Постанова Київський апеляційний суд № 368/1700/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 368/1700/23 Головуючий у суді першої інстанції - Шевченко І.І. Номер провадження № 22-ц/824/6846/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», ОСОБА_1 , приватний виконавець Канцедал Олександр Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ТОВ «Дебт Форс» звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, яку мотивувало тим, що на виконанні у приватного виконавця Канцедала О.О. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого напису № 5850 вчиненого 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. про стягнення боргу з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості за кредитним договором. Вказано, що згідно відомостей з сайту «Автоматизованої системи виконавчих проваджень» станом на день звернення до суду виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрите. Так, 15 лютого 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісним стягувачем) та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 9389886. У відповідності до п. 2.1 Договору № 15-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 15 лютого 2023 року первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, «Основні договори», права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. Також, відповідно до п. 5.2 вказаного договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту, приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4). 30 травня 2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (заявником) було укладено Договір № 30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 938988. У відповідності до п. 2.1 Договору № 30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30 травня 2023 року первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. Відповідно до п. 5.2 Договору № 30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30 травня 2023 року права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4). В заяві вказано, що на виконання умов п. 7.1 Договору №30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30 травня 2023 року ТОВ «ДЕБТ ФОРС» проведено оплату відповідно до інструкції. Враховуючи наведене, заявник просив суд замінити вибулого стягувача: ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого напису № 5850 вчиненого 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. про стягнення боргу за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал». Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року заяву ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено вибулого стягувача: ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису № 5850 вчиненого 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю. про стягнення боргу з боржника яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердикт капітал». Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що відповідно до постанови КАС ВС від 26 лютого 2020 у справі №826/7981/17 юрисдикція справ за заявами про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса (заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса) повинна вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Зазначена правова позиція є аналогічною викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17, де вказано, що у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, апелянт вказує, що у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом. Нормами ЦПК України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного судочинства, а юрисдикції справ за заявами про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса (заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса) повинна вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Відтак, ОСОБА_1 вказує, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди й просить скасувати ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року та закрити провадження у справі. 14 травня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Дебт Форс», в якому вказує, що між апелянтом ОСОБА_1 та товариством відсутній спір про право, адже заміна сторони виконавчого провадження не змінює та не породжує нових зобов`язань для боржника, а тому заміна сторони стягувача у відкритому виконавчому провадженні повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства. ТОВ «Дебт Форс» наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21 дійшла висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок про те, що розгляд заяви про заміну стягувача на правонаступника повинно бути в межах юрисдикції адміністративних судів - не можна вважати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, заявник вказує, що аналогічні заяви ТОВ «Дебт Форс» розглядаються судами перших інстанцій за правилами цивільного судочинства по всій Україні та наводить у відзиві ряд посилань на такі судові рішення. Вказує, що виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа, а правило заміни сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі «не судового» органу врегульовано лише в ЦПК України. У відзиві ТОВ «Дебт Форс» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване нею судове рішення - без змін. При апеляційному розгляді справи апелянт ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про залишення без задоволення поданої ТОВ «Дебт Форс» заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явились (а.с.105 -110). У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною вчинено виконавчий напис № 5850 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 8 646,24 грн. 15 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги № 15-02/23, відповідно до умов якого до ТОВ «Кампсіс Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 30 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» було укладено договір відступлення права вимоги № 30-05/23, відповідно до умов якого до ТОВ «Дебт Форс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Розглядаючи подану ТОВ «Дебт Форс» заяву про заміну сторони виконавчого провадження та задовольняючи її, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ТОВ «Дебт Форс», уклавши 30 травня 2023 року договір відступлення прав вимоги із ТОВ «Кампсіс Фінанс» у відповідності до положень ст. 512 ЦК України набуло прав грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №938988 від 04 червня 2019 року щодо якого приватним виконавцем КМНО видано виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості у розмірі 21 960 грн, тому це є підставою для процесуального правонаступництва в цьому спорі. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження відповідає з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження"» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу). За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України). Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У разі заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13, постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №2-230/11 (провадження№61-46230св18),та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №6-1355/10 (провадження №61-12076св18), постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №148/809/14-ц (провадження №61-14577св21). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи і заміна її новим кредитором у справі, що проводиться відповідно до статті 55 ЦПК України, згідно з якою, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21 Велика Палата Верховного Суду встановила, що оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Поряд з цим, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка передбачена пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425-XII. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів. Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено примусове виконання рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Розглядаючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни; при цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності, проте на цій стадії не передбачено право суду надавати оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України). Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 грудня 2020 року при розгляді справи № 0910/2-103/2011. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5859, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості за кредитним договором № 938988 від 04 червня 2019 року в розмірі 21960 грн ( із яких прострочена заборгованість за сумою кредиту -13313,76 грн, та заборгованість за відсотками та комісією в розмірі 8646,24 грн). Також 1000 грн витрат за вчинення виконавчого напису , а всього 22960 грн. Відомостей про те, що вказаний виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню матеріали справи не містять, тому відповідно до положень п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» він підлягає примусовому виконанню. Даючи аналіз доводам апелянта про те, що вказане питання про заміну сторони виконавчого провадження помилково розглянуто судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства, колегія суддів враховує наступне. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, аналізувала питання заміни сторони у виконавчому провадженні при застосуванні процесуального законодавства, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17 (провадження № 11-1172апп18) зроблено висновок, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону № 1404-VIIІ та чинні до 15 грудня 2017 року статті 264 КАС України та 368 ЦПК України, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Від цього висновку Велика Палата Верховного Суду підстав для відступу не вбачає, оскільки він відповідає чинному на час розгляду спірного питання процесуальному законодавству. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції. З метою більш якісного урегулювання спірного питання 15 грудня 2017 року у ЦПК України було внесено зміни. Так, Розділ VI Цивільного процесуального кодексу визначає процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів ( посадових осіб). При цьому в ч. 2 ст.446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення. Отже, з позицій цивільно-процесуального регулювання відносин щодо підсудності справ, які виникають з виконавчого провадження принципово значення набуває факт встановлення: рішення суду чи іншого органу перебуває на виконанні, суду першої інстанції, який розглянув цивільну справу та місця виконання судового рішення. Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. За вимогами статті 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення. У вище вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження. За таких обставин ухвала суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження на ТОВ «Дебт Форс» щодо виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5859, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості за кредитним договором № 938988 від 04 червня 2019 року в розмірі 21960 грн, є законним обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги даних висновків не спростовують. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 липня 2024 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв