Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3725/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3725/20 пров. № А/857/7718/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року про заміну сторони виконавчого провадження в справі №380/3725/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Сподарик Н.І., час ухвалення рішення 05.03.2024 року, 10:29 год, місце ухвалення рішення м.Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань призначення субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням, та включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, надання грошової допомоги постраждалим особам чи особам, які переміщуються утвореної при Залізничній районній адміністрації м. Львова, викладене в Протоколі № 9 від 21.04.2020 щодо відмови у призначенні субсидії ОСОБА_1 з 01.10.2019. Зобов`язано Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.11.2019 щодо призначення (відмови) субсидії як малозабезпеченій сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.2019, з урахуванням висновків суду по цій справі. На виконання вказаного рішення суду 16.09.2020 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 380/3725/20 про зобов`язання Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.11.2019 щодо призначення (відмови) субсидії як малозабезпеченій сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 з 01.10.2019, з урахуванням висновків суду по цій справі. Так, 05.10.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Онишкевич Р.І. відкрив виконавче провадження № 631808893 з примусового виконання виконавчого листа № 380/3725/20, виданого 16.09.2020 Львівським окружним адміністративним судом. Надалі, 19.02.2024 за вх.№13266 від представника Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі №380/3725/20. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року замінено сторону виконавчого провадження боржника у виконавчому провадженні № 63180889 з Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що заміна сторони в адміністративній справі допускається до закінчення її розгляду судами відповідних інстанцій та набранням остаточним судовим рішенням у справі законної сили. В розглядуваному випадку перехід до іншого суб`єкта владних повноважень певних обов`язків, які були предметом судового розгляду, не є процесуальним правонаступництвом в розумінні положень КАС України. За таких обставин, на переконання скаржника, суд не має підстав замінювати боржника у виконавчому провадженні на іншу особу, яка має самостійну правосуб`єктність, але не була залучена до розгляду справи, а отже, має право заявляти інші заперечення та доводи проти позовних вимог, які не були предметом судового дослідженні при розгляді справи за участі первісного відповідача. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За правилами частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження. Інститут заміни сторони виконавчого провадження є процесуальним аналогом інституту процесуального правонаступництва (стаття 52 КАС України). За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною. З огляду на пункт 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" суд вправі відмовити в заміні сторони виконавчого провадження, якщо є підстави для закінчення виконавчого провадження, зважаючи на неможливість правонаступництва у відносинах із виконання повноважень сторони у виконавчому провадженні. Питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15). Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб`єкт владних повноважень, якому передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення. За наведених підстав, у межах розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження, у правовідносинах, по яким у цій справі ухвалено судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим для виконання, колегія суддів враховує таке. У цій справі заміна боржника у виконавчому провадженні зумовлена наслідками прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1041 від 16.09.2022 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України", згідно якого ПФ України забезпечує з 1 жовтня 2022 виплату та з 1 грудня 2022 призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; продовжує утримувати суми надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міський, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій. Таким чином, пенсійний орган компетенційно набув статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше законодавчо були закріплені за Управлінням соціального захисту в частині прав та обов`язків щодо призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг. За наведених обставин та вказаного правового регулювання, є наявними ознаки публічного правонаступництва, оскільки одночасно із передачею пенсійним органам функцій щодо призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг відбулось передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) та прийняття такої компетенції іншим органом (в розглядуваному випадку ГУ ПФ України у Львівській області). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 26 лютого 2024 року в справі № 380/4844/21 та від 21 лютого 2024 року в справі № 1.380.2019.003004. Доводи скаржника про необхідність ініціювання позивачем аналогічного позову до ГУ ПФ України у Львівській області є безпідставними, через те, що спір вже вирішений у судовому порядку, доводам учасників справи надана правова оцінка, а рішення суду набуло законної сили. Відтак, спірне питання заміни сторони виконавчого провадження постало на стадії виконання судового рішення, а тому виходячи із компетенції ГУ ПФУ у Львівській області, саме пенсійний орган має повноваження виконати рішення суду згідно виданого виконавчого листа. Таке виконання судового рішення не призводить до будь-яких порушень прав та інтересів ГУ ПФ України у Львівській області, оскільки в цих правовідносинах він реалізує свою компетенцію і не повинен ставити під сумнів акт правосуддя, який набрав законної сили. За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для заміни відповідача у цій справі з огляду на набуття органу пенсійного фонду статусу правонаступника у правовідносинах, які раніше законодавчо були закріплені за Залізничним відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - в частині прав та обов`язків щодо призначення та виплати житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року про заміну сторони виконавчого провадження в справі №380/3725/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року.