Постанова 4857 № 380/15848/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15848/23 пров. № А/857/8336/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Чаплик І.Д., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 11 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у виплаті їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій, в розмірі визначеному станом на час виходу на пенсію, як працівнику охорони здоров`я; зобов`язати виплатити їй одноразову грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій, в розмірі визначеному станом на час виходу на пенсію, як працівнику охорони здоров`я. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 10 жовтня 2023 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошовому допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1073 грн 60 коп. 04 березня 2024 року позивач звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до суду звіт про виконання рішення суду у тридцятиденний строк. Заява мотивована тим, що на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, судом було виготовлено виконавчі листи, які видано 30 жовтня 2023 року. Вказано, що 05 грудня 2023 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП № 73478478 за вказаними виконавчими листами. Зазначено, що ГУ ПФУ у Львівській області здійснено нарахування їй одноразової грошової допомоги у розмірі 65 805 грн. Проте, станом на 28 лютого 2024 року вказана заборгованість не виплачена. Вважає, що такі дії відповідача не можна вважати належним виконанням судового рішення, а тому просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду 07.09.2023 у справі № 380/15848/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення суду від 07 вересня 2023 року у справі № 380/15848/23 відповідачем було прийнято рішення № 1336500006765 від 23 жовтня 2023 року, яким було нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на суму 65 805,00 грн. Вказана допомога не була виплачена у зв`язку з відсутністю надходжень з Державного бюджету України. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжило усіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду, а невиплата коштів за відсутності відповідних бюджетних надходжень не може вважатись ухиленням відповідача від виконання судового рішення. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зокрема, зазначає, що відповідачем не виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, тому наявні підстави для встановлення судового контролю за його виконанням. Вказує, що предметом позову була не виплата пенсії, а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі десяти місячних пенсій. Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю. Вказує, що на виконання рішення суду від 07 вересня 2023 року у справі № 380/15848/23 було прийнято рішення № 1336500006765 від 23 жовтня 2023 року, яким нараховано позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на суму 65 805,00 грн. Звертає увагу на те, що вжито всіх можливих заходів для виконання рішення, а вказана допомога не була виплачена у зв`язку з відсутністю надходжень з Державного бюджету України. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Приписами ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68). В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07 липня 1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Частиною 1 ст. 255 КАС України врегульовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Положеннями ч. 1 та 2 ст. 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів зазначає, що судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов`язані з невиконанням судового рішення в цій справі. Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 10 жовтня 2023 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошовому допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 05 грудня 2023 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП № 73478478 з виконання виконавчого листа № 380/15848/23, виданого 30 жовтня 2023 року про «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошовому допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(а.с.54). На виконання вказаного рішення суду, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 1336500006765 від 23 жовтня 2023 року, яким було нараховано ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на суму 65 805,00 грн. Вказана допомога не була виплачена у зв`язку з відсутністю надходжень з Державного бюджету України (а.с.55-56). Отже, матеріалами справи підтверджується, що нарахована та невиплачена одноразова грошова допомога в розмірі десяти місячних пенсій на суму 65 805,00 грн обліковується в автоматизованій системі обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі). Водночас пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному згаданим Кодексом. Відповідно до пунктів 20, 29 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених згаданим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених згаданим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України Таким чином, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення відповідачем можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що перерахована позивачу одноразова грошова допомога має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів відповідача, а, отже, проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а та від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Також у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі №802/357/17-а зроблено висновок про те, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. У розглядуваному випадку виплата коштів на виконання рішення суду не залежить від суб`єктивного волевиявлення відповідача, а від виділення таких коштів відповідачу з Державного бюджету. З огляду на викладені обставини та наведені норми права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ознак ухилення чи навмисного невиконання судового рішення з боку відповідача не встановлено. Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжило усіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду, а невиплата коштів за відсутності відповідних бюджетних надходжень не може вважатись ухиленням відповідача від виконання судового рішення. Відтак, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення за змістом спірних правовідносин, не буде ефективним способом забезпечення виконання рішення суду та не сприятиме поновленню порушеного права позивача в частині здійснення необхідних виплат, оскільки такі виплати будуть виконані при надходженні коштів із Державного бюджету України. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів у спірних правовідносинах погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для встановлення судового контролю в порядку, визначеному ст. 382 КАС України, відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 380/15848/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 02 липня 2024 року.