Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4999/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4999/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Журавель В.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В., при секретарі Литвин С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання незаконним розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, анулювання запису та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (далі по тексту - відповідач, Гостомельська селищна рада) в якому просила: - визнати незаконними розпорядження селищного голови Гостомельської селищної ради Київської області від 23 березня 2021 р. № 04/156 про звільнення ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови, з питань діяльності виконавчих органів ради Гостомельської селищної ради; - стягнути з Гостомельської селищної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; - анулювати запис № 27 в трудовій книжці ОСОБА_1 . Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2021 року рішенням Гостомельської селищної ради ОСОБА_1 затверджено на посаду заступника Гостомельського селищного голови, з питань діяльності виконавчих органів влади, починаючи з 01.02.2021 року. Цим же рішенням передбачено головному спеціалісту з кадрової роботи забезпечити проведення спеціальної перевірки, а контроль за виконанням рішення покласти на селищного голову. 02.02.2021 року ОСОБА_1 надано згоду на проведення спеціальної перевірки. 04.02.2021 року селищним головою направлено запит до НАЗК, в межах спеціальної перевірки позивача, до якого було долучено письмову згоду останньої та інші документи. 23.02.2021 року до Гостомельської селищної ради надійшла інформація про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , в яких зазначено, що за результатами спеціальної перевірки позивача встановлено такі розбіжності: У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації кандидат не зазначила право користування об`єктами нерухомого майна відповідно до розділу 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування», які вказано як зареєстроване та фактичне місце проживання кандидата. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидат на посаду зазначила дохід у розмірі 313724,00 грн у вигляді заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, де джерело доходу Бучанська міська рада. Водночас, згідно з відомостями ДРФО, за I-III кв. 2020 року, зазначений дохід кандидата на посаду становить 232629,94 грн. Згідно з відомостями ДРФО, за I-III кв. 2020 року, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидат на посаду не зазначила дохід у розмірі 685,77 грн у вигляді додаткового блага, де джерело доходу акціонерне товариство «Альфа-Банк». Вказано також, що у Національного агентства відсутня можливість провести перевірку достовірності відомостей, зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації у повному обсязі, оскільки інформація щодо отриманих кандидатом доходів протягом IV кварталу 2019 року у відомостях з ДРФО відсутня та буде внесена до електронних баз звітності з податкового розрахунку за формою 1-ДФ протягом 20 днів після граничного терміну його подання. Зазначено, що з урахуванням того, що кандидат на посаду впродовж звітного року отримувала доходи у вигляді грошових коштів, звертаємо увагу на відсутність об`єктів для декларування у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки» декларації. Окрім того, НАЗК зазначено, що рішення щодо результатів розгляду (врахування) надання кандидатом на посаду пояснень та виправлення розбіжностей приймається органом, на посаду в якому претендує особа. 15.03.2021 р. Гостомельському селищному голові подана службова записка від начальника відділу з організаційної та кадрової роботи, в якій вказано про результати проведення спеціальної перевірки ОСОБА_1 , направлені запити та зміст отриманих відповідей. Вказано, що відповідно до ч.2 ст.58 Закону України «Про запобігання корупції» позивач мала можливість протягом п`яти робочих днів, з моменту отримання результатів ,тобто з 25.02.2021 по 03.03.2021, надати письмове пояснення за таким фактом. Станом на 15.03.2021 пояснення відсутні. Зроблено висновок: інформація, що перешкоджає зайняттю позивачем посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком виявлена. У матеріалах справи наявне пояснення на ім`я голови Гостомельської селищної ради від ОСОБА_1 , виконане на комп`ютері, із друкованим позначенням дати його виготовлення - 25.02.2020 та підписом позивача. Пояснення містить у верхній частині підпис селищного голови без позначення дати, в нижній частині запис «отримала ОСОБА_2 22.03.2021» та підпис. У тексті позивач вказує, що надає пояснення щодо допущених неточностей при поданні декларації за 2020 рік, зазначеними НАЗК за результатами спеціальної перевірки: «У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» право користування нерухомим майном за фактичним місцем проживання на підставі безоплатного користування. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначено дохід у розмірі 313724 грн у вигляді заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи за 2020 рік, водночас ДРФО надає відомості тільки за I-III кв. 2020 року. Уточнена інформація у розділ 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки» буде внесена при заповненні декларації за 2020 рік». Згідно з Довідкою про результати спеціальної перевірки позивача інформація, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком виявлена. Відповідно до витягу з табеля обліку робочого часу за березень 2021 року, позивач у робочі дні, у період з 01 до 23 березня 2021, перебувала на роботі. Згідно з листком непрацездатності серії АЛБ № 004347 ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні, із звільненням від роботи, у періоди з 16 по 19 березня, з 20 по 23 березня, з 24 по 26 березня 2021 р., стати до роботи 27 березня 2021 року (Т.1 а.с.14). Розпорядженням Гостомельського селищного голови від 23.03.2021 року №04/156 звільнено заступника селищного голови - ОСОБА_1 , з 23 березня 2021 року як таку, що не пройшла спеціальну перевірку (далі по тексту - оскаржуване розпорядження). Так, в оскаржуваному розпорядженні здійснено посилання на ст.58 Закону України «Про запобігання корупції», ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п.11 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.21 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.20-15 №171, та Закон України «Про місцеве самоврядування». Підстава звільнення - довідка про результати спеціальної перевірки (Т.1 а.с.10). На підставі оскаржуваного розпорядження до трудової книжки ОСОБА_1 23.03.2021 внесено відповідний запис про звільнення із зазначенням вказаних вище підстав. Згідно з Актом від 23 березня 2021 р. за №1 о 10 год. 50 хв. позивачу запропоновано ознайомитися з розпорядженням про звільнення та отримати трудову книжку, підписати документи для звільнення. Позивач відмовилася від ознайомлення з розпорядженням про звільнення, отримала трудову книжку, проте відмовилася розписатися у книзі обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них (Т.1 а.с.45). Вважаючи оскаржуване розпорядження протиправним, а своє звільнення незаконним, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження є правомірним, прийнято відповідачем в межах компетенції, у порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, оскільки позивачка не пройшла спеціальну перевірку, відповідно її права не порушено. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» стосовно осіб, які обрані (затверджені) відповідною радою на посади, зазначені в абзаці третьому статті 3 цього Закону, а також стосовно осіб, які претендують на зайняття зазначених в абзаці четвертому статті 3 цього Закону посад в органах місцевого самоврядування, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції». Частинами 1-2 ст. 56 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. У разі якщо призначення, обрання чи затвердження на посади здійснюється місцевою радою, спеціальна перевірка проводиться у встановленому цим Законом порядку стосовно призначених, обраних чи затверджених на відповідні посади осіб. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або їх апарату може визначити відповідальний структурний підрозділ. Згідно з ч. 3 цієї ж статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частині першій цієї статті, зокрема щодо: 1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення; 2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за пов`язані з корупцією правопорушення; 3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) наявності в особи корпоративних прав; 5) стану здоров`я (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання; 6) відношення особи до військового обов`язку; 7) наявності в особи допуску до державної таємниці, якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади; 8) поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України «Про очищення влади». Правовими положеннями ч.1 статтею 57 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує двадцяти п`яти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається. Порядок проведення спеціальної перевірки та форма згоди на проведення спеціальної перевірки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч.2 статтею 57 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу: 1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; 2) автобіографію; 3) копію паспорта громадянина України; 4) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; 5) медичну довідку про стан здоров`я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров`я України щодо перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я; 6) копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов`язаних); 7) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності). Особа, яка претендує на зайняття посади, також подає до Національного агентства в порядку, визначеному частиною 1 статті 45 цього Закону, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Особи, зазначені в абзаці 7 частини 1 статті 56 цього Закону, подають передбачені цією частиною статті документи для проведення спеціальної перевірки протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання або затвердження. Приписами ч.3 вказаної статті Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних державних органів, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині третій статті 56, або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, за формою, яку затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до ч. 1-2 статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що проводив перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов`язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту. Рішення про призначення (обрання) або про відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) організовує проведення спеціальної перевірки, надається можливість претенденту на посаду протягом п`яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду. Особа, щодо якої за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається такою, що не пройшла спеціальну перевірку. Повноваження особи, зазначеної в абзаці восьмому частини першої статті 56 цього Закону, достроково припиняються без припинення повноважень депутата ради, а відповідна особа звільняється з відповідної посади без прийняття рішення відповідної ради у випадку, якщо вона не пройшла спеціальну перевірку або не надала у встановлений цим Законом строк згоди на проведення спеціальної перевірки. Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду за результатами спеціальної перевірки може бути оскаржено до суду. Згідно з ч.3 ст.58 Закону України «Про запобігання корупції» орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подати відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі. Ці зауваження підлягають розгляду у семиденний строк з дня їх надходження. Інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю. Документи, що були подані особою, яка претендувала на зайняття посади, для проведення спеціальної перевірки, у разі призначення (обрання) її на посаду передаються для зберігання в особовій справі, а в разі відмови у призначенні (обранні) на посаду повертаються цій особі під розписку, крім випадків, коли встановлено неправдивість цих документів, та інших випадків, передбачених законом. Довідка про результати спеціальної перевірки додається до документів, поданих особою, або до особової справи, якщо прийнято рішення про її призначення (обрання) на посаду. Порядок проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 171 (далі по тексту - Порядок №171). Претенденти на посади, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати такої перевірки та в разі незгоди з її результатами можуть подати відповідному органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі (абз.4 п. 9 Порядку №171). Пунктом 12 Порядку №171 визначено, що у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік претендентові на посаду повідомляється про такий факт і йому надається можливість протягом п`яти робочих днів надати письмове пояснення та/або виправити розбіжності. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки та розгляду зазначеного пояснення претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на таку посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронним органам та відмовляє претендентові на посаду у призначенні (обранні) на посаду. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам щодо зайняття посади (в тому числі факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади), посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на таку посаду, відмовляє претендентові на посаду у призначенні (обранні) на посаду. Згідно з п.13 Порядку №171 претендент на посаду, щодо якого за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається таким, що не пройшов спеціальної перевірки. Відповідно до п.14 Порядку №171 орган, на посаду в якому претендує особа, або НАДС відповідно до абзацу четвертого пункту 3 цього Порядку на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком

3. Пунктом 15 Порядку №171 передбачено, що претенденти на посади, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати такої перевірки та в разі незгоди з її результатами можуть подати відповідному органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування свої зауваження у письмовій формі. Зауваження у семиденний строк з дня їх надходження підлягають розгляду керівником відповідного органу або його заступником відповідно до розподілу функціональних обов`язків, за результатами якого особі надається письмова відповідь. Згідно з пунктом 16 Порядку №171 рішення про призначення (обрання) або відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки, крім випадку, передбаченого пунктом 21 цього Порядку. Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду за результатами спеціальної перевірки може бути оскаржено до суду. Приписами п. 21 Порядку №171 визначено, що спеціальна перевірка стосовно претендентів на посади в органах місцевого самоврядування, призначення (обрання) чи затвердження на які здійснюється місцевою радою, проводиться відповідно до цього Порядку після їх призначення (обрання) чи затвердження на відповідні посади. Для проведення спеціальної перевірки такі особи протягом трьох робочих днів з дня призначення (обрання) чи затвердження подають до органу місцевого самоврядування документи, зазначені у пункті 8 цього Порядку. У разі ненадання такою особою у встановлений строк згоди на проведення спеціальної перевірки або встановлення за результатами її проведення обставин, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) чи затвердженні на посаду, її повноваження за відповідною посадою достроково припиняються без припинення повноважень депутата ради. Така особа звільняється з посади без прийняття рішення відповідною радою. Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Проходження спеціальної перевірки після обрання на відповідну посаду в органах місцевого самоврядування, тощо відповідно до вимог законодавства є обов`язковою умовою для призначення особи на посаду і подальшого проходження нею публічної служби. На виконання вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 надано письмову згоду на проведення спеціальної перевірки і відповідач в установленому порядку розпочав її проведення. Під час спеціальної перевірки отримано інформацію від НАЗК про те, що за результатами спеціальної перевірки встановлено певні розбіжності, а саме: У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації кандидат не зазначила право користування об`єктами нерухомого майна відповідно до розділу 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування», які вказано як зареєстроване та фактичне місце проживання кандидата. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидат на посаду зазначила дохід у розмірі 313724,00 грн у вигляді заробітної плати, отриманої за основним місцем роботи, де джерело доходу Бучанська міська рада. Водночас, згідно з відомостями ДРФО, за I-III кв. 2020 року, зазначений дохід кандидата на посаду становить 232629,94 грн. Згідно з відомостями ДРФО, за I-III кв. 2020 року, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидат на посаду не зазначила дохід у розмірі 685,77 грн у вигляді додаткового блага, де джерело доходу акціонерне товариство «Альфа-Банк». Вказано також, що у Національного агентства відсутня можливість провести перевірку достовірності відомостей, зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації у повному обсязі, оскільки інформація щодо отриманих кандидатом доходів протягом IV кварталу 2019 року у відомостях з ДРФО відсутня та буде внесена до електронних баз звітності з податкового розрахунку за формою 1-ДФ протягом 20 днів після граничного терміну його подання. Зазначено, що з урахуванням того, що кандидат на посаду впродовж звітного року отримувала доходи у вигляді грошових коштів, звертаємо увагу на відсутність об`єктів для декларування у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки» декларації. Тобто, під час перевірки, відповідачем отримано інформацію від НАЗК про виявлення 4 розбіжностей при декларуванні позивачем майна та доходів. Отже, відповідачем отримано інформацію щодо позивачки, яка потребувала оцінки та прийняття рішення щодо відповідності останньої вказаній виборній посаді, з точки зору дотримання вимог законодавства про боротьбу з корупцією. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не надано належних доказів ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами спеціальної перевірки, після отримання Гостомельською селищною радою від НАЗК інформації за результатами спеціальної перевірки щодо позивачки, як це передбачено абз.2 ч. 2 ст.58 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 12 Порядку №

171. Тобто, Гостомельською селищною радою не повідомлено належним чином, як це передбачено вищевказаними правовими положеннями, ОСОБА_1 про результати спеціальної перевірки щодо останньої, чим відповідно позбавлено позивачку законного права та можливості, протягом п`яти робочих днів, надати письмове пояснення та/або виправити розбіжності. Під час розгляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами існує спір стосовно дати подання ОСОБА_1 пояснень щодо допущених неточностей (розбіжностей) відомостей, зазначених у декларації. Позивачка стверджує про подання пояснень щодо допущених неточностей (розбіжностей) відомостей, зазначених у декларації - 25 лютого 2021, тобто в межах строку для його подання, під час спеціальної перевірки. Колегія судді апеляційної інстанції бере до уваги доводи позивачки, зазначені в апеляційній скарзі, що останньою допущено технічну помилку в даті заяви 25.02.2020 року, замість вірної 25.02.2021 року (а.с.19), оскільки ОСОБА_1 затверджена на посаду заступника Гостомельського селищного голови 28.02.2021 року. Тобто, позивачка не обіймала посади в Гостомельській селищній раді у 2020 році, інформація від НАЗК надійшла до відповідача 23.02.2021 року, а тому заява ОСОБА_1 могла бути складена тільки після цієї дати, відповідно - 25.02.2021 року. Разом з тим, Гостомельська селищну рада стверджує про отримання пояснення ОСОБА_1 лише 22.03.2021 року, тобто поза межами п`ятиденного строку для його подання. Відповідно до службової записки ОСОБА_2 від 15.03.2021 року, ОСОБА_1 не подала письмових пояснень (Т.1 а.с.47-48). У свою чергу, дослідивши пояснення ОСОБА_1 колегія судді апеляційної інстанції зазначає, що вони містить у верхній частині підпис невідомої особи, без позначення дати, в нижній частині запис «отримала ОСОБА_2 22.03.2021» та підпис. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що зазначені записи посадової особи відповідача та резолюція у верхньому лівому кутку не відповідають вимогам щодо реєстрації документів та здійснення діловодства в органах місцевого самоврядування. Так, відповідно до пунктів 1-4 розділу 4 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом МЮ України від 18.06.2015 за № 1000/5, датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення (для актів), засідання колегіального органу (для протоколів). Дату оформляють відповідно до ДСТУ 4163-2003 цифровим або словесно-цифровим способом. (п.1). Усі реквізити на документі, пов`язані з його проходженням і виконанням, датуються і підписуються. Дата документа проставляється посадовою особою, яка його візує, погоджує або затверджує. Дата зазначається нижче підпису ліворуч. (п.2). Під час реєстрації документа його дата проставляється працівником служби діловодства в лівій верхній частині документа на спеціально відведеному місці на бланку. У документах, складених не на бланку (заяви працівників, доповідні записки, довідки тощо), дата проставляється автором документа нижче підпису. (п.3). На документі, виданому двома або більше установами, зазначається одна дата, яка відповідає даті останнього підпису. (п.4). Разом з тим, у даному випадку, біля резолюції керівника дата зазначена не була, на поясненні відсутні відомості про реєстрацію документа, хоча відповідач не заперечує факт його отримання. Оскільки вказаними правилами діловодства реєстрація документів покладається саме на відповідача, відповідно саме Гостомельська селищна рада повинна була, у належний спосіб, зареєструвати пояснення і в такий спосіб зафіксувати дату його отримання від позивачки. З огляду на вказані обставини, неналежним чином оформлені та прийняті пояснення ОСОБА_1 щодо допущених неточностей (розбіжностей) відомостей, зазначених у декларації, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відомості щодо конкретної дати виготовлення і дати отримання відповідачем вказаного пояснення позивачки, в силу приписів ст.75 КАС України, не є достовірними, а тому не заслуговують на увагу суду. При цьому, саме відповідач повинен був забезпечити реєстрацію вказаного пояснення ОСОБА_1 , відповідно до правил ведення діловодства, а тому колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказане пояснення позивачки надано відповідачу, у межах строку, визначеного законом для подання такого пояснення, і підлягало прийняттю до уваги під час спеціальної перевірки. Колегія суддів апеляційної інстанції не надає правової оцінки безпосередньому змісту вказаного пояснення ОСОБА_1 від 25.02.2021 року щодо допущених неточностей (розбіжностей) відомостей, зазначених у декларації, оскільки це є дискрецією та входить до виключної компетенції відповідача, і не є предметом спору в даному випадку. У свою чергу, обґрунтованими є доводи апелянт про те, що довідка Гостомельського селищного голови ОСОБА_3 про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 не містить відповідної дати її складення та жодних відміток про її реєстрацію (Т.1 а.с.50). Крім того, відповідачем не надано, а в матеріалах справи не міститься, належних доказів ознайомлення з довідкою про результати такої перевірки ОСОБА_1 , щодо якої проведена спеціальна перевірка, та в разі незгоди з її результатами можливості подати свої зауваження у письмовій формі. Отже, вказаними діями Гостомельським селищним головою ОСОБА_3 порушено вимоги до складання довідки про результати спеціальної перевірки особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, зокрема ч. 3 ст.58 Закону України «Про запобігання корупції» та абз. 9 Порядку №

171. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що довідка про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , складена Гостомельським селищним головою ОСОБА_3 передчасно, без дотримання вищезазначених вимог чинного законодавства та у спосіб, який порушує законні права та інтереси позивачки, що є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного розпорядження. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване розпорядження Гостомельського селищного голови від 23.03.2021 року №04/156, яким звільнено заступника селищного голови - ОСОБА_1 , починаючи з 23 березня 2021 року, як таку, що не пройшла спеціальну перевірку є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесено на підставі довідки про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , яка складена з порушенням вимог чинного законодавства. Щодо позовних вимог в частині анулювання запис № 27 в трудовій книжці ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці України (до1997р.), Мін`юст України, Мінсоцзахист від 29.07.1993 № 58 2.10, у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за N таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за N таким-то є недійсним» звільнений...і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. З огляду на скасування оскаржуваного розпорядження, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що задоволенню підлягає похідна позовна вимога про анулювання запису №27 у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення позивачки, відповідно до вищевказаної Інструкції з затвердженими правилами заповнення трудової книжки, оскільки остання підлягає поновленню на посаді, яку обіймала до незаконного звільнення, тобто до 23.03.2021 року. Отже, Гостомельська селищна рада зобов`язана внести запис до трудової книжки позивачки, за відповідним номером про недійсність запису про звільнення ОСОБА_1 та поновлення останньої на попередній посаді. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем порушено законні права та інтереси позивачки звільненням останньої під час перебування на лікарняному, тобто тимчасової непрацездатності, з огляду на наступне. Так, рішенням Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП визнано такими, що відповідають Конституції (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини 3 статті 40 КЗпП є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини. Так, згідно з листком непрацездатності серії АЛБ № 004347, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні, із звільненням від роботи, у періоди з 16 по 19 березня, з 20 по 23 березня, з 24 по 26 березня 2021 року, стати до роботи 27 березня 2021 року (Т.1 а.с.14). Проте, відповідно до витягу з табеля обліку робочого часу, за березень 2021 року, позивачка у робочі дні, тобто у період з 01 до 23 березня 2021, перебувала на роботі (Т.1 а.с.51). Відповідач стверджує що йому було не відомо про перебування позивачки на лікуванні, тому у табелі обліку робочого часу ставилися позначки про перебування позивача на роботі. Також вказує, що зміна дати звільнення може бути здійснена у встановленому порядку. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що за наведених обставин відповідачем, на час прийняття спірного рішення, не було отримано інформацію про перебування позивача на лікуванні, а тому на той час він не міг порушити вказані права позивача. Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктами 5 і 13 частини першої цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (крім звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Положення статей 42, 42-1 і 49-2 цього Кодексу не поширюються на звільнення за пунктом 13 частини першої цієї статті. Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач, як роботодавець, порушив вимоги ч. 3 ст.40 КЗпП України, під час звільнення ОСОБА_1 , яка перебувала на амбулаторному лікуванні. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Гостомельської селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.03.2021 року до моменту фактичного поновлення на посаді, тобто до 02.07.2024 року включно, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, ч.1 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною другою цієї ж передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції береться до уваги довідка Гостомельської селищної ради (б/н та без дати) про доходи ОСОБА_1 , яка містить відомості про нараховану заробітну плату позивачки за лютий 2021 року в розмірі 38500,00 грн. та березень 2021 року в розмірі 22 340,83 грн. (Т.1 а.с.68). Загальна сума доходу становить 60 840,83 грн. за 35 робочих днів відпрацьованого періоду, а саме: лютий 2021 року - 20 днів, березень 2021 року -15 днів, оскільки з 23.03.2021 ОСОБА_1 була звільнена. Відповідно середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1738,28 грн. (60 840,83 грн. : 35 робочих днів = 1738,28 грн.). Отже, загальна сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, за період з 23.03.2021 року по 02.07.2024 року, складає 1 467 108,32 грн., з урахуванням обов`язкових відрахувань та податків до державного бюджету (1738,28 грн.*844 днів вимушеного прогулу), а саме: - з 23.03.2021 по 31.12.2021 (197 робочих днів) сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, становить: 342 441,16 грн.; - з 01.01.2022 по 31.12.2022 (257 робочих днів) сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, становить: 446 737,96 грн.; - з 01.01.2023 по 31.12.2023 (259 робочих днів) сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, становить: 450 214,52 грн. - з 01.01.2024 по 02.07.2024 включно (131 робочий день) сума середнього заробітку, що підлягає стягненню, становить: 227 714,68 грн. Відповідно до вимог пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення підлягає негайному виконанню в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць та в частині поновлення на посаді. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що порушені права позивачки підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження селищного голови Гостомельської селищної ради Київської області від 23 березня 2021 року № 04/156 про звільнення ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови, з питань діяльності виконавчих органів ради Гостомельської селищної ради; стягнення з Гостомельської селищної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 467 108,32 грн., з урахуванням обов`язкових відрахувань та податків до державного бюджету; допуск до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови, з питань діяльності виконавчих органів ради Гостомельської селищної ради та стягнути середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць; зобов`язання Гостомельської селищної ради внести запис до трудової книжки позивачки, за відповідним номером про недійсність запису про звільнення ОСОБА_1 та поновлення останньої на попередній посаді. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання незаконним розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, анулювання запису та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Гостомельської селищної ради Київської області від 23 березня 2021 року № 04/156 про звільнення ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови, з питань діяльності виконавчих органів ради Гостомельської селищної ради, починаючи з 23 березня 2021 року. Зобов`язати Гостомельську селищну раду (ЄДРПОУ 04360617) внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , за відповідним номером про недійсність запису №27 про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на попередній посаді. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Гостомельської селищної ради (ЄДРПОУ 04360617) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.03.2021 року по 02.07.2024 року включно, в розмірі 1 467 108, 32 грн. (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч сто вісім грн. 32 коп.), з урахуванням обов`язкових відрахувань та податків до державного бюджету. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді заступника селищного голови, з питань діяльності виконавчих органів ради Гостомельської селищної ради та стягнути середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак О.В. Карпушова Повний текст виготовлено 04.07.2024 року