Постанова Чернівецький апеляційний суд № 715/2017/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Панчишина А.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 червня 2024 року, - У С Т А Н О В И Л А: Цією постановою, ОСОБА_1 , - визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривен, 60 копійок в дохід держави. Згідно постанови суду, ОСОБА_1 14 червня 2024 року о 19 годині 00 хвилин, у складі групи осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинив спробу незаконного перетину державного кордону із України в Румунію поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон України на напрямку 836 прикордонного знаку, ділянка відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », територія Глибоцької об`єднаної територіальної громади, був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» під час руху в сторону кордону на відстані 3000 метрів до лінії державного кордону, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 204-1 КУпАП. Адвокат Панчишин А.В. у своїй апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неправильно встановленими судом обставинами про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, а також неправильною оцінкою та дослідженням обставин справи. ЄУНСС №715/2017/24 Головуючий у І інстанції: Цуренко В.А. Провадження №33/822/455/24 Доповідач: Станковська Г.А. Категорія: ч.2 ст. 204-1 КУпАП Вказує про відсутність доказів встановлення судом обставин про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зокрема, суб`єктивної та об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. З Протоколу та Рапорту не вбачається, чи перебував ОСОБА_1 у прикордонній смузі за 5 км. від Державного кордону. Фактично, зупинення відбулося у на КПП у н.п. Слобідка, що знаходиться поза межами 5-км прикордонної смуги до Державного кордону України. Більше того, не враховано й того, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у н.п. с. Старий Вовчинець, що насправді знаходиться за 3 км до Державного кордону. Попри це, як у Протоколі, так і у Рішенні суду фактично не вказано, у чому полягає об`єктивна та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення у формі вчинення «спроби» незаконного перетину державного кордону. Звертає увагу, що ОСОБА_1 закордонного паспорта, коштів, тощо, які би вказували на намір незаконного перетину кордону, при собі не мав. Таким чином, суд фактично вирішив питання про винуватість цієї особи без достатніх правових підстав, що суперечить принципу презумпції невинуватості та є недопустимим. Вважає, що жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів. Докази, на які послався суд першої інстанції, неможливо визнати належними, допустимими та достовірними. Просить скасувати постанову районного суду й ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУПАП. Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Перевіривши апеляційну скаргу адвоката Панчишина А.В. в інтересах ОСОБА_1 , заслухавши пояснення останнього та його захисника, які підтримали свої апеляційні вимоги та просили їх задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таких вимог суддя районного суду при розгляді даної справи не дотримався в повній мірі. Відповідно ч.1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП). Адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад). Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, паромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом». Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч.2 ст. 251, ст. 255 КУпАП). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №138008 від 14.06.2024 вбачається, що 14 червня 2024 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 діючи у складі групи осіб, спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, на напрямку 836 прикордонного знаку на території Глибоцької ОТГ, Чернівецького району, Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виявлений прикордонним нарядом «Контрольний пост» під час руху в бік кордону на відстані 3000 м до лінії державного кордону, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р., тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 204-1 КУпАП (а.с.1). Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат із прив`язкою до місцевості. Разом з тим, приймаючи рішення, районний суд залишив поза увагою, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону. З рапорту начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ст. лей-та ОСОБА_4 (а.с.4) убачається, що мова йде про порушення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 п.7 Положення «Про прикордонний режим», затвердженої Постановою КМУ від 27.07.1998 року за № 1147 (зі змінами від 07.12.2023 року за № 1292), а саме про дозвіл для знаходження в прикордонній смузі та в`їзд до неї. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було затримано на напрямку 836 прикордонного знаку, нібито на відстані 3000 м. від лінії державного кордону України прикордонним нарядом «Контрольний пост» на ділянці відповідальності прикордонної служби «Черепківці». Водночас, суд апеляційної інстанції вдруге зауважує на тому, що ні схеми вчинення правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця затримання, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », маршрут руху порушника разом із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел останнього на перетин кордону в такий спосіб, який описаний у протоколі, суду не надано. Окрім того, у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, що свідчить про те, що у ОСОБА_1 не вилучались жодні речі та документи, які б могли вказувати про намір перетину ним державного кордону. Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі. Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у мотивувальній частині постанови, суд вказав, що дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.204 КУпАП (абзац 9). Разом з тим, ОСОБА_1 ставилося в провину правопорушення, передбачене ч.2 ст. 204-1 КУпАП. На думку суду, докази, на які послався суд першої інстанції, неможливо визнати належними, допустимими та достовірними. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у порушенні правил перетину державного кордону України у групі осіб, в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. На підставі вищенаведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу адвоката Панчишина А.В. - задовольнити. Постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 , скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Чернівецького апеляційного суду Г.А. Станковська