Постанова 4872 № 916/4080/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4080/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, секретар судового засідання І.С. Мисько, за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020»: не з`явився від Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів»: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» (вх.№2420/24 від 20.06.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 (суддя Н.Д. Петренко, м.Одеса, повний текст складено 01.04.2024) у справі №916/4080/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» про стягнення заборгованості у розмірі 638059,56 грн, та за зустрічним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» про визнання договору недійсним, ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» 638059,56грн, з яких 337917,14 грн основний борг, 20267, 88 грн інфляційні втрати, 9721,91 грн 3 % річних, 159476,72 грн пеня та 110675,91 грн штраф. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. 02.11.2023 Приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба народів» подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсними договору поставки №34П-2022 від 28.06.2022 та договору поставки №11П-2023 від 06.03.2023. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2023, зокрема, прийнято зустрічний позов, об`єднано первісний позов разом із зустрічним позовом в одне провадження в рамках справи №916/4080/23, постановлено справу №916/4080/23 розглядати за правилами загального позовного провадження. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.04.2024, первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» заборгованість у розмірі 341453,99 грн, з яких: 284611,64 грн основного боргу, 15527,94 грн пені, 11600,64 грн штрафу, 9445,89 грн 3 % річних, 20267,88 грн інфляційних втрат та 8623,37 грн судового збору. В іншій частині вимог первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладено на позивача за зустрічним позовом. Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба народів» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі №916/4080/23 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника. 20.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» надійшла заява (вх.№2420/24 від 20.06.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Вказана заява мотивована доведеністю та обґрунтованістю витрат на професійну правничу допомогу у заявленій заявником сумі. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2024 для розгляду заяви сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» (вх.№2420/24 від 20.06.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/4080/23 поза межами строку, передбаченого у частині третій статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд заяви призначено на 02.07.2024 о 12:30 год. Запропоновано Приватному сільськогосподарському підприємству «Дружба народів» в строк до 28.06.2024 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» (вх.№2420/24 від 20.06.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/4080/23. Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали. Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце проведення судового засідання. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» (вх.№2420/24 від 20.06.2024) у справі №916/4080/23, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України). Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» зазначило, що понесло витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн. У прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу заявник просив суд здійснити розподіл судових витрат на користь позивача за первісним позовом. При цьому до відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» долучено докази таких витрат. Отже, позивач за первісним позовом дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18. Із наданих заявником документів вбачається, що 08.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» (клієнтом) та адвокатом Трояном Юрієм Олександровичем (адвокатом) укладено договір №8 про надання правничої допомоги (надалі договір про надання правничої допомоги), відповідно до пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у формі, обсязі та на умовах, передбачених цим договором. За положеннями пункту 2.1. договору про надання правничої допомоги адвокат, зокрема, зобов`язується: надавати клієнту необхідну правничу допомогу, використовувати всі передбачені законодавством способи захисту прав і законних інтересів клієнта, представляти і захищати права та інтереси клієнта (підпункти 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3). У свою чергу, клієнт зобов`язаний, серед іншого, своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлений цим договором гонорар адвоката (підпункт 3.1.2. пункту 3.1. договору про надання правничої допомоги). У розділі 4 договору про надання правничої допомоги сторони узгодили питання щодо гонорару адвоката. Так, пунктом 4.1. договору про надання правничої допомоги передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Згідно із пунктом 4.2. договору про надання правничої допомоги гонорар адвоката складається виходячи з обсягу наданих послуг. При виконанні договору адвокат надає клієнту акт наданих послуг, в якому зазначається перелік наданих адвокатом послуг за цим договором (пункт 4.3. договору про надання правничої допомоги). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту фактичного виконання умов договору або до моменту його розірвання (пункти 7.1., 7.2. договору про надання правничої допомоги). 23.05.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №8 про надання правничої допомоги від 08.08.2023, у якій сторони домовились доповнити розділ 4 договору про надання правничої допомоги пунктом 4.2.4., відповідно до якого за написання відзиву на апеляційну скаргу у справі №916/4080/23 погодили гонорар адвоката у розмірі 5000,00 грн без ПДВ. 23.05.2024 сторонами складено акт приймання-передачі послуг з надання правничої допомоги, згідно із яким: -адвокатом надано правничу допомогу клієнту за його дорученням, яка полягає у написанні відзиву на апеляційну скаргу у справі №916/4080/23 (пункт 1); -вартість наданих послуг становить 5000,00 грн без ПДВ (пункт 2); -замовник не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг та виконаних виконавцем завдань замовника (пункт 3); -розрахунки за додатковою угодою №2 від 23.05.2024 до договору від 08.08.2023 №8 про надання правничої допомоги виконано в повному обсязі (пункт 4). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» у межах справи №916/4080/23 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Троян Юрій Олександрович, на підтвердження повноважень якої надано копію ордеру серії СА №1086512, виданого 22.05.2024 адвокатом, який посвідчує повноваження адвоката Трояна Юрія Олександровича на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» на підставі договору про надання правової допомоги №8 від 08.08.2023 у Південно-західному апеляційному господарському суді. Також матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001207 від 01.10.2019, який посвідчує право Трояна Юрія Олександровича на заняття адвокатською діяльністю. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару; Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18. У підпункті 4.2.4. пункту 4.2. договору про надання правничої допомоги (з урахуванням додаткової угоди №2 від 23.05.2024) сторони погодили оплату гонорару адвоката за написання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 5000,00 грн. Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги №8 від 08.08.2023 (з урахуванням додаткової угоди №2 від 23.05.2024 до нього), означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката. З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатом в договорі про надання правової допомоги №8 від 08.08.2023 (з урахуванням додаткової угоди №2 від 23.05.2024 до нього) у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним. З огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані позивачем за первісним позовом докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Південно-західному апеляційному господарському суді, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов`язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам. Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба народів» клопотання про зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» на професійну правничу допомогу адвоката не подавало, відтак, апеляційний суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» на професійну правничу допомогу адвоката є пов`язаними з даною справою, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» було відмовлено у повному обсязі, з огляду на обсяг наданих послуг та документальне підтвердження позивачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00грн, а також беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020», які понесені у суді апеляційної інстанції у зв`язку із переглядом рішення суду мають бути покладені на відповідача за первісним позовом (Приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба народів») у повному обсязі, а саме, у сумі 5000,00 грн. Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» (вх.№2420/24 від 20.06.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/4080/23 задовольнити. 2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020» 5000 /п`ять тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи №916/4080/23. 3.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 04.07.2024. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир Суддя С.В. Таран