Постанова 4821 № 711/931/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1045/24Головуючий по 1 інстанції Справа №711/931/24 Категорія: 305010300 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2024 року м. Черкаси : Черкаський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Новікова О. М., суддів Василенко Л. І., Сіренка Ю. В., за участю секретаря Ярошенка Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, - в с т а н о в и в: ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Микитенка В.І., звернувся до суду з вказаним позовом до Черкаської обласної прокуратури, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 вересня 2017 року він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України слідчим військової прокуратури Черкаського гарнізону у кримінальному провадженні № 42017250020000062, відомості щодо якого внесені в ЄДРДР від 26.06.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, набув статусу підозрюваного. 20 лютого 2018 року обвинувальний акт скеровано до Соснівського районного суду м.Черкаси. 13 грудня 2022 року Соснівським районним судом м. Черкаси постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження № 42017250020000062, відомості щодо якого внесені до ЄДРДР від 26.06.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України та в подальшому перекваліфіковано на ч. 4 ст. 368-4 КК України. Таке рішення прийняте на підставі постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіальних управлінь ДБР Черкаської обласної прокуратури Посохова О., погодженої заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Пидоричем С. від 12.12.2022 року про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні в звязку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Зазначена ухвала набрала законної сили 22.12.2022 року. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає зокрема у випадках: «…закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.» (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону). Обгрунтовуючи заподіяну моральну шкоду зазначає, що в зв`язку з незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури та суду, позивач був позбавлений права працювати, навчатись та жити повноцінним життям, спілкуватись з рідними та близькими, займатись вихованням свого сина. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, та вимагали додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, які спричинені внаслідок вчинення відносно нього процесуальних дій під час перебування під слідством та судом, дана ситуація мала психотравмуючий характер у зв`язку з спричиненням останньому моральних втрат і переживань внаслідок обмеження його конституційних прав внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, необхідністю брати участь в слідчих діях та судових засіданнях, чим були порушені нормальні життєві зв`язки, що об`єктивно негативно вплинуло на психологічний стан позивача та його соціальні зв`язки. Остаточно визначившись з терміном перебування під слідством та судом ( 60 місяців та 22 дні ) та розміром заподіяної моральної шкоди, ОСОБА_1 просив суд, з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати з 01.04.2024 року ( 8000,00 грн) стягнути з відповідача 488000 грн. 00 коп. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 448000 грн. 00 коп. Ухвалою від 06.05.2024 виправлено описку, де зазначено що вважати вірно в мотивувальній частині рішення: «Таким чином до стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 підлягає моральна шкода в загальному розмірі 485866 грн. 66 коп. Крім того, такий розмір для відшкодування моральної шкоди, що завдана позивачу, є мінімальним розміром, який гарантований законом.»». Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави, оскільки безпідставно перебував під слідством чи судом. Керівник Черкаської обласної прокуратури оскаржила судове рішення в апеляційному порядку та вказала, що його ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. Просила суд рішення суду змінити, зменшивши визначений розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 до 97 173,33 грн. Апелянт вказує, що при обрахунку розміру моральної шкоди порушено вимоги матеріального права, а саме ст. 23 ЦК України, згідно якої при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості та ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1 600 грн. У зв`язку з цим, вважає, що розрахункова величина, яка повинна застосовуватися для розрахунку суми, яка може бути стягнута на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, становить 1 600,00 грн., а не визначені судом 8000,00 грн., як визначено судом. Відзив на апеляційні скарги до суду не надходив. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно з вимогами частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 червня 2017 року Військовий прокурор Черкаського гарнізону Гліган С. доручив слідчому військової прокуратури Черкаського гарнізону старшому лейтенанту юстиції Дмуховському Р.С. провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016250020000062 від 26.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. З матеріалів указаного провадження вбачається, що арбітражний керуючий вчиняє дії спрямовані на отримання неправомірної вигоди від керівника приватного підприємства за сприяння у позитивному вирішенні питання щодо швидкого здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство. 26 червня 2017 року постановою військового прокурора Черкаського гарнізону Глігана С.О. по матеріалам вказаного кримінального провадження доручено здійснення досудового розслідування слідчому військової прокуратури Черкаського гарнізону старшому лейтенанту юстиції Дмуховському Р.С. 30 серпня 2017 року постановою військового прокурора Черкаського гарнізону Глагана С.О. по матеріалам кримінального провадження визначено підслідність кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42017250020000062 за прокуратурою Черкаської області. 01 вересня 2017 року постановою прокурора Черкаської області Овчаренка С.А. по матеріалам кримінального провадження доручено здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42016250020000062 від 26.06.2017 слідчому відділу прокуратури Черкаської області. 30 листопада 2017 року слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області Лагута Ю.О. по матеріалам кримінального провадження № 42016250020000062 від 26.06.2017 та встановивши наявність достатніх доказів для підозри у вчинені кримінального правопорушення повідомила ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України одержання особою, яка проводить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. 30 листопада 2017 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 29 грудня 2017 року включно. 27 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Дунаєва С.О. продовжено відносно ОСОБА_1 строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на період часу до 29 січня 2018 року включно. 02 березня 2018 року ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси по матеріалам кримінального провадження № 42017250020000062 відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 діб до 30.04.2018 року в період часу з 22-00 год. по 06-00 год. 09 вересня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси прийнято до свого провадження кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України. 13 грудня 2022 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 -4 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017250020000062 від 26.06.2017, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, в зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Дана ухвала набрала законної сили 21 грудня 2022 року. Період під слідством та судом ОСОБА_1 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 30 листопада 2017 року по 21 грудня 2022 року (дата набрання ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси законної сили). Період перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом становить 60 місяців і 22 дня ( з 30 листопада 2017 року по 21 грудня 2022 року). Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року (далі - Закон № 266/94 ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати(пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94 ВР). Положеннями статті 3 Закону № 266/94 ВР передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону № 266/94 ВР). Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто цим Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд, при вирішенні цього питання, має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20). Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 266/94 ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. У даній справі встановлено, що позивач перебував під слідством 60 місяців і 22 дня ( з 30 листопада 2017 року по 21 грудня 2022 року), отже йому завдана моральна шкода. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01 січня 2024 року мінімальну заробітну плату в місячному розмірі становить 7 100,00 грн., з 01 квітня 8000,00 грн. Частиною 5 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Визначаючи період, за який підлягає відшкодуванню моральна шкода за час перебування позивача під слідством та судом, суд виходить з того, що позивач перебував під слідством і судом з 30 листопада 2017 року по 21 грудня 2022 року, що становить 60 місяців та 22 дні. Установивши, що позивач перебував під слідством і судом вказаний термін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди, з урахуванням ухвали про виправлення описки, яка підлягає стягненню на користь останнього становить 485866, 66 грн. Розрахунок шкоди, яка була завдана ОСОБА_1 здійснювався районним судом із врахуванням кількості днів та місяців, які позивач перебував під слідством та судом та встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 квітня 2024 року, з врахуванням наявності підстав для збільшення гарантованого державою мінімального розміру відшкодування. Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги прокурора про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн, виходячи з наступного. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Зміни до ст. 13 вказаного Закону законодавцем не вносилися і його норми не передбачають визначення розміру відшкодування із розрахункової величини, визначеної будь-яким іншим законом, зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України». До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8 000,00 грн. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є в розумінні ст. ст. 56, 62 Конституції України, Закону України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР, ст. ст. 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відсутні. Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки щодо позивача постановлено виправдувальний вирок. Будь-яких змін про застосування мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством чи судом у вказаний вище закон України не вносилось. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми є непереконливими. Отже, ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції дійшов до законних та обґрунтованих висновків, тому у відповідності до норм ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, адже її доводи не знайшли свого підтвердження, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. Оскільки апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури Катерини Шевцової залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року. Судді: