Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/27160/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/27160/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Безименної Н.В., Собківа Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019, з урахуванням індексації; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням індексації. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019, з урахуванням індексації. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням індексації. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує, що до правовідносин у цій справі належить застосовувати норми Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», оскільки у випадках, коли зобов`язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України, не визначають окремий порядок проведення перерахунку, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства, а саме: з врахуванням того, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (по інвалідності). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 320/15925/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2021 №2/3/1/4948, починаючи з 01.04.2019. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 320/11566/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою від 17.09.2021 №2/3/1/4948, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії. Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.06.2023 № 1000-0203-8/93467 на підставі рішення суду від 20 лютого 2023 року у справі № 320/11566/22 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019. Сума доплати до перерахунку за період з 01.04.2019 по 30.06.2023 становить 138429,56 грн. Розмір пенсії за рішенням суду становить 21011,25 грн та буде виплачуватися з 01.07.2023. Позивач, посилаючись, зокрема, на положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», зазначає, що під час перерахунку пенсії на підставі вказаного рішення суду пенсійним органом обмежено розмір його пенсії шляхом невиплати індексації, тобто пенсію призначено у розмірі 24819,77 грн, проте виплачується 21011,25 грн. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням індексації. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що пенсійний орган, не здійснюючи позивачу виплату перерахованої з 01.04.2019 пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону № 2262-ХІІ, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням індексації. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне обмеження позивача максимальним розміром пенсій, однак вважає, що суд першої інстанції не правильно визначив дату, з якої підлягають задоволенню позовні вимоги, а саме: починаючи з 01.04.2019, з огляду на наступне. Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ. Стаття 10 Закону № 2262-XII передбачає, що призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України. Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, починаючи з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 21.09.2021 у справі № 370/2610/17. До того ж, в указаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Колегія суддів зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом про реформування пенсійної системи, який набрав законної сили 01.10.2011. Цим Законом внесені зміни у статтю 43 Закону шляхом викладення її в редакції Закону про реформування пенсійної системи. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону та положення частини першої статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону. Водночас положення статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом про реформування пенсійної системи - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 01 червня 2023 року у справі №640/863/20, в якій пенсія позивачу також призначена після набрання чинності Законом № 3668-VI. Також колегія суддів наголошує, що термін «індексація» визначений у статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» «індексація грошових доходів населення» вживається в такому значенні: встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» передбачено проведення індексації пенсії з 01.03.2022, а постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» - з 01.03.2023. Щодо наявності у пункті 2 Постанови № 118 та постанові № 168 положення про підвищення пенсій з 01.03.2022 та з 01.03.2023 відповідно "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", слід зазначити, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У спірних відносинах наведене положення Постанови № 118 та Постанови № 168 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем. Отже, незважаючи на наявність у Постанові № 118 та Постанові № 168 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України. Відповідно до матеріалів справи, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 320/11566/22 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 згідно з довідкою від 17.09.2021 №2/3/1/4948, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії. Згідно з розрахунком пенсії позивача станом на 01.07.2023 (а.с.8), відповідачем на виконання постанов №118 та №168 включено нарахування індексації з обмеженням її максимальним розміром на суму індексації за 2022 у розмірі 2105,88 грн та за 2023 рік у розмірі 1500,00 грн. Однак, суму пенсії до виплати обмежено максимальним розміром пенсії - 21011,25 грн, замість нарахованої пенсії в розмірі - 24819,77 грн. Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру з урахуванням суми індексації пенсії підлягають задоволенню. Визначаючись з датою, з якої позивач має право на виплату індексації, колегія суддів зазначає таке. Як зазначалось, на виконання рішення суду від 20 лютого 2023 року у справі № 320/11566/22 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром пенсії, про що свідчить розрахунок на доплату пенсії (а.с.9). Суми нарахованих пенсій з 01.04.2019 та загальна сума доплати не є предметом спору у цій справі. Спірним питанням у цій справі є нарахування та виплата позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням індексації. Як зазначалось, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 передбачено проведення індексації пенсії саме з 01.03.2022, а постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 - з 01.03.2023. Отже, оскільки проведення індексації пенсій, яка передбачена положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, запроваджена з 01.03.2022 та 01.03.2023 відповідно, то позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням індексації за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають. При цьому, дії відповідача щодо обмеження ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.03.2022, є протиправними, тому саме з цієї дати наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням індексації. У адміністративному позові позивач також посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та зазначає, що під час перерахунку пенсії на підставі вказаного рішення суду пенсійним органом обмежено розмір його пенсії шляхом невиплати індексації. Суд першої інстанції викладеного не врахував, тому прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, починаючи з 01.04.2019. У зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення дати, з якої підлягають задоволенню позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається, не повно встановив обставини справи, не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення у відповідній частині позовних вимог, отже апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - змінити у частині визначення дати, з якої позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: з 01.03.2022. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року - змінити, виклавши другий та третій абзаци резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо обмеження максимальним розміром пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2022, з урахуванням індексації. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.03.2022, з урахуванням індексації та з урахуванням виплачених сум.». У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді Н.В. Безименна, Я.М. Собків