Ухвала КАС ВС № 140/11181/23

УХВАЛА 04 липня 2024 року м. Київ справа №140/11181/23 адміністративне провадження № К/990/5182/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вирішення питання щодо судових витрат у справі 140/11181/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И В: Постановою Верховного Суду від 20.05.2024 касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 140/11181/23 залишена без змін. До Верховного Суду 11.06.2024 надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить вирішити питання, пов`язані зі сплатою нею судового збору разом з витратами, пов`язаними з його сплатою, що понесені при виконанні ухвали про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху. У заяві позивач вказує, що нею була подана касаційна скарга на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.20.23 у справі №140/11181/23. Верховний Суд ухвалою від 27.02.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 та залишив без руху її касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023. Заявнику роз`яснено про необхідність усунення вказаних недоліків шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору або обґрунтованого клопотання про звільнення від його сплати (з урахуванням мотивів, викладених у даній ухвалі). 29.03.2024 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 та копія квитанції до платіжної інструкції № 44535125 від 22.03.2024 про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3028 грн на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2024 відкрито касаційне провадження ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.20.23 у справі №140/11181/23. За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд 20.05.2024 ухвалив постанову, якою касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 - без змін. Звертаючись із заявою про вирішення питання щодо судових витрат, ОСОБА_1 надала копії квитанції до платіжної інструкції № 44535125 від 22.03.2024 про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3028 грн та копії квитанції до платіжної інструкції № 44535125 від 22.03.2024 за обслуговування в розмірі 30 грн 30 коп. Зазначає, що судом не вирішено питання щодо повернення цих витрат. Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є, певною мірою, відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина 3 статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини 1 статті 252). Відповідно до частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Частина 1 статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України. Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Перевіривши доводи заяви щодо необхідності розподілу судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 20.05.2024 касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 - без змін. Тобто, судове рішення, ухвалене за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , не є судовим рішенням, прийнятим на користь позивача у справі. Таким чином, при ухваленні постанови Верховного Суду від 20.05.2024 у колегії суддів Верховного Суду були відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат. За таких обставин, відсутні також і підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 140/11181/23. Керуючись статтями 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, - УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 140/11181/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії- відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Л.В. Тацій Судді С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець