Постанова Дніпровський апеляційний суд № 196/1217/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5524/24 Справа № 196/1217/23 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 50 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття. Разом з тим обставини, з урахуванням яких було визначено розмір аліментів, змінились. З 28 грудня 2019 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , яка перебуває на його утриманні та потребує лікування, що явно ускладнює можливість належного виконання раніше ухваленого рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року. Оскільки на його утриманні перебуває ще і батько ОСОБА_6 , який не працює та потребує постійного лікування, а також він допомагає своєї матері ОСОБА_7 , просив зменшити розмір аліментів, раніше визначених рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року на утримання малолітніх дітей, з 1/5 частки до 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження значного погіршення його матеріального стану у порівнянні з доходами на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував усіх обставин справи, що мають суттєве значення для справи та дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Вказує, що на даний час змінився його сімейний та матеріальний стан, він створив нову сім`ю, на його утриманні перебуває дружина, яка потребує лікування, батько, який не працює та потребує постійного лікування. Разом з цим, він допомагає матеріально матері, окрім того, він власного житла не має, у зв`язку з чим орендує житло, сплачує орендну плату та комунальні платежі, тому доцільним є зменшення розміру аліментів, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, та стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. З 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 . Згідно наявної у матеріалах справи копії довідки командира військової частини НОМЕР_1 , продовження додатка 14, ОСОБА_1 , як військовослужбовець отримує заробітну плату, а саме: за серпень 2023 року у розмірі 125522,83 грн., за вересень 2023 року у розмірі 128022,33 грн., за жовтень 2023 року у розмірі 131075,83 грн. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст положень статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Звертаючись з позовом до суду, позивач посилався на те, що на його утриманні перебуває дружина та батько, які не працюють та потребують лікування, та мати, якій він допомагає матеріально на постійній основі. Разом з цим, він не має власного житла, у зв`язку з чим несе витрати на орендну плату за орендоване житло, сплачує комунальні платежі, що є достатньою правовою підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання дітей, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану й те, що визначений судом розмір аліментів забезпечить право дітей на нормальний життєвий рівень, достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку. Доводи апеляційної скарги про погіршення матеріального стану, що є підставою для зменшення розміру аліментів, є безпідставними, спростовуються матеріалами справи, зокрема наявною у матеріалах справи довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 про отримання позивачем заробітної плати. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з якою він створив нову сім`ї, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки створення нової сім`ї не може бути достатньою та безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей. Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що на його утриманні перебуває ще ї батько, який не працює та потребує постійного лікування, окрім того він надає матеріальну допомогу матері, колегія суддів ставиться критично, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що батьки є непрацездатними та потребують допомоги за станом здоров`я чи низьким рівнем доходу й утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині, що не є підставою для зменшення розміру аліментів. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку із переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Суддя: В.С. Городнича Т.П. Красвітна