Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3518/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3518/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Мельничука В.П., Шведа Е.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії 8 скликання від 09 червня 2021 року Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 2,62 га - рілля (земельна частка (пай) № 26/1555), орієнтовною площею 0,34 га кормові угіддя (земельна частка (пай) № 1/553), як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 048167 та визнати незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1894/04-03 від 07.09.2023; - зобов`язати Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП у розмірі, який є достатнім для повного використання права на земельну частку (пай), а саме площею 5,1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 048167. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску. У подальшому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку - відмовлено, визнано не поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою, позовну заяву повернуто позивачу. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 18.10.2021 вона з листа Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області дізналась про рішення 5 сесії 8 скликання від 09 червня 2021 року Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, втім самого рішення вона не отримувала. У серпні 2023 році у неї з`явилась можливість звернення до відповідача з відповідною заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 5,1 га, на що вона отримала відповідну відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1894/04-03 від 07.09.2023. Оскільки про порушення своїх прав вона дізналась саме з листа № 1894/04-03 від 07.09.2023, тому строк звернення до суду нею пропущено не було, що вказує про незаконність винесеної судом першої інстанції ухвали від 22 квітня 2024 року. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки у період з 18.10.2021 по 06.03.2024 (дата звернення до суду) позивач мав можливість, звернутись до суду, проте позивач звернувся до суду більш ніж через два роки, а належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позивачем суду не надано, тому оскаржувана ухвала є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як свідчать матеріали справи, 06 березня 2024 року позивач за допомогою засобів поштового зв`язку звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії 8 скликання від 09 червня 2021 року Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 2,62 га - рілля (земельна частка (пай) № 26/1555), орієнтовною площею 0,34 га кормові угіддя (земельна частка (пай) № 1/553), як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 048167 та визнати незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1894/04-03 від 07.09.2023; - зобов`язати Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП у розмірі, який є достатнім для повного використання права на земельну частку (пай), а саме площею 5,1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку(пай) серії ЧН № 048167. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано десятиденний строк на усунення недоліків. 01 квітня 2024 року від позивача надійшла заява про поновлення строків звернення до суду, відповідно до якої позивач вказувала, що оскаржуване рішення від 09 червня 2021 року відповідно до листа 18.10.2021 вона не отримувала, та лише у серпні 2023 року у неї з`явилась можливість звернутись з відповідним запитом до відповідача, на який вона отримала лист від 07.09.2023 №1894/04-03 з якого дізналась про порушення свої прав. У подальшому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позовну заяву повернуто. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із даними вимогами, наявні підстави для повернення позовної заяви. Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України). У частині п`ятій статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви. При цьому, у силу вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. При цьому, за правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено шестимісячний строк звернення до суду, у разі недотримання якого, вказане є підставою для повернення такого позову. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску, та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви. У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. У свою чергу, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України. За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно частини третьої вказаної статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відтак, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі №473/653/17, від 18.01.2019 року в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби. Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є оскарження рішення 5 сесії 8 скликання від 09 червня 2021 року Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН №048167 та оскарження відмови Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1894/04-03 від 07.09.2023, і як наслідок зобов`язання Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою. Втім, з вказаним позовом ОСОБА_1 звернулась лише 06 березня 2024 року. Як на підстави поважності причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом остання вказує, що про рішення від 09 червня 2021 року вона дізналась лише 18 жовтня 2021 року, втім зазначене рішення вона не отримувала. При цьому, у подальшому про порушення своїх прав вона була обізнана лише з листа Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1894/04-03 від 07.09.2023, та як наслідок звернулась до суду у шестимісячний строк, встановлений нормами КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач 18 вересня 2021 року була обізнана з листа №2001/04-03 про оскаржуване рішення 5 сесії 8 скликання від 09 червня 2021 року Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, про що остання не заперечує, втім вважає поважними причини такого пропуску з огляду на ведення бойових дій. Відтак, позивач не була позбавлена права у період з 19 вересня 2021 року (з наступного дня як дізналась про спірне рішення від 09 червня 2021 року) по 19 лютого 2022 року (закінчення шестимісячного строку, встановленого КАС України) вжити достатніх дій щодо звернення до суду у встановлений законом шестимісячний строк з адміністративним позовом щодо оскарження такого рішення, втім відповідних дій вчинено не було. Посилання скаржника на те, що з 24 лютого 2022 року на території України був введений воєнний стан та на території Чернігівської області йшли бойові дії і вона була позбавлена можливості звернутись або до адвоката або до суду з відповідним позовом колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступне. Так, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п`ятої цієї статті). Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості позивача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб звернутись вчасно з відповідним позовом до суду. У той же час, законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»). Крім того, ЄСПЛ зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України». Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Шишков проти Росії». Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі, дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022 і від 6 лютого 2023 року. Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер. Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на звернення до суду, та їх обчислення до КАС України не вносилось. При цьому, колегія суддів зауважує, що введення на території України воєнного стану та ускладнення повсякденного життя громадян не зупинило перебігу процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. У даному випадку колегія суддів враховує, що ще до ведення на території України воєнного стану (24 лютого 2022 року) та наявності бойових дій на території Чернігівської області, позивач з моменту отримання 18.10.2021 листа Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №200/04-03 в якому повідомлялось про оскаржуване рішення від 09.06.2021 та його суть не була позбавлена можливості звернутись з відповідним позовом до суду, враховуючи, що шестимісячний строк на таке звернення спливав 19 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану. У той же час, з огляду на військову агресію росії проти України, скаржником ні до першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодного належного доказу (перебування в окупації, виїзд закордон, лікування тощо), що унеможливило останню подати у встановлений адміністративним судочинством шестимісячний термін позовну заяву, . Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на оскарження рішення 5 сесії 8 скликання від 09 червня 2021 року Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області з дотриманням вимог КАС України. Варто наголосити, що позивач маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання позовної заяви, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строків звернення до суду щодо оскарження рішення 5 сесії 8 скликання від 09 червня 2021 року Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП орієнтовною площею 2,62 га - рілля (земельна частка (пай) № 26/1555), орієнтовною площею 0,34 га кормові угіддя (земельна частка (пай) № 1/553), як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 048167. У той же час, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції не було враховано, що окрім рішення від 09 червня 2021 року, позивач оскаржувала ще й відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1894/04-03 від 07.09.2023. Враховуючи, що з вказаними позовними вимогами ОСОБА_1 звернулась до суду 06 березня 2024 року, тобто з дотриманням норм частини другої статті 122 КАС України, вказане свідчить про відсутність підстав для повернення позовної заяви в частині зазначених позовних вимог. З огляду на вказане, суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, а тому передчасно повернув позовну заяву в частині зазначених позовних вимог, чим обмежив право позивача на звернення до суду. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, встановленої у статті 320 КАС України, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви скасувати в частині позовних вимог та направити справу до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - скасувати, а справу № 620/3518/24 частині позовних вимог щодо визнання незаконною відмову Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №1894/04-03 від 07.09.2023 та зобов`язання Ріпкинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ріпкинської селищної ради (за межами населених пунктів ради) за рахунок земель колишнього КСП у розмірі, який є достатнім для повного використання права на земельну частку (пай), а саме площею 5,1 га, як спадкоємцю сертифіката на право на земельну частку(пай) серії ЧН № 048167 - направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді В.П. Мельничук Е.Ю. Швед