Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6744/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6744/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів В С Т А Н О В И В : 09.05.2024 ОСОБА_1 через представника адвоката Кліменко Юлії Ігорівни за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Чернігівській області від 25 квітня 2024 року №30-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким застосовано до начальника управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани, передбачене пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», у перший робочий день після виходу його з лікарняного, але не пізніше шести місяців з дня тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, або річного терміну після його вчинення; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Чернігівській області від 29 квітня 2024 року за №35-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким застосовано до начальника управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани, передбачене пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу». Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів - повернуто позивачу. Повертаючи позов позивачу суд першої інстанції виходив із того, що наданий суду ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.05.2024 серії ВН № 1363714 не має обов`язкових реквізитів, тому прийшов до висновку, що суду не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Кліменко Ю.І. щодо його представництва у суді. Позивач, не погоджуючись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 р. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки суду щодо не підтвердження адвокатом своїх повноважень є безпідставними та спростовуються доданими до позову документами. Відповідно до ст.312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. За приписами частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України). У відповідності до частини 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". За правилами частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги. Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення) встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів. Відповідно до пункту 2 Положення ордер на надання правової допомоги (далі також - ордер) - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. Відповідно до пунктів 3-5 Положення в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з пунктом 6 Положення бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи. Пункт 12 Положення визначає реквізити, які містить ордер, а саме: 12.1. Серію, порядковий номер ордера; 12.2. Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; 12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; 12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); 12.5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; 12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); 12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; 12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; 12.9. Дату видачі ордера; 12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); 12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); 12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення; 12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; 12.14. Реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці. Як видно із матеріалів справи, спірний ордер сформований (згенерований) згідно Положення і містить підпис адвоката тощо. Водночас, у графі «Посвідчення адвоката №» не зазначено дату видачі такого посвідчення та його номеру. Зазначене стало підставою для повернення позовної заяви, оскільки, як зазначав суд першої інстанції, до позовної заяви не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Кліменко Ю.І. щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень. Колегія суддів такі висновки вважає помилковими та такими, що зроблені із застосування надмірного формалізму. Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що в спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності (№ 000215 від 14 березня 2019, видане Радою адвокатів Херсонської області на підставі рішення № 3 від 14 березня 2019), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. Окрім того, до позовної заяви було надано копію договору про надання правової допомоги від 26.04.2023 № 26-04/23, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Ванхорн групп» та ОСОБА_1 . При цьому, колегія суддів зауважує, що в п.1.3. цього договору зазначено, що від імені Адвокатського об`єднання надання правової допомоги за цим договором здійснюється адвокатом Кліменко Юлією Ігорівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000215, видане Радою адвокатів Херсонської області 14.03.2019 року). Апеляційний суд зауважує, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Частини 1-2 статті 55 Конституції України регламентують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на приписи частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (частина 3 статті 5 КАС України). Відповідно до частин 5, 6 статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте, згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. «Право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99), та Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Натомість, безпідставне повернення позовної заяви не може мати легітимного підґрунтя у демократичному суспільстві. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги, що «дефектність» спірного ордеру в частині відсутності номеру та дати посвідчення адвоката не може слугувати об`єктивною підставою вважати, що до позовної зави не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Кліменко Ю.І. щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, а відтак не могло бути підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України. Більше того, у разі наявності об`єктивних сумнівів щодо легітимності повноважень адвоката Кліменко Ю.І., суд першої інстанції не був обмежений у перевірці наявності права на здійснення адвокатської діяльності зокрема, шляхом сканування QR-коду, який міститься у правому верхньому куті спірного ордеру. Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 260/392/23 тощо. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За приписами ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 169, 172, 242-244, 250, 287, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 - задовольнити. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів - скасувати, справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель