Постанова КГС ВС № 910/6843/23
від 03.07.2024 · ГосподарськаПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Київ cправа № 910/6843/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С., за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І., за участю представників: позивача - Яковченко Р.Г., відповідача - Тронь І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Шапран В.В., Андрієнко В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 (суддя Трофименко Т.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 3 473 227 063,34 грн, ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач, ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Відповідач, ДП "Гарантований покупець) про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0414-01051 від 25.06.2019 (далі - Договір) у розмірі 2 263 925 826,33 грн, 893 425 192,42 грн інфляційних втрат, 142 500 471,24 грн 3% річних та 173 375 573,35 грн пені. 1.2. Вимоги Позивача обґрунтовані тим, що Відповідачем, у порушення умов укладеного договору, не було сплачено у повному обсязі вартість електричної енергії для врегулювання небалансів за період з січня 2021 року по січень 2023 року, внаслідок чого виникла заборгованість.
2. Короткий зміст судових рішень у справі 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023, з яким погодився Північний апеляційний господарський суд, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" заборгованість у розмірі 2 258 110 080,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 893 425 192,42 грн, 3% річних у розмірі 142 500 471,24 грн, пеню у розмірі 30 241 291,71 грн. В іншій частині позову відмовлено. Провадження в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 5 815 745,63 грн закрито. 2.2. Приймаючи вказані рішення, господарські суди виходили з того, що Відповідач порушив умови Договору в частині повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період з січня 2021 року по січень 2023 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальна сума якої становила 2 263 925 826,33 грн. 2.3. Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції ДП "Гарантований покупець" частково сплатив основну заборгованість, а саме у розмірі 5 815 745,63 грн, що стало підставою для закриття провадження у справі в цій частині, у зв`язку із відсутністю предмету спору. Оскільки у даній справі Позивачем обрано такий період нарахування пені що входить у період дії воєнного стану, суд першої інстанції (з чим погодився апеляційний суд) дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з Відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення грошового зобов`язання, починаючи з 24.02.2022, посилаючись при цьому на положення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених Постановою НКРЕКП "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766" (далі - Постанова НКРЕКП № 332 та Постанова № 413, відповідно). Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення Позивачем пені за період прострочення з 29.01.2021 по 23.02.2022, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 60 482 583,42 грн. Посилаючись на норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частин першої та другої статті 233 Господарського кодексу України, суд зменшив розмір пені на 50%, зазначивши, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 30 241 291,71 грн. 2.4. Щодо заяви Відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягненні пені суд зазначив, що розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема статтею 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а відтак підстав для відмови у позові в цій частині та із зазначених підстав не вбачається. 2.5. Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат та 3% річних суди дійшли висновку, що розрахунок зроблений Позивачем є обґрунтованим, арифметично правильним, а отже з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 142 500 471,24 грн та інфляційних втрат в сумі 893 425 192,42 грн.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції сторін 3.1. ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/6843/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. 3.2. Позивач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права, зокрема частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування стосовно тлумачення поняття "збитки" при зменшенні розміру штрафних санкцій (п.п. 31-37 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20), а також посилається на те, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: - щодо застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України стосовно зменшення пені (на підставах, зазначених в оскаржуваному рішенні та постанові) і неналежного розгляду такого питання судами в порушення норм процесуального права статей 2, 7, 236, підпункту в пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України; - щодо можливості зменшення неустойки на підставі форми власності або організаційно-правової форми відповідача (всупереч норм частини 4 статті 13 Конституції України, статті 7 Господарського процесуального кодексу України); - щодо зменшення неустойки на підставі виконання Відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії (і одночасно - неврахування виконання Позивачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії відповідно до частин 1-6 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" і вказаних нижче постанов Кабінету Міністрів України); - щодо можливості стягнення пені та штрафу за Договором під час дії воєнного стану та щодо наявності/відсутності у відповідній постанові НКРЕКП ознак регуляторного акта та норм права), а саме: підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 у взаємозв`язку з частинами першою, третьою статті 549, частини першої статті 550 Цивільного кодексу України, частини першої статті 229, частини першої статті 230, частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", частини сьомої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; частини першої статті 58 Конституції України (щодо зворотної дії нормативно-правових актів у часі) в контексті застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 до періоду з 24.02.2022 по 25.04.2022. 3.3. Відповідач також звернувся до Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/6843/23 в частині стягнення пені у розмірі 30 241 291,71 грн та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. 3.4. Підставою касаційного оскарження Відповідач вказує пункт З частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4.2 типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) у взаємозв`язку з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України. 3.5. Відповідач проти задоволення касаційної скарги Позивача заперечує, 3.6. У відзиві на касаційну скаргу Відповідача Позивач заперечує проти її задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог - без змін.
4. Рух справи у касаційному суді 4.1. Під час розгляду матеріалів касаційної скарги Судом встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 911/1359/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення основної заборгованості та, нарахованих за період з 02.03.2022 по 23.08.2022, пені, 3% річних та втрат від інфляції. 4.2. Ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 911/1359/22 обґрунтована необхідністю відступу від висновку (позиції щодо остаточної відмови в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій на підставі Постанови НКРЕКП № 332, що міститься у постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22). 4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 було зупинено касаційне провадження у справі № 910/6843/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22. 4.4. Оскільки 19.04.2024 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було ухвалено постанову у справі № 911/1359/22, яку оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 20.05.2024, провадження у справі № 910/6843/23 було поновлено та призначено її розгляд на 12.06.2024. 4.5. У судовому засіданні 12.06.2024 було оголошено перерву до 03.07.2024. 4.6. Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З огляду на зупинення касаційного провадження у справі, з метою дотримання єдності судової практики, а також врахування висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 при прийнятті судового рішення, колегія суддів розглядає справу в розумний строк.
5. Обставини, встановлені судами 5.1. 25.06.2019 Відповідачем подано заяву про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору, а Позивачем листом № 01/23263 підтверджено таке приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору № 0414-01051 від 25.06.2019). Таким чином, Сторонами 25.06.2019 було укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0414-01051 (далі - договір). 5.2. Відповідно до п. 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору вартість небалансів електричної енергії учасника ринку розраховується оператором системи передачі (далі - ОСП) для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цього учасника ринку та цін небалансів електричної енергії, визначених відповідно до Правил ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії Правила ринку визначають порядок врахування обсягів електричної енергії, відпущеної та спожитої постачальником допоміжних послуг, у разі фактичного надання допоміжних послуг. Пунктом 5.1 договору встановлено, що виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених Правилами ринку. 5.3. Цей договір набирає чинності з моменту надання учасником ринку заяви про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії (додаток № 2 до Правил ринку) і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява про укладення договору (пункт 10.1 договору). 5.4. За період з січня 2021 року по січень 2023 року уповноваженими представниками сторін було складено та підписано акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів. Щодо окремих місяців сторонами підписано акти коригування (врегулювання), а саме: за жовтень 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, листопад 2021 року, квітень 2022 року. Вищевказані акти підписані без будь-яких зауважень щодо обсягів поставленої електричної енергії для врегулювання небалансів, отриманої відповідачем як СВБ (сторона, відповідальна за баланс). 5.5. Своєю чергою адміністратор розрахунків сформував у Системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за договором за період з січня 2021 року по січень 2023 року. 5.6. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що Відповідачем, на думку Позивача, було порушено свої договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати виставлених рахунків за період січень 2021 року - січень 2023 року, а також окремих рахунків врегулювання, направлених у вказаний період, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість. 5.7. Як передбачено пунктом 1.1.1 Правил ринку, ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України. У відповідності до пункту 1.1.2 Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. У пункті 1.1.4 Правил ринку викладено значення скорочень, що застосовуються в цих Правилах, а саме: АР - адміністратор розрахунків; СВБ - сторона, відповідальна за баланс; ОСП - оператор системи передачі. Відповідно до пункту 1.11.1 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. Система управління ринком (далі - СУР) забезпечує: 1) прогнозування загального навантаження; 2) проведення аукціонів на придбання ДП; 3) повідомлення результатів аукціонів на ДП; 4) адміністрування графіків виробництва/споживання; 5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію; 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; 7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ; 8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку; 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; 10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей; 11) інтерфейс і зв`язок з програмним забезпеченням РДН і ВДР, якими управляє ОР; 12) інтерфейс і зв`язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з ВДЕ, що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець; 13) адміністрування комерційного обліку; 14) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA); 15) інтерфейс та зв`язок з платформою моніторингу Регулятора; 16) інтерфейс та зв`язок з платформою прозорості ENTSO-E. Згідно з пунктом 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. АР використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ (пункт 5.13.10 Правил ринку). Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Згідно з пунктом 7.6.3 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа. У пункті 7.6.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. Таким чином, обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. Отже, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратор розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. 5.8. Як було встановлено вище, уповноваженими представниками сторін було складено та підписано акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за період з січня 2021 року по січень 2023 року. Щодо окремих місяців сторонами підписано акти коригування (врегулювання), а саме: за жовтень 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, листопад 2021 року, квітень 2022 року. Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень щодо обсягів поставленої електричної енергії для врегулювання небалансів, отриманої відповідачем як СВБ, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх обов`язків за договором. 5.9. Під час розгляду справи судом першої інстанції Відповідачем було частково сплачено основну заборгованість у загальному розмірі 5 815 745,63 грн, у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. 5.10. Згідно з пунктами 5.1, 5.6 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Відповідно до пункту 1.1.2 Правил ринку СУР - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. Як передбачено пунктами 1.11.1 - 1.11.6 Правил ринку за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. СУР забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, яка міститься в СУР та стосується їх безпосередньо. Згідно з пунктом 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). 5.11. У відповідності до частини шостої статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість небалансів електричної енергії" сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. 5.12. Згідно з пунктом 2.1 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії. Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа (пункт 7.7.3 Правил ринку). За допомогою системи СУР (MMS) Позивачем виставлялись Відповідачу рахунки-фактури на оплату, шляхом накладення КЕП уповноваженою особою Позивача, у зв`язку з чим відповідні доводи Відповідача про підписання рахунків невстановленою особою є безпідставними. Отже, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням умов укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через СУР, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. При цьому, іншого порядку та способу направлення рахунків ні Правилами ринку, ні умовами укладеного договору не передбачено. З огляду на викладене та враховуючи положення пункту 7.7.3 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа розпочинається з наступного дня після виставлення рахунків АР в СУР. 5.13. Суди попередніх інстанцій встановили, що Позивачем повністю дотримано положення нормативно-правових актів при виставленні рахунків, оскільки положення Постанови НКРЕП № 766 не встановлюють жодних дат виставлення рахунків, а лише передбачать, що вони виставляються щодекадно. 5.14. Відповідно до пунктів 5.7, 5.8 договору, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку. Згідно з пунктом 7.8.1 Правил ринку, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов`язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок. Позивач виставляв Відповідачу рахунки-фактури з 26.01.2021 до 06.02.2023 і Відповідач не висловлював заперечень щодо інформації, яка містилася у них. Крім цього, Відповідач не лише не заперечував проти інформації, вказаної у платіжних документах, а й продовжував накопичувати різницю електричної енергії між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до Правил ринку. 5.15. За прострочення виконання грошового зобов`язання Позивач нарахував та просив стягнути з Відповідача 173 375 573,35 грн пені за період з 29.01.2021 по 23.04.2023 на підставі пункту 4.2 договору, яким встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми прострочення платежу, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. 5.16. Судом першої інстанції здійснено перерахунок заявленої до стягнення Позивачем пені за період прострочення з 29.01.2021 по 23.02.2022, та визнано обґрунтованою суму пені у розмірі 60 482 583,42 грн. Посилаючись на норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частин першої та другої статті 233 Господарського кодексу України, суд зменшив розмір пені на 50% до 30 241 291,71 грн. 6.
Позиція Верховного Суду 6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування місцевим і апеляційним судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. 6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 6.3. Предметом касаційного оскарження у даній справі є штрафні санкції у вигляді пені за період прострочення з за період з січня 2021 року по січень 2023 року, тобто період прострочення охоплює період, як до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану в Україні, так і після такого. 6.4. У касаційних скаргах Скаржники, зокрема, посилаються на те, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийнято з неправильним застосуванням судами положень підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 із змінами, у поєднанні з приписами частинами першою, третьою статті 549, частини першої статті 550 Цивільного кодексу України, частини першої статті 229, частини першої статті 230, частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", частини сьомої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; частини першої статті 58 Конституції України (щодо відсутності зворотної дії нормативно-правових актів у часі) в контексті застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови № 332 до періоду з 24.02.2022 по 25.04.2022, а також застосування пункту 4.2 типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 1 до Правил ринку у взаємозв`язку з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах відсутній. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. 6.5. Отже, по-перше, необхідно з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Таке врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). Таким чином, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19). 6.6. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (до закінчення перегляду судом касаційної інстанції якої зупинялось провадження у даній справі № 910/6843/23, та від якої Суд не вбачає підстав відступати, і висновки якої підлягають врахуванню Судом, в силу приписів частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України) дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту: - підпункт 16 пункту 1 постанови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) № 332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; - зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №
332. У цій постанові Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що ураховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП № 332 зазначила мету та підстави її прийняття. Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП №332 (у редакції Постанови НКРЕКП №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії. Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". 6.7. У зв`язку з цим, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що: - рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; - такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії; - норми Постанови № 332 (у редакції Постанов НКРЕКП №333 та №413) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень; - таким чином, хоча Постанова НКРЕКП № 332 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору; - Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення. Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, Постанови НКРЕКП №332 (у редакції Постанов НКРЕКП №333 та №413), у тому числі, у поєднанні з приписами правових норм на які посилаються у своїх касаційних скаргах Скаржники, який викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22. Крім того, Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі №921/540/23, з посиланням на існування висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у відповідних частинах зазначив про те, що відмовляючи у задоволенні позову у справі № 921/540/23 щодо стягнення нарахованих позивачем за період з 24.02.2022 по 21.04.2022 пені в сумі 1 403 971,44 грн та штрафу в сумі 2 923 044,84 грн суди попередніх інстанцій правильно застосували приписи Постанови № 332 як такі, що мають обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії. З аналогічних підстав, з посиланням на існування висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, Верховний Суд прийняв постанову від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, у якій зазначив, що: «рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача, нарахованої позивачем за період 16.04.2023 по 01.08.2023, пені у загальному розмірі 3 667 788,65 грн є помилковим, правильним є в цій частині рішення місцевого господарського суду про відмову в позові, однак з мотивів викладених в цій постанові.». Суд зазначає, що правовідносини у справах № 921/540/23, № 906/1091/23, №911/1359/22, №910/5681/22 та у цій справі є подібними (у порівнюваних ситуаціях), оскільки, як і даній справі №910/6843/23, так і у зазначених справах спірним питанням було застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 (у редакції Постанов НКРЕКП №333 та №413) до вимог про нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу), передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. Отже, Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначених у касаційній скарзі норм права у подібних правовідносинах, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до цих висновків. Таким чином, з огляду позиції, сформовані у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23, від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, від 25.06.2024 у справі №910/5681/22, та встановлені судами обставини справи, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що правомірною є сума пені заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача у розмірі 60 482 583,42 грн за період прострочення з 29.01.2021 по 23.02.2022. 6.8. Щодо тверджень Позивача про те, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норми права, зокрема частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування стосовно тлумачення поняття "збитки" при зменшенні розміру штрафних санкцій, викладеного у підпунктах 31-37 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, Суд зазначає таке. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, заявленої до стягнення, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, ураховував правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі №920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі №909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, а саме про те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки). Також судами попередніх інстанцій було враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19, згідно з якими чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20: "32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК.
33. У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.
34. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
35. Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
36. Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються ст. ст. 551 ЦК та 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
37. Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).". З аналізу зазначеного та застосованих судами попередніх інстанцій норм убачається, що висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20. 6.9. Верховним Судом не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо оцінки доказів у справі, натомість доводи касаційних скарг спрямовані на переоцінку доказів та встановлення обставин справи, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України. 6.10. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
7. Висновки Верховного Суду 7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 7.3. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 7.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
8. Розподіл судових витрат 8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на Скаржників. Керуючись статтями 240, 300, 301, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/6843/23 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/6843/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко