Постанова 4852 № 280/9551/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9551/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (суддя Прасов О.О., повне судове рішення складено 09 січня 2024 року) в справі № 280/9551/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС) про: визнання протиправними та незаконним нарахування йому єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 785,08 грн, в тому числі за період 2017 рік (по строку 09 лютого 2018 року) в розмірі 8 448,00 грн, за І-ІV квартали 2018 року (по строку відповідно 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 21 січня 2019 року) в розмірі 9 828,72 грн, за І-ІІ квартали 2019 року (по строку відповідно 19 квітня 2019 року, 19 липня 2019 року) в розмірі 5 508,36 грн; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2023 року №Ф-1030-49У, якою йому визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафів, пені в сумі 23 136,19 грн; визнання протиправним та скасування рішення №13022405/827 від 20 січня 2022 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штраф в розмірі 865,99 грн та пеню в розмірі 2 815,11 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним здійснене Головним управлінням ДПС у Запорізькій області нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 785,08 грн, в тому числі за період 2017 рік (по строку 09.02.2018) - 8448,00 грн, за І-ІV квартали 2018 року (по строку, відповідно, 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019) - 9828,72 грн, за І-ІІ квартали 2019 року (по строку, відповідно, 19.04.2019, 19.07.2019) - 5508,36 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26 липня 2023 року за №Ф-1030-49У, якою вимагається від ОСОБА_1 сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23136,19 грн, з яких: 19455,09 грн - недоїмка, 865,99 грн - штраф, 2815,11 грн - пеня, який виник станом на 30.06.2023 відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №13022405/827 від 20 січня 2022 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ОСОБА_1 штраф в сумі 865,99 грн. та нараховано пеню в сумі 2815,11 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23136 грн. 19 коп. В іншій частині позовної заяви відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вважає, що позивач, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець та не будучи особою, яка звільняється від сплати єдиного внеску, зобов`язаний визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, а робота за трудовим договором не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності. Зазначає, що лише з 01 січня 2021 року фізичні особи-підприємці, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе ЄСВ у місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страхові внески за таких осіб. Позивачу крім нарахування ЄСВ за період з 2017 року по 2 квартал 2019 року також нараховано штрафні санкції та пеню, а позивачем не доведено сплату роботодавцем ЄСВ за нього. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2023 року №Ф-1030-49У ГУ ДПС у Запорізькій області вимагається від позивача сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23136 грн. 19 коп., з яких: 19455 грн. 09 коп. - недоїмка, 865 грн. 99 коп. - штраф, 2815 грн. 11 коп. - пеня, який виник станом на 30 червня 2023 року відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів. Рішенням №13022405/827 від 20 січня 2022 року ГУ ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 865 грн. 99 коп. та за період з 10 лютого 2018 року по 10 лютого 2020 року нараховано пені в сумі 2815 грн. 11 коп. відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 22 листопада 2019 року у справі №280/4577/19, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізької області №Ф-1030-49У від 16 січня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізької області №Ф-1030-49 від 14 серпня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 23785,08 грн. Цим судовим рішенням встановлено, що з 05.10.2016 по 15.08.2017 та з 12.01.2018 по 30.03.2018 позивач працював на підприємстві ТОВ "Торговий дім "Бімаркет" на посаді водія, з 17.08.2017 по 10.01.2018 та з 12.12.2018 по теперішній час працює водієм на підприємстві ПП "АФ "Анастасія Плюс", з 03.04.2018 по 10.12.2018 працював на посаді водія у фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідними довідками. Відповідачем не здійснено відображення результату розгляду судами адміністративної справи №280/4577/19 в картці платника по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За вказаних обставин суд першої інстанції вважав, що позивач не може мати борг, який виник станом на 30 червня 2023 року, з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23136,19 грн, з яких: 19 455,09 грн. - недоїмка, 865,99 грн - штраф, 2 815,11 грн - пеня, протилежного відповідачем не доведено та не вбачається з наданої до суду інтегрованої картки платника по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тому суд першої інстанції вважав, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 липня 2023 року за №Ф-1030-49У та рішення №13022405/827 від 20 січня 2022 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску контролюючим органом винесені необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню у повному обсязі. Суд першої інстанції з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України для ефективного захисту прав та інтересів позивача вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов`язати відповідача здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 136,19 грн. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 12 листопада 2007 року. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 12 липня 2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 . ГУ ДФС у Запорізькій області 16 січня 2019 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1030-49У у розмірі 15819,54 грн, 14 серпня 2019 року на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів винесено вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-1030-49 у розмірі 23 785,08 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі №280/4577/19, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізької області №Ф-1030-49У від 16 січня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15 819,54 грн; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізької області №Ф-1030-49 від 14 серпня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 23 785,08 грн. Судовими рішеннями в справі № 280/4577/19, які набрали законної сили, встановлено, що з 05 жовтня 2016 року по 15 серпня 2017 року та з 12 січня 2018 року по 30 березня 2018 року позивач працював в ТОВ «Торговий дім «Бімаркет» на посаді водія, з 17 серпня 2017 року по 10 січня 2018 року та з 12 грудня 2018 року по теперішній час працює водієм на підприємстві ПП «АФ «Анастасія Плюс», з 03 квітня 2018 року по 10 грудня 2018 року працював на посаді водія у фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідними довідками. Рішенням №13022405/827 від 20 січня 2022 року ГУ ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 865,99 грн та за період з 10 лютого 2018 року по 10 лютого 2020 року нараховано пеню в сумі 2 815,11 грн на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». ГУ ДПС в Запорізькій області 26 липня 2023 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1030-49У, якою вимагається від позивача сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 136,19 грн, з яких: 19 455,09 грн - недоїмка, 865,99 грн - штраф, 2 815,11 грн - пеня, який виник станом на 30 червня 2023 року В інтегрованій картці платника обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 23 136,19 грн, з яких: 19 455,09 грн - недоїмка, 865,99 грн - штраф, 2 815,11 грн - пеня, який виник станом на 30 червня 2023 року. При цьому нарахування єдиного внеску проведено з 2017 року по 2 квартал 2019 року. Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність нарахування єдиного внеску фізичній особі-підприємцю, який не здійснює підприємницьку діяльність та не отримує доходу від підприємницької діяльності, та одночасно перебуває у трудових відносинах з юридичною особою (є застрахованою особою та за нього роботодавцем сплачується страховий внесок), а також застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 якого недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI). Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI). Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Верховним Судом в постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 440/2149/19 висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Частинами четвертою та п`ятою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Судовими рішенням в справі №280/4577/19, які набрали законної сили, встановлено, що з 05 жовтня 2016 року по 15 серпня 2017 року та з 12 січня 2018 року по 30 березня 2018 року позивач працював в ТОВ «Торговий дім «Бімаркет» на посаді водія, з 17 серпня 2017 року по 10 січня 2018 року та з 12 грудня 2018 року по теперішній час працює водієм на підприємстві ПП «АФ «Анастасія Плюс», з 03 квітня 2018 року по 10 грудня 2018 року працював на посаді водія у фізичній особі-підприємця, тобто перебував у трудових відносинах з переліченими вище особами - роботодавцями, які, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачували за нього як страхувальники єдиний соціальний внесок. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Отже, не підлягають доказуванню в межах цієї справи, що в період, в якому позивачу нараховано єдиний внесок (з 2017 року по 2 квартал 2019 року) позивач був найманим працівником та за нього роботодавцем сплачений єдиний внесок, а також факт неотримання позивачем в цей же період доходів від провадження господарської діяльності. Відповідачем не спростовані такі обставини в межах цієї справи. Таким чином, зважаючи на те, що позивач в періоді, за який сформовано оскаржену вимогу, був найманим працівником, тобто застрахованою особою, а платником єдиного внеску (роботодавцем) за нього сплачувався єдиний внесок щомісячно, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність нарахування позивачу єдиного внеску у зазначеному періоді та оскарженої вимоги. Стосовно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску суд зазначає таке. Статтею 25 Закону №2464-VI встановлені заходи впливу та стягнення, відповідно до пункту 2 частини одинадцятої якої податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Частиною десятою статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. У разі, якщо має місце факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, до платника застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня на суму недоїмки. Як вказано вище, позивач, будучі найманим працівником, за якого роботодавцем сплачувались страхові внески, та який не провадив підприємницьку діяльність та не отримував доходу від підприємницької діяльності, не мав підстав для нарахування та сплати єдиного внеску саме як фізична особа-підприємець. Контролюючим органом після скасування в судовому порядку вимог №Ф-1030-49У від 16 січня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15 819,54 грн та №Ф-1030-49 від 14 серпня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 23 785,08 грн не проведено коригування даних інтегрованої картки позивача, не виключено недоїмку з ЄСВ з обліку. Відсутність у позивача боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску обумовлює протиправність застосування до позивача штрафних санкцій та пені рішенням №13022405/827 від 20 січня 2022 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Доводи апелянта стосовно того, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичну особу-підприємця, а факт перебування позивача в трудових відносинах не звільняє позивача від обв`язку сплати єдиного внеску, спростовані приведеною вище правовою позицією Верховного Суду, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права. Також з цих саме підстав судом відхиляються доводи апелянта про те, що лише з 01 січня 2021 року фізичні особи-підприємці, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе ЄСВ у місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страхові внески за таких осіб. Доводи апелянта стосовно того, що робота позивача за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності, а Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, яка одночасно є найманим працівником, спростовані приведеними вище висновками суду, а також тим фактом, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходу від провадження підприємницької діяльності в період, коли він був найманим працівником. Апелянтом не приведено будь-яких доводів у спростування обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 136,19 грн), тому враховуючи приписи частини першої статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судом не надається оцінка цієї частині судового рішення. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в справі №280/9551/23 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в справі № 280/9551/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 03 липня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених цим пунктом. Повне судове рішення складено 03 липня 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов