Постанова 4870 № 914/3349/22(200/14758/21)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2024 р. Справа №914/3349/22(200/14758/21) Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя Панова І.Ю., Судді Малех І.Б., Зварич О.В., Секретар судового засідання: Телинько Я.П. за участю представників сторін: від позивача: Яковлєв А.В.; від відповідача: Торгіна Л.М.; розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 11.06.2024 (вх. №01-05/1656/24 від 11.06.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 (повний текст рішення складено 28.05.2024) у справі № 914/3349/22(200/14758/21) (суддя Цікало А.І.) за позовом: Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат до відповідача: Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в межах справи № 914/3349/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції. 01.11.2021 р. до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., складеного на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721. Позовні вимоги ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат обґрунтовані реальністю господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які підтверджується документально, а висновки податкового органу не ґрунтуються на фактичних обставинах. Позивачем правомірно віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах із його контрагентами у розмірі 656872 грн., у тому числі за листопад 2019 року 87550 грн., за грудень 2020 року 569322 грн., а також правомірно відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцію відповідних рахунків. Позивач зазначає, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з контрагентами протиправно ґрунтуються на помилковому аналізі первинних документів підприємства, а також на даних, що містяться в податкових базах, та з огляду на довідкову інформацію, надану іншими податковими органами, що, в свою чергу, не є належними доказами в розумінні податкового законодавства, якими б встановлювались певні обставини, зокрема щодо наявності правопорушень з боку позивача, без дослідження первинних документів контрагентів, без залучення суб`єктів господарювання до зустрічної звірки тощо. Позивач є добросовісним платником податків, та чинне законодавство не пов`язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення його контрагентами у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою податків до бюджету, із дотриманням ними законодавчо встановлених умов здійснення господарської діяльності тощо. Внаслідок відсутності факту повторності (протягом 1095 днів) визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 50% в сумі 328436,00 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2023 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат про направлення справи № 200/14758/21 до Господарського суду Львівської області; справу № 200/14758/21 передано до Господарського суду Львівської області. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат залишено без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 - без змін. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., складене на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу суду 11.06.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вказує, що надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають дійсності та перебігу реального часу, що не спростовано під час надання заперечення. Також, зазначає, що Позивач не забезпечив документальне підтвердження операцій, на підставі яких здійснює податковий облік та дотримання норм, встановлених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Перевіркою встановлено порушення правил ведення бухгалтерського обліку, що полягає у неправомірному перенесенні до облікових регістрів операцій, що не мали товарного характеру. Отже зазначені дії, на думку скаржника, вважаються недобросовісними та умисними. Крім того, вказує, що судом першої інстанції було залишено поза увагою клопотання про закриття провадження у цій справі, оскільки, на думку ДПС справа повинна розглядатися в адміністративній юрисдикції. 24.06.2024 від Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат надійшов відзив б/н від 21.06.2024 (вх. №01-04/4242/24) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та вказує, що відповідач на підтвердження своєї правової оцінки спірних ППР посилається на докази, які не можна оцінити як достатні, оскільки позивачем надавалися контролюючому органу документи на підтвердження понесення витрат, однак ДПС вони були відхилені, у зв`язку із даними свого обліку. Однак, на думку позивача, для обґрунтованості відхилення не достатньо інформації сторони спору, потрібна доказова інформація. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 11.06.2024 (вх. №01-05/1656/24 від 11.06.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21). Ухвалою суду від 21.06.2024 призначено розгляд справи на 02.07.2024. У судовому засіданні 02.07.2024 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що: 12.09.2013 р. між ТОВ НВП УКРСПЕЦТЕХ як постачальником та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як покупцем укладено договір поставки № Юр-339/13. Відповідно до специфікацій до договору № 41 від 15.08.2019 р., № 42 від 03.09.2019 р., № 44 від 06.09.2019 р., № 45 від 02.10.2019 р., № 45/1 від 10.10.2019 р., № 46 від 11.10.2019 р., № 47 від 23.10.2019 р. позивачем придбано електрокорунд на суму 617040 грн., у тому числі ПДВ на суму 102840 грн., на суму 118800 грн., у тому числі ПДВ на суму 19800 грн., на суму 252000 грн., у тому числі ПДВ на суму 42000 грн., на суму 252000 грн., у тому числі ПДВ на суму 42000 грн., на суму 1002000 грн., у тому числі ПДВ на суму 167000 грн., на суму 205000 грн., у тому числі ПДВ на суму 34166 грн. 67 коп., на суму 312000 грн., у тому числі ПДВ на суму 52000 грн., на суму 187200 грн., у тому числі ПДВ на суму 31200 грн. Про факт виконання умов договору свідчать видаткові накладні: від 03.10.2019р. № 46, від 01.11.2019 р. № 55; податкові накладні: № 2 від 02.10.2019 р., № 12 від 25.10.2019 р., № 1 від 01.11.2019 р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреностями № 5022 від 02.10.2019 р. № 5088 від 31.10.2019р.); документи щодо транспортування ТМЦ: товарно-транспортні накладні: від 03.10.2019 р. № УСТ00000046, від 01.11.2019 р. № УСТ00000054; документи щодо якості товару (паспорти якості): №191003 від 03.10.2019р., №191004 від 03.10.2019р., №191030 від 01.11.2019р., №191101 від 01.11.2019р.; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери №367 від 03.10.2019р., №474 від 01.11.2019р., накладна-вимога (на відпуск з матеріального складу) за жовтень 2019 року. Підприємством здійснено розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення № 1662 від 02.10.2019 р., № 1707 від 03.10.2019 р., № 1801 від 07.10.2019 р., № 1980 від 17.10.2019 р., № 2006 від 18.10.2019 р., № 2192 від 25.10.2019 р., № 2410 від 04.11.2019 р., № 2484 від 05.11.2019 р., № 2527 від 07.11.2019 р.; контокорентна картка. 02.12.2020 р. між ТОВ СІРІУС БІЛДІНГ як постачальником та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як покупцем укладено договір поставки № ПТ2/1220. Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № ПТ2/1220 від 02.12.2020 р., позивачем було придбано цемент та щебінь на загальну суму 1468071,85 грн. у тому числі ПДВ 244678,64 грн. Про факт виконання умов договору свідчать видаткові накладні № 10712 від 07.12.2020 р., № 20712 від 07.12.2020 р., № 10912 від 09.12.2020 р., № 11512 від 15.12.2020 р.; податкові накладні № 10712 від 07.12.2020 р., № 20712 від 07.12.2020р., № 10912 від 09.12.2020 р., № 11512 від 15.12.2020 р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреностями № 299 від 07.12.2020р.). Також, 07.12.2020 р. між ТОВ СІРІУС БІЛДІНГ як зберігачем та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як поклажодавцем укладено договір зберігання № Юр-14/21. Про факт виконання умов договору свідчать акти приймання-передачі на відповідальне зберігання від 07.12.2020 р., від 09.12.2020 р., від 15.12.2020 р.; акти приймання-передачі з відповідального зберігання від 08.12.2020 р., від 09.12.2020 р., від 10.12.2020 р., від 11.12.2020 р., від 14.12.2020 р., від 15.12.2020 р., від 16.12.2020р., від 17.12.2020 р., від 18.12.2020 р., від 21.12.2020 р.; від 22.12.2020 р.; документи щодо транспортування ТМЦ: договір про надання транспортно-експедиційних послуг № Юр-9/21 від 03.12.2020 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-004002 від 07.12.2021 р., №0004003 від 08.12.2021 р., №0004004 від 09.12.2021 р., №0004005 від 10.12.2021 р., №0004006 від 11.12.2021 р., №0004007 від 14.12.2021 р., №0004008 від 15.12.2021 р., №0004054 та № 40004237 від 16.12.2021 р., № №0004055, 0004239 від 17.12.2021 р., № №0004058, 0004244 від 18.12.2021 р., № №0004059, 0004249 від 21.12.2021 р., № №0004060, 0004252 від 22.12.2021 р., №№0004069, 0004255 від 23.12.2021 р., №№0004070, 0004258 від 24.12.2021 р., №0004259 від 25.12.2021 р., №№0004071, 0004260 від 28.12.2021 р., №0004072 від 29.12.2021 р., №0004261 від 30.12.2021 р., №0004262 від 31.12.2021 р., документи про оплату наданих послуг платіжні доручення №9929 від 24.12.2020 р., №10052 від 29.12.2020 р., №10121 від 30.12.2020 р., товарно-транспортні накладні №№701-708 від 07.12.2020 р., №№801-808 від 08.12.2020 р., №№901-908 від 09.12.2020 р., №№1001-1008 від 10.12.2020 р., №№1101-1108 від 11.12.2020 р., №№1401-1408 від 14.12.2020 р., №№1501-1508 від 15.12.2020 р., №№1601-1608 від 16.12.2020 р., №№1701-1708 від 17.12.2020 р., №№1801-1808 від 18.12.2020 р., №№2101-2108 від 21.12.2020 р., №№2201-2204 від 22.12.2020 р.; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: №№615, 616 від 07.12.2020 р., №632 від 15.12.2020р., №621 від 09.12.2020 р.; вимоги (на відпуск з матеріального складу): №№ 45, 73 за грудень 2020 р., №41 за березень 2021 р. Підприємством здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №№9906, 9907 від 23.12.2020 р., №9997 від 28.12.2020 р., №10053 від 29.12.2020 р., №10120 від 30.12.2020 р., №11 та №12 від 04.01.2021 р., №545 від 25.01.2021 р., №580 від 26.01.2021 р., №934 від 05.02.2021 р., № 970 від 08.02.2021 р., №1008 від 09.02.2021р.; контокорентна картка. 02.11.2020 р. між ТОВ АРЕНТІС як виконавцем та ПрАТ Великоанадольський вогнетривкий комбінат як замовник укладено договір про надання послуг № 112/20Д. Відповідно до додатків (замовлення): № 4 від 01.12.2020 р., №5 від 09.12.2020р., №6 від 14.12.2020 р. позивач отримав послуги з дезінфекції приміщень на загальну суму 1947858,84 грн. у тому числі ПДВ 324643,14 грн. Про факт виконання умов договору свідчать акти надання послуг № №36-51 від 01.12.2020 р., №№52-67 від 09.12.2020 р., №№68-83 від 14.12.2020 р.; податкові накладні №№ 4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19 від 01.12.2020 р., №№2, 3, 20-33 від 09.12.2020 р., №№34-49 від 14.12.2020. Підприємством здійснено частковий розрахунок за отримані послуги (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №№9517, 9513, 9512, 9520, 9508, 9522, 9518, 9515, 9509, 9519, 9514, 9507, 9521, 9511, 9510, 9516 від 10.12.2020 р., №№9577, 9593, 9573, 9589, 9572, 9588, 9580, 9596, 9568, 9584, 9582, 9598 ,9578, 9594, 9575, 9591, 9569, 9585, 9579, 9595, 9574, 9590, 9567, 9583, 9581, 9597, 9571, 9587, 9570, 9586, 9576, 9592 від 14.12.2020 р., №№9797 ,9793, 9804, 9800, 9792, 9802, 9798, 9795, 9806, 9799, 9794, 9791, 9801, 9803, 9805, 9796 від 21.12.2020 р., №№9816, 9831, 9836, 9813, 9827, 9812, 9826, 9819, 9834, 9808, 9822, 9820, 9835, 9817, 9832, 9815, 9829, 9809, 9823, 9818, 9833, 9814, 9828, 9860, 9807, 9821, 9811, 9825, 9810, 9824, 9830 від 22.12.2020 р., №№9921, 10122 від 30.12.2020 р., №10 від 19.02.2021 р., №1528 від 24.02.2021 р., №1568 від 25.02.2021 р., №1656 від 01.03.2021 р., №2185 від 19.03.2021 р., №2279 від 23.03.2021 р., №4504 від 04.06.2021 р. При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним. Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Як встановлено Господарським судом Львівської області, ухвалою суду першої інстанції від 12.01.2023 порушено провадження у справі № 914/3349/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат та ухвалою цього ж суду від 28.02.2023 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону № 2343-XII. Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ. За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ). Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні. Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ. Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник». При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції. ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява №44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29). Отже, податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності. З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20. Ця правова позиція в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22), предметом спору у якій є визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо адміністративної юрисдикції податкових спорів, стороною в яких є платник податків, щодо якого порушено справу про банкрутство, підлягають врахуванню у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 269 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №914/4160/14(914/624/20). Враховуючи ці висновки Великої Палати Верховного Суду щодо підсудності судам адміністративної юрисдикції спорів, які виникають з податкових правовідносин, колегія суддів зазначає, що оскільки у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а предметом спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., складеного на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721 в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат, то цей спір має публічно-правовий характер та належить до юрисдикції адміністративних судів, що є підставою для закриття провадження згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки спір між сторонами у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, вважає, що рішення підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням норм процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України , оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому слід роз`яснити Приватному акціонерному товариству Великоанадольський вогнетривкий комбінат, що у відповідності до ч. 4 ст. 278 ГПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21) - скасуванню, а провадження у справі №914/3349/22(200/14758/21) - закриттю. Керуючись ст.ст. 20, 86, 129, 231, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 277, 278, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області б/н від 11.06.2024 (вх. №01-05/1656/24 від 11.06.2024) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3349/22(200/14758/21) - скасувати.

3. Провадження у справі №914/3349/22(200/14758/21) - закрити.

4. Роз`яснити Приватному акціонерному товариству Великоанадольський вогнетривкий комбінат, що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду. Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2024 Головуючий суддя Панова І.Ю., Суддя Малех І.Б. Зварич О.В.