Постанова Львівський апеляційний суд № 466/9504/23

Справа № 466/9504/23 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 33/811/1021/24 Доповідач в 2-й інстанції: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року, встановив: постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) та позбавити права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 08.09.2023 о 03:00 год. у м.Львові на вул.Хімічній, 4 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz GL 350» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. На таку постанову особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року. Як підстави причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт вказує на те, що справа розглянута у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а з копією постанови представник ОСОБА_1 адвокат Пилипець Р.Ю. ознайомився 05 червня 2024 року. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вимоги апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вважаю, що необхідно відмовити у поновлення строку на апеляційне оскарження і повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Шевченківського районного суду м. Львова прийнята 05 грудня 2023 року у судовому засіданні без участі ОСОБА_1 , який був неодноразово належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повістки, які знаходиться у матеріалах справи (арк., 8,9, 10,12). Закон передбачає 10 денний строк оскарження такої постанови з моменту її винесення. Відтак такий строк у цьому випадку сплив 14 грудня 2023 року. Апеляційну скаргу подано 19 червня 2024 року, тобто майже через шість місяців від останнього дня строку апеляційного оскарження передбаченого ч.2 ст.294 КУпАП. Крім того, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №568811 від 08 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про розгляд адміністративної справи щодо нього у Шевченківському районному суді м.Львова про що ствердив власноручним підписом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Отже, апеляційним судом встановлено, що апелянт мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: відмовити в задоволенні клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційну скаргу повернути особі, яка подала апеляційну скаргу. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає. Суддя Маліновська-Микич О.В.