 1994 року по 29 грудня 2016 року (22 роки 11 місяців 28 днів) становить 25 років 21 день; - зобов`язати ГУ ПФ України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24 лютого 2020 року № 04-354/20 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 29 листопада 2023 року. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, позов задовольнив. 26 червня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Черкаській області, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, останнє просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа - виняткове значення для відповідача; крім того, зазначає, що нормами Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (який діяв на час обрання позивача на посаду судді) й Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у період дії якого позивача було звільнено у відставку з призначенням йому щомісячного довічного грошового утримання) не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби в Радянській армії; крім того, вказує на неурахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21, 30 вересня 2021 року у справі № 580/2323/20, від 04 лютого 2022 року у справі № 580/2144/20, а також у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби та непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Черкаський окружний адміністративний суд в ухвалі від 22 січня 2024 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Так, вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник в той же час не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах Законів № 1402-VIII і № 2862-ХІІ, Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», інших норм матеріального та / чи процесуального права. Такі неаргументовані покликання позивача на фундаментальність порушених у касаційній скарзі питань права Суд визнає безпідставними, оскільки Верховний Суд у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 559/443/17, від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 686/10100/15-а, від 10 квітня 2019 року у справі № 766/14821/16-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 695/443/17, від 30 березня 2023 року у справі № 280/2167/21 вже сформував позицію щодо періодів, що зараховуються до стажу роботи на посаді судді особи, обраної суддею на час дії Закону № 2862-ХІІ та звільненої у відставку після прийняття Закону № 1402-VIII, яка зводиться до того, що: за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, до відповідного стажу роботи на посаді судді можуть бути віднесені половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби (зокрема, в лавах радянської армії). При цьому врахування органом Пенсійного фонду України для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання особи (судді) лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним; стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Отже, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження військової служби і врахування органом Пенсійного фонду України для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним. Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року відповідно до наведених вище правових висновків, та виходив також з того, що ОСОБА_1 у період з 25 жовтня 1982 року по 17 листопада 1984 року (2 роки місяців 23 дні) проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії. Оскільки законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, також періоду проходження ним строкової військової служби, то до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, належить враховувати, окрім роботи на посаді судді, також й проходження ним строкової військової служби в лавах Радянської Армії. Що ж до згаданих позивачем у скарзі постанов касаційного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21, 30 вересня 2021 року у справі № 580/2323/20, від 04 лютого 2022 року у справі № 580/2144/20, то такі є нерелевантними до правовідносин у цій справі. В той же час справа № 580/501/24 не відповідає ознакам типової, тому висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, не підлягали врахуванню під час розгляду цієї справи. Таким чином, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, прийняті у даній справі, наразі не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Водночас скаржник не навів як таких аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначив обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів. З огляду на вищевикладене Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин ГУ ПФ України в Черкаській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, - УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 580/501/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя В.М. Бевзенко Суддя Н.В. Коваленко