Постанова 4852 № 280/10861/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10861/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.02.2024, (суддя суду першої інстанції Сацький Р.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/10861/23 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, УСТАНОВИВ: 27.12.2023 фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Анатолія Романенко від 04.09.2023 № ПШ 009762 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим що, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку № 1567 та Інструкції № 254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило ФОП ОСОБА_1 законного права його уповноваженої особи бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення тощо, водій, який здійснював рух на транспортному засобі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з порожнім причепом; доказів зворотнього складений посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу Акт № 008583 від 17 серпня 2023 року не містить; водій, який здійснював рух на транспортному засобі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух автомобільною дорогою внутрішнього значення. Винесена начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби безпеки України Анатоліем Романенком постанова від 04.09.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ 009762 є незаконною, безпідставною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 29.02.2024 задовольнив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 Визнав протиправною та скасував постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Анатолія Романенко від 04.09.2023 № ПШ 009762 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в момент проведення рейдової перевірки у водія була в наявності лише індивідуальна контрольна книжка водія, яку він неправильно заповнив, адже в індивідуальній книжці в графі за 17.08.2023 не заповнено час початку роботи зміни, тривалість перерви між періодами керування за заміну. Відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, але і ведення індивідуальної контрольної книжки не спростовує факт відсутності у водія в момент проведення рейдової перевірки, особистої картки водія, тобто позивач ввів суд в оману, зазначивши, що транспортний засіб ДАФ, д.н.з. НОМЕР_2 , не був обладнаний тахографом. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги за наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 009762 від 04.09.2023 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн 00 коп. Підставою визначеного покарання є … допущення порушення вимог ст. 34 ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом МТЗУ 340 від 07.06.2010 п. 3.3. розділу ІІІ наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме:під час надання послуг з перевезення вантажів, перевідником не забезпечено водія особистою карткою до цифрового тахографа, відповідальність за яке передбачене абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт що підтверджується копією постанови наданою позивачем до справи. Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.08.2023 за № 008583, зазначено: … провели перевірку транспортного засобу: марка; номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ; серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , СХА 3925 66, водій ОСОБА_2 , документ , що посвідчує особу водія: посвідчення водія НОМЕР_5 видано Укр ДАІ 1409 від 31.07.2015…. що належить на праві власності ОСОБА_3 , перевізник згідно ТТН ОСОБА_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 . Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 та ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом МТЗУ 340 від 07.06.2010 п. 3.3. розділу ІІІ наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів, перевідником не забезпечено водія особистою карткою до цифрового тахографа, відповідальність за яке передбачене абз 3 ч. 1 ст 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Пояснення водія про причини порушень: Я веду індивідуальну книжку, особиста картка на оформленні …. Що підтверджується копією Акту наданого позивачем до справи. За Товарно - транспортною накладною б/н від 02.07.2023 водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу насіння соняшнику 16.08.2023 за замовленням ФОП ОСОБА_1 .. До матеріалів справи додані копії : Посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 , копія індивідуальної карти водія в якій міститься інформація про заповнення граф від 17.08.2023, щодо маршруту руху транспортного засобу, показники тахометра. Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб, що належить позивачеві, не обладнаний тахометром, відтак водій не повинен був вести особисті картки водія. Колегія судів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III). Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Відповідно до частини сімнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною вісімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Частинами дев`ятнадцятою та двадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статтей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно - правових актів. Згідно з частинами першою, другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева. На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами. Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340). За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом. Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух». Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340). За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015. Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія. Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21. Як видно з адміністративного позову, позивач зазначає, що підстав для притягнення його до відповідальності відсутні з огляду на те, що водій, який керував транспортним засобом, не здійснював перевезення пасажирів або вантажу, причеп транспортного засобу був порожній, більш того, на думку позивача, він не є перевізником в цій ситуації, адже він не здійснював на договірній основі перевезення вантажу іншої особи. З цього приводу колегія суддів зазначає таке. Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник. В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил. Як видно з аналізу зазначених норм права автомобільним перевізником є не лише особа, яка на комерційній основі здійснює перевезення пасажирів чи вантажу, а й особа яка здійснює таке перевезення за власний кошт. Водночас, обов`язковою умовою є саме здійснення перевезення вантажів чи пасажирів. Як видно з матеріалів справи, під час рейдової перевірки водій надав посадовій особі відповідача товарно-транспорту накладу від 02.07.2023 відповідно до якої водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу насіння соняшнику 16.08.2023 за замовленням ФОП ОСОБА_1 .. Водночас, як видно з матеріалів справи рейдову перевірку відповідачем проведено 17.08.2023 року. Як слушно зазначає позивач, під час перевірки відповідачем не встановлено, що водій дійсно здійснював перевезення будь-якого вантажу, жодних документів, які б підтверджували здійснення перевезення вантажу саме 17.08.2023 матеріали справи не містять. Акт перевірки не містить опису обставин здійснення такого перевезення, також немає відомостей огляду причепу на предмет наявності вантажу. В свою чергу, позивач наголошує, що причеп транспортного засобу був порожній, жодних перевезень в цей день не здійснювалось. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що 17.08.2023 водієм ОСОБА_2 здійснювалось перевезення вантажу, відтак відсутні підстави вважати, що позивач 17.08.2024 повинен був забезпечити водія особистою карткою до цифрового тахографа. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб позивача не обладнаний тахометром, відтак достатнім документом, що підтверджує дотримання водієм режиму праці є індивідуальна контрольна книжка водія. З цього приводу колегія суддів зазначає, що адміністративний позов не містить доводів про те, що транспортний засіб, який належить ФОП ОСОБА_1 не обладнаний тахометром. Матеріали справи також не містять будь-яких доказів на користь того, що транспортний засіб не обладнаний тахометром. Відповідач, в свою чергу, наполягає на тому, що транспортний засіб DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , був обладнаний тахометром. Колегія суддів, приходить до висновку, що обставина, на яку посилався суд як на підставу для задоволення позову (відсутність тахометра в транспортному засобі) не є встановленою належними та допустимими доказами, відтак не може слугувати задоволенню позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті позовних вимог, водночас, підстави задоволення позовних вимог не в повній мірі відповідають обставинам справи. Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №280/10861/23 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.02.2024 в адміністративній справі № 280/10861/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.А. Щербак суддя А.В. Шлай