Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/6995/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/6995/23Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 33/817/429/24 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ст. 124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 липня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: особи, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 , - захисника особи, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, адвоката Жолинського В.М. - представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Бутрина С.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 в с т а н о в и в: Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.ст.124, 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення. Як визнав суд, 31.03.2023 об 11 год. 05 хв. на перехресті вулиць Микулинецької, Миру та Національного відродження в смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mazda» моделі «Familia», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, виконуючи маневр повороту ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не дав дорогу транспортному засобу марки «Renault» моделі «Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку та який, щоб уникнути зіткнення, був змушений різко змінити напрямок руху та допустив з`їзд у кювет із перекиданням транспортного засобу. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні ушкодження із матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (б), 16.6 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за ст. 124 КУпАП. Також, 31.03.2023 об 11 год. 05 хв. на перехресті вулиць Микулинецької, Миру та Національного відродження в смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mazda» моделі «Familia», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце події. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за ст. 122-4 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції незаконною, оскільки судом допущена суттєва неповнота та однобічність судового розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів не підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або інших доказів, що є необхідними елементами складу даного правопорушення. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №039908 відносно нього за ст.124 КУпАП не відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, оскільки містить недостовірні дані. Апелянт стверджує, що схема ДТП не відповідає обставинам ДТП та складена з порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджених наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, та складена на припущеннях і домислах працівників поліції. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП направлялись в УПП Тернопільської області ДПП для належного дооформлення, з відповідними вказівками, зокрема надати відеозаписи оформлення ДТП тощо, які були проігноровані та не виконанні працівниками поліції. Крім цього, судом не надано оцінки, що працівники поліції не перевірили наявність у ОСОБА_2 посвідчення водія (водійського стажу), страхового полісу, не перевірили його на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, належним чином не відібрали пояснення, не оглянули його автомобіль, не зафіксували видимі пошкодження автомобіля. Зазначає, що не проведення експертною установою за клопотанням сторони захисту судової автотехнічної експертизи, через відмову потерпілої сторони надати для дослідження експертам пошкоджений автомобіль, на думку апелянта, ймовірно, може свідчити про несправність автомобіля і як причину ДТП, та небажання потерпілого сприяти об`єктивному з`ясуванню обставин справи, про що судом першої інстанції не надано належної оцінки. Також апелянт не погоджується із тим, що судом першої інстанції взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 , а пояснення свідка ОСОБА_4 оцінювалось судом критично, попри те, що свідок ОСОБА_5 за головуванням в справі суддею Марциновською І.В. не допитувався. Вважає, що настання вказаної ДТП відбулось не з вини ОСОБА_1 , а з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «Renault» моделі «Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював рух по вул. Микулинецькій у напрямку м. Тернополя, не маючи достатнього досвіду керування ТЗ, не вибрав безпечну швидкість (перевищив допустиму швидкість в населеному пункті з 50 км/год. до 90 км/год.), за якою мав би змогу безпечно керувати ТЗ та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, а саме мокрого покриття, рухався із швидкістю більше 50 км/год. у населеному пункті, чим порушив п.12.4 ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості, чим порушив п.12.3 ПДР, а й відповідно змінив напрямок руху і допустив з`їзд в кювет з перекиданням транспортного засобу. Також вказує, що за ст.122-4 КУпАП склад адміністративного правопорушення передбачає умисну форму вини, проте ОСОБА_1 не розумів, що сталась ДТП, оскільки не бачив і не відчув такої та продовжив рух у своєму напрямку. На переконання апелянта, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності вини у разі спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, мав керуватись принципом застосування до винної особи найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження в цій справі слід було закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 , на підставі ст.247 п.7 КУпАП за строками давності. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 07 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 та прийняти нову постанову, якою провадження у справі за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Крім цього, на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представником потерпілого ОСОБА_2 адвокатом Бутрином С.В. подано заперечення, за змістом яких вважає доводи ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі безпідставними та необґрунтованими. Стверджує, що висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, є вмотивованими та такими, що узгоджуються з матеріалами провадження і відповідають вимогам закону. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року без змін. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Жолинського В.М., які підтримали подану апеляційну скаргу і, з викладених у ній мотивів, просять постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Бутрина С.В., які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ; розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У відповідності до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Зокрема, судом першої інстанції належним чином проаналізовано наявні у справі докази, сукупний аналіз яких дав можливість прийти до висновку про порушення ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом, вимог Правил дорожнього руху України, що перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди. Про це свідчать протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 039908 від 13 квітня 2023 року та серії ААД № 039638 від 13 квітня 2023 року, які були предметом розгляду суду першої інстанції і з яких встановлено, що 31.03.2023 об 11 год. 05 хв. на перехресті вулиць Микулинецької, Миру та Національного відродження в смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mazda» моделі «Familia», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, виконуючи маневр повороту ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не дав дорогу транспортному засобу марки «Renault» моделі «Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку та який, щоб уникнути зіткнення, був змушений різко змінити напрямок руху та допустив з`їзд у кювет із перекиданням транспортного засобу. Після вчинення ДТП водій ОСОБА_1 залишив місце події. Наведені у вищевказаних протоколах обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами по справі, що були предметом дослідження суду першої інстанції та апеляційного суду: Так, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 31.03.2023 р. на перехресті вулиць Микулинецької, Миру та Національного відродження в смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, зафіксовано напрямок руху транспортних засобів «Mazda Familia», д.н.з. НОМЕР_1 , та«Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_2 , а також місце з`їзду останнього у кювет. Також у схемі відображені механічні пошкодження, яких зазнав транспортний засіб «Renault Megan» внаслідок ДТП. (а. с.2) Відомості внесені до схеми ДТП, у свою чергу відповідають іншим доказам, долученим до матеріалів справи та дослідженим в судовому засіданні, як місцевого, так і апеляційного суду. Доводи апелянта проте, що схема місця ДТП не відповідає дійсним обставинам справи та складена із порушенням вимог законодавства, є недоречними, оскільки схема відображає розташування та рух транспортних засобів, а також місце з`їзду транспортного засобу у кювет; механічні пошкодження, які зазнав транспортний засіб марки «Renault» моделі «Megan», державний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, в матеріалах справи, будь яких заперечень, під час складання працівниками поліції матеріалів, чи непогодження зі змістом схеми ОСОБА_1 не зазначав. Крім цього, дослідивши схему ДТП, апеляційний суд вважає, що вказаному доказу надана правильна правова оцінка судом першої інстанції, оскільки на ній зафіксовано достатньо відомостей, з яких можна встановити механізм ДТП, характер отриманих ушкоджень транспортним засобом та інше. Актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 31.03.2023 року, встановлено пошкодження бордюру на вул. Микулинецькій, 41 в смт Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області на міці дорожньо-транспортної пригоди. (а. с.3) З письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 , відібірних працівниками поліції 31.03.2024 р. за наслідками ДТП, місцевий суд встановив, що потерпілий рухався на зелений сигнал світлофора та здійснив рух по тротуару і з`їхав у кювет з метою уникнення ДТП та з тих підстав, що об`їжджав автомобіль сірого кольору, який рухався по зустрічній смузі та почав здійснювати маневр повороту ліворуч. (а. с.4) Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 від 31.03.2023 року останній повідомив, що був свідком того, як на перехресті вулиць Микулинецької та Миру в смт Велика Березовиця трапилась ДТП за участю автомобілів марки «Renaul Megan» та, можливо, марки «Mazda». Зазначив, що саме водій останнього своїми діями спричинив ДТП та покинув місце події. В подальшому, свідок ОСОБА_5 підтвердив свої свідчення в судовому засіданні 16.08.2023 року і у своєму рішенні місцевий суд навів оцінку показань свідка як логічні та послідовні упродовж усього часу з дня настання пригоди. На противагу показанням свідка ОСОБА_5 суд не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 , обґрунтовано мотивувавши свій висновок тим, що вказаний свідок не надавав свої пояснення у день, коли мала місце ДТП і про наявність такого свідка було встановлено через значний проміжок часу за клопотанням сторони захисту, що ставить під обґрунтований сумнів достовірність його свідчень. Обставини дорожньо-транспортної пригоди, зафіксовані у протоколі про адміністративні правопорушення фактично підтвердив і водій транспортного засобу «Mazda Familia», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який в суді першої інстанції пояснив, що рухався у крайній лівій смузі для руху зі швидкістю 40 км/год. Здійснюючи поворот ліворуч, увімкнув відповідний покажчик повороту та на зелений сигнал світлофора почав виконання маневру. Заїжджаючи на перехрестя, пригальмував та пропустив усі транспортні засоби, що рухались у зустрічному напрямку. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував, що дійсно керований ним автомобіль міг частково перебувати на крайній лівій смузі для руху у зустрічному напрямку. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 уточнив, що під`їхавши до перехрестя, він на мінімальній швидкості рухався до середини перехрестя. Оцінюючи наведені пояснення, в сукупності з іншими доказами по справі, суд вважає, що такі дії могли бути причиною необхідності зміни напрямку руху водієм автомобіля «Renaul Megan», що в подальшому спричинило його виїзд за межі дороги в кювет. Також судом першої інстанції допитано інспекторів УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Місюру Р.С., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які здійснювали оформлення вказаної дорожньо-транспортної пригоди і надали пояснення щодо оформлення схеми ДТП; відомостей отриманих від учасників ДТП щодо обставин події; складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .. З показань зазначених працівників поліції суд встановив, що на момент складання протоколу вже були зібрані докази на підтвердження вини ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, за наслідком яких відбулася ДТП, а тому були відсутні підстави для складання протоколу відносно ОСОБА_2 . Твердження апелянта про те, що працівники поліції не перевірили наявність у ОСОБА_2 посвідчення водія (водійського стажу), страхового полісу, не перевірили його на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, належним чином не відібрали пояснення, не оглянули його автомобіль, не зафіксували видимі пошкодження автомобіля, є необґрунтованими та спростовується як матеріалами справи, так і поясненнями наданими інспектор Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Бучак І,І., допитаною в судовому засіданні місцевого суду. Щодо доводів сторони захисту про те, що винуватцем ДТП є потерпілий ОСОБА_2 , то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд не вправі надавати оцінку правомірності дій іншого учасника ДТП стосовно якого протокол про адміністративне правопорушення не складався і не був предметом розгляду суду першої інстанції. Таку правову оцінку на предмет наявності чи відсутності в діях учасника ДТП ознак порушень Правил дорожнього руху України може бути надано судом лише за умови розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеному відносно такої особи. Аналізуючи наведені вище докази, апеляційний суд приходить до переконання, що показання особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення, показання потерпілих та свідків, в сукупності з письмовими доказами, дослідженими місцевим судом давали можливість встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та дати їм належну правову оцінку, як цього вимагають приписи ст.ст.280, 245 КУпАП. Також апеляційний суд погоджується з викладеним в постанові суду першої інстанції твердженням про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим і повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Дослідивши указані докази, та надавши їм належну юридичну оцінку, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (б), 2.10 (а), 16.6 ПДР, що призвело до пошкодження транспортного засобу потерпілого, а також залишення ним місця події, доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП. Виходячи з обставин, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, вважаю правильним висновок суду першої інстанції, що недотримання ОСОБА_1 вищенаведених вимог Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв`язку з виникнення ДТП, що й було встановлено судом. Одночасно апеляційний суд вважає, що суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. Що стосується доводів апелянта стосовно того, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованим. З правового аналізу статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в інкримінованому їй правопорушенні (в даному випадку у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди), провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини в діях особи. Окрім того формулювання статті 38 КУпАП Строки накладення адміністративного стягнення вказує на те, що таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, застосування даної правової норми (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинно відбуватися лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення. Також, апеляційний суд звертає увагу, що стаття 280 КУпАП, якою регламентовано обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, встановлює обов`язок під час судового розгляду встановити ряд обставин, в тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні. Так само і стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи щодо встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і проводиться судовий розгляд. Тому, на переконання апеляційного суду, застосовування норми ст.247 КУпАП щодо закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення. З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, вважаю безпідставними. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене вважаю, що суд, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов до вірного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ст.ст.124, 122-4 КУпАП та закриття провадження в справі на підставі ст. 38 КпАП України, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, закрито провадження в справі без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя