Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/19361/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" червня 2024 р. Справа№ 910/19361/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Іоннікової І.А. секретар судового засідання: Смаголь А.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.06.2023, розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 (повний текст складено та підписано 09.04.2024) у справі №910/19361/23 (суддя Я.А.Карабань) за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 6 034 659,33 грн, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Техенерго» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 6 034 659,33 грн, з яких: 4 999 879,87 грн основний борг, 219 843,75 грн 3% річних та 814 935,71 грн інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за Договором №21.20.028/19-121-08-21-10632 від 22.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про заміну сторони процесуальним правонаступником та замінено відповідача - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» його процесуальним правонаступником - Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19361/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго» 4 999 879,87 грн основного боргу, 814 935,71 грн інфляційних втрат, 219 426,11 грн 3% річних та 72 410,90 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведений, а відповідачем не спростований факт порушення останнім зобов`язань з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем за Договором №21.20.028/19-121-08-21-10632 від 22.07.2021 робіт на суму 4 999 879,87 грн. Водночас, перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 219 843,75 грн, судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем невірно визначено строки оплати по актах №5 та №6 від 31.08.2022. З урахуванням викладеного, судом здійснено власний перерахунок 3% річних та встановлено, що його розмір становить 219 426,11 грн. Також судом виконано перерахунок інфляційних втрат за період 22.02.2022 по 15.12.2023 із урахуванням існуючої заборгованості за вказаний період та встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат складає 845 427,76 грн, що є більше, ніж заявлено позивачем. Проте, враховуючи положення частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають інфляційні втрати саме в розмірі, заявленому позивачем - 814 935,71 грн. Отже, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою. Судом відхилені посилання відповідача на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання умов Договору через введення воєнного стану в Україні, що є форс-мажорною обставиною, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором у передбачені ним строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд відмовив у його задоволенні, оскільки позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%, отже в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18, що розглядалася Верховним Судом та на яку посилався відповідач. Щодо питання про зменшення інфляційних втрат, то суд зазначив, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 24.04.2024 через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19361/23 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 219 426,11 грн 3% річних. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних. При цьому місцевим господарським судом не взято до уваги майновий стан відповідача, в якому перебуває апелянт у зв`язку з воєнними станом та окупацією Запорізької АЕС, втратою половини виробничих потужностей, та не враховано, що НАЕК «Енергоатом» віднесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 №83. Апелянт посилається на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/417/18. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, 05.06.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач наголосив на тому, що проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених витрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних наслідків для боржника через неналежне виконання взятих ним за договором зобов`язань. За таких обставин, оскільки проценти та інфляційні втрати мають компенсаційний, а не штрафний характер, судом першої інстанції правомірно було прийнято оскаржуване рішення. Щодо посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/417/18, то у даній справі, зменшуючи розмір неустойки, штрафів, процентів річних, суд вказав, що відповідне зменшення не позбавляє кредитора захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19361/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19361/23, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 18.06.2024. 12.06.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Техенерго» надійшло клопотання про участь його представника адвоката Шегинського Романа Андрійовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Техенерго» про участь його представника адвоката Шегинського Романа Андрійовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 13.06.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла заява про участь його представника Димової Оксани Іванівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь його представника Димової Оксани Іванівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. За результатами проведеного у справі 18.06.2024 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання 18.06.2024 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін. Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 22.07.2021 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено Договір №21.20.028/19-121-08-21-10632 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова,

133. Енергоблоки №1-6. Модернізація системи управління резервних дизель-генераторів. Виконання додаткового обсягу проектних робіт». Код згідно ДК 016.2010-71.12. Згідно з пунктом 2.1. Договору вартість робіт за цим договором зазначається в протоколі погодження договірної ціни (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі зведеного кошторису з додатками (невід`ємний додаток № 3 до договору) та складає: 4 166 566, 56 грн. Крім того, податок на додану вартість - 20 % від вартості робіт у сумі 833 313,31 грн. Загальна сума договору становить: 4 999 879,87 грн. У пункті 2.2. Договору сторонами погоджено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Відповідно до пункту 5.9. Договору належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт. Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30.06.2022 (пункт 12.1. Договору). До договору сторонами підписані додаток №1 - протокол погодження договірної ціни, яка складає 4 999 879,87 грн та додаток №2 - календарний план, в якому погоджено 6 етапів виконання робіт та їх вартість. На виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 4 999 879,87 грн, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №№1, 2, 3, 4 від 23.12.2021 та №5, 6 від 31.08.2022, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень і скріплені печатками. Також позивачем на підставі вказаних актів приймання виконаних робіт 13.01.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані податкові накладні №№20, 21, 22, 23 від 23.01.2021 та 14.09.2022 податкові накладні №14, 15 від 31.08.2022. Крім цього, між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.06.2023, згідно якого сторонами погоджено, що борг відповідача перед позивачем за договором складає 4 999 879,87 грн. 01.09.2023 позивач направив відповідачу претензію за вих.№23/03-393 від 31.08.2023, в якій вимагав відповідача сплатити впродовж семи днів з моменту отримання претензії 4 999 879,87 грн основного боргу, 176 074,33 грн 3% річних та 822 999, 62 грн інфляційних втрат. 28.09.2023 за вих.№21-5889/28-вих відповідачем надано відповідь на претензію, в якій зазначено, що у зв`язку з дією форс-мажорних обставин останній вимушений відмовити в задоволенні претензійних вимог. Оскільки претензія позивача не була задоволена, останній звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 4 999 879,87 грн основного боргу, 219 843,75 грн 3% річних та 814 935,71 грн інфляційних втрат. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 219 426,11 грн, рішення суду в частині стягнення з відповідача 4 999 879,87 грн основного боргу та 814 935,71 грн інфляційних втрат судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав. Правовідносини між сторонами спору виникли на підставі Договору №21.20.028/19-121-08-21-10632, який за своєю правовою природою є договором підряду. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. За приписами статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується відповідачем, на виконання умов Договору позивач виконав підрядні роботи загальною вартістю 4 999 879,87 грн, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказані роботи, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних робіт (том 1, а.с. 27-29). Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 2.2. Договору сторонами погоджено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Акти виконаних робіт підписані сторонами 23.12.2021 (№№1, 2, 3, 4) та 31.08.2023 (№№5, 6), а також позивачем на підставі актів 13.01.2022 та 14.09.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані податкові накладні (том 1, а.с.106-117). Отже, враховуючи дати підписання актів та реєстрації податкових накладних, при цьому приймаючи до уваги положення статей 253, 254 Цивільного кодексу України, відповідач мав оплатити вартість робіт у такі строки: за актами №№1, 2, 3, 4 від 23.12.2021 до 21.02.2022 та за актами №5, 6 від 31.08.2022 (оскільки 30.10.2022 є неділею) до 31.10.2022. Однак, відповідачем виконані позивачем роботи в строки, передбачені Договором, оплачені не були. За неналежне виконання грошового зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт на суму 4 999 879,87 грн позивачем нараховані та заявлені до стягнення за загальний період з 22.02.2022 по 15.12.2023 3% річних у розмірі 219 843,75 грн та 814 935,71 грн інфляційних втрат. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання на суму 4 999 879,87 грн, місцевий господарський суд, перевіривши 3% річних у сумі 219 843,75 грн, встановив, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем невірно визначено строки оплати по актах №5 та №6 від 31.08.2022. З урахуванням викладеного, судом було здійснено власний перерахунок 3% річних та встановлено, що його розмір становить 219 426,11 грн. Також судом першої інстанції виконано перерахунок інфляційних втрат за період 22.02.2022 по 15.12.2023 із урахуванням існуючої заборгованості за вказаний період та встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат складає 845 427,76 грн, що є більше, ніж заявлено позивачем. Проте, враховуючи положення частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат саме в розмірі, заявленому до стягнення позивачем - 814 935,71 грн. Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та не висловлює заперечень щодо правильності здійсненого судом перерахунку розміру 3% річних. Водночас, скаржник наголошує на безпідставності неврахування судом першої інстанції його клопотання про зменшення розміру 3% річних. Оцінюючи доводи скаржника, покладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. В апеляційній скарзі скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, наголошуючи на наявності у суду права зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Місцевим господарським судом, як наголошує скаржник, не взято до уваги майновий стан відповідача, в якому перебуває апелянт у зв`язку з воєнними станом та окупацією Запорізької АЕС, втратою половини виробничих потужностей, та не враховано, що НАЕК «Енергоатом» віднесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 №83. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника. Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості. Водночас, у даній справі, як вірно наголосив суд першої інстанції, позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%. Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №921/94/21. У даному випадку розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а тому, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог про стягнення 3% річних. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19361/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19361/23 залишити без змін. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція». Матеріали справи №910/19361/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 03.07.2024. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко І.А. Іоннікова