Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/729/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1707/24 Справа № 206/729/24 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Морозова В.Ю., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривні на користь держави. Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2024 о 23 год. 10 хв. в м. Дніпро, Самарський район, вул. Бехтерева, буд. 55, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Cobalt державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано у встановленому законному порядку пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря нарколога, на що водій відмовився на відеокамеру 471247,471447, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Моозов В.Ю., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, що є наслідком необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що судом першої інстанції було проігноровано те, що поліцейські під час складання протоколу не роз`яснили йому його права та порядок проходження освідування на стан наркотичного сп`яніння. Суд першої інстанції при винесені постанови опирався лише на письмові докази у справі, не викликав та не допитав учасників процесу безпосередньо у судовому засіданні. Зазначає, що з боку працівників поліції на ОСОБА_1 чинився тиск. Матеріали справи не містять повний відеозапис з боді камери працівників поліції, відео є фрагментарним. Працівники не доставляли ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення освідування. Крім того, вказує, що відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи на 11-00 годину 02 липня 2024 року, ОСОБА_1 , адвокат Морозов В.Ю. у судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили. Як вбачається з довідки про доставку смс-повідомлення, ОСОБА_1 , адвокат Морозов В.Ю. судові виклики на 02.07.2024 року отримали 24.06.2024 року, тобто завчасно до судового засідання, однак у призначений час до суду не з`явились, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення в частині ч. 1 ст. 130 КУпАП судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - відмова від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 689458 від 28.01.2024 року 28.01.2024 о 23 год. 10 хв. в м. Дніпро, Самарський район, вул. Бехтерева, буд. 55, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Cobalt державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Водієві ОСОБА_1 було запропоновано у встановленому законному порядку пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у лікаря нарколога, на що водій відмовився на відеокамеру 471247,471447, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою інспектором взводу 2 роти 3 бтальйону 3 УПП в Дніпропетровській області Кушнір О.О. Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно до Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.01.2024 складеного відносно ОСОБА_1 , згідно з яким встановлено, що у результаті огляду проведеного поліцейським, виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, а саме звужені зіниці оцей, що не реагують на світло та поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.5). Як вбачається з адміністративного матеріалу, ОСОБА_1 з боку поліцейського запропоновано прослідувати до медичного закладу охорони здоров`я для здачі біологічного середовища для лабораторного дослідження на виявлення стану наркотичного сп`яніння, від чого він відмовився, що було зафіксовано на боді камеру. Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій. Переглянутим під час апеляційного розгляду відеозаписом з бодікамери поліцейського вбачається, що водію ОСОБА_1 інспектором патрульної поліції було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі однак від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с. 6). Після чого, працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснили останнього його права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Дослідивши відеозапис, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівниками поліції було дотримано всі законні вимоги щодо їх дій при складанні адміністративного протоколу відносно водія ОСОБА_1 в частині, що стосується складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з переглянутого відеозапису виявлено не було. В ході розгляду справи судом першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_2 , суду показав, що працює інспектором вводу №2 роти №3 батальйону №3 УПП в Дніпропетровській. 28.01.2024 ним було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Під час складання протоколу, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки. Під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагували на світло та його поведінка не відповідала обстановці. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, у зв`язку з чим було складено вказаний протокол. Вищезазначені докази, досліджені під час апеляційного розгляду, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було порушено права ОСОБА_1 , та останньому не було роз`яснено його прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, під час складання протоколу, суд не приймає їх до уваги, оскільки вказана обставина спростовуються показами наданими в судовому засіданні суду першої інстанції свідком ОСОБА_2 під присягою, який зазначив, що ним було виконані вимоги ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП під час складання відносно ОСОБА_1 . Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, модель, серія та номер засобу відео фіксації, які були застосовані під час складання протоколу, а також що відеофіксація є неповною. Відповідно до п. 1.3 Розділу І "Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» затверджених Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції. Згідно з п.1.4.5 вказаної Інструкції метою використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. Як вбачається з візуальної інформації з відеозапису під час оформлення адміністративного матеріалу, відеокамера була закріплена на форменому одязі працівника поліції, що відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Наданий на дослідження відеозапис з місця події містить інформацію щодо руху транспортного засобу та процедуру відмови водія від запропонованого огляду на стан сп`яніння. Так, відеозаписами 471247 та 471447, підтверджено відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Підстав для визнання відеозаписів неналежними доказами суд не вбачає. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на модель, серію та номер засобу відео фіксації не спростовує факту наявності події та складу адміністративного правопорушення та не здатне поставити під сумнів допустимість цих доказів в цілому. Вказаний відеозапис узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі, є належним та допустимим доказом, а відтак, долучені до справи відеозаписи у відповідності до ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Окрім того відповідно до п. 1 розділу II Інструкції від 07.11.2015 р. N 1395 та ст. 254 КУпАП в яких вказано "інші документи" не передбачає обов`язку поліцейського вказати про технічний засіб у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки не містить такої прямої вимоги, окрім цього, як вказувалося судом раніше, вказаний диск долучено до адміністративного матеріалу, який надійшов до суду, а відтак підстави вважати вказаний доказ недопустимим з наведеної підстави, відсутні. Посилання сторони захисту на ту обставину, що відео не містить повного запису подій не може бути прийнято судом до уваги, оскільки як встановлено в ході судового розгляду, відеозапис з нагрудних камер співробітників поліції є безперервним та не викликає у суду сумнівів, щодо достовірності зазначених обставин у складеному протоколі про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення водія від керування та передачі керування транспортним засобом іншій уповноваженій особі, як це зазначено в ст. 266 КУпАП, на переконання суду не впливають на оцінку факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому наведені з цього приводу твердження до уваги не приймаються. Суд не приймає до уваги та відноситься критично, до доводів ОСОБА_1 , що його працівниками поліції не було доставлено до медичного закладу з метою проходження огляду на стан сп`яніння з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Отже, працівники поліції не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для здійснення огляду повинні були забезпечити його проведення в закладі охорони здоров`я. Як встановлено з дослідженого під час судового розгляду відеозапису, працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у встановленому законом порядку в медичному закладі та повідомляли, що останній, відповідно до вимог закону, повинен пройти такий огляд в присутності працівника поліції. Проте ОСОБА_1 весь час зазначав, що він напередодні вказаних подій приблизно місяць тому вживав наркотичний засіб канабіс, а тому якщо поїде до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння в нього можуть бути виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Крім того, останній, як зафіксовано, ця обставина на відео вказує, що він працює у службі таксі, а тому наразі йому потрібно виконати замовлення і наразі поїхати до медичного закладу він не може. В подальшому на повторні пропозиції працівників поліції пройти такий огляд взагалі ухилявся від надання конкретної відповіді. З вказаної поведінки водія, зафіксованої на відео, чітко видно, що останній ухиляється від проходження огляду в закладі охорони здоров`я на вимогу працівника поліції, який повинен забезпечити такий огляд в закладі охорони здоров`я в його присутності. Вказана поведінка правопорушника правомірно розцінена працівником поліції, як відмова від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, що і було зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення. Щодо тверджень сторони захисту, про ту обставину, що на відеофіксації відсутній момент зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, що виключає факт керування останнім автівкою, суд не приймає до уваги та відноситься критично, оскільки відеозапис події розпочинається з того моменту, як водій ОСОБА_1 перебуває в автомобілі за кермом, а також останній неодноразово вказував співробітникам поліції, що працює з 05 години ранку, а відтак вказані посилання сторони захисту не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Отже, в поведінці водія ОСОБА_1 відобразилася об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи вище наведене, в сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Відеозаписом подій, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан огляду сп`яніння, що відповідає положенням ст. 266 КУпАП та є належним та допустимим доказом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь-якого тиску на ОСОБА_1 або провокації з боку працівників поліції щодо обставин його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, виходячи з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, судом не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє. У даному випадку, із урахуванням наявного у матеріалах справи відеозапису, на якому чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, присутність свідків не є обов`язковою, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для скасування постанови суду. Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника, і наклав на правопорушника справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду першої інстанції немає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко