Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/5222/24

Справа № 991/5222/24 Провадження 1-кс/991/5253/24 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2024 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , детектива ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2022 року за № 52022000000000169, В С Т А Н О В И Л А : І. Суть клопотання 1.1. 17 червня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому адвокат ОСОБА_3 просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2024 року на майно ОСОБА_5 , а саме: квартиру загальною площею 64,4 кв. м, реєстраційний номер 2020603480000, за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб Jeep Wrangler, д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску, VIN НОМЕР_2 , зареєстрований 24 вересня 2022 року. Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 07 липня 2022 року за № 52022000000000169, за підозрою, зокрема, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2024 року на зазначене майно було накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання із забороною розпоряджатися та відчужувати. На думку адвоката, зазначений арешт накладено необґрунтовано, оскільки: квартира та автомобіль ОСОБА_5 не є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні; відсутні підстави для прийняття рішення про застосування спеціальної конфіскації майна щодо зазначеного майна, яке належить ОСОБА_5 ; конфіскація майна як виду покарання не може бути застосована до майна, належного ОСОБА_5 , у зв`язку із ймовірним вчиненням її чоловіком ОСОБА_7 кримінального правопорушення; ОСОБА_5 не несе матеріальної відповідальності за ймовірну шкоду, заподіяну діями її чоловіка ОСОБА_6 ; органом досудового розслідування не доведено, що квартира та автомобіль ОСОБА_5 належить також підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності. ІІ. Позиція учасників судового засідання 2.1. Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та додав, що пред`явлена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою, позаяк у викладених у ній обставинах та наданих на їх підтвердження матеріалах відсутні відомості, які б свідчили про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Також наголосив, що викладенні у повідомленні про підозру діяння ОСОБА_6 мали б бути кваліфіковані за ст. 368, 369 КК України, проте санкції цих статей не передбачають конфіскацією майна як виду покарання, а тому арешт накладено необґрунтовано. Також адвокат додав, що 90 % вартості квартири було сплачено ОСОБА_5 до вступу у шлюб з ОСОБА_6 , а тому ця квартира не підпадає під категорію спільної сумісної власності подружжя. Також просив врахувати, що ОСОБА_5 займається бізнесом, який полягає у ввезені на територію України пошкоджених автомобілів з США, їх відновленні та подальшої реалізації, а тому арештована автівка є частиною її бізнесу. 2.2. Детектив ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та додав, що арешт на зазначене у клопотанні майно було накладено виключно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, тому частина тверджень адвоката ОСОБА_3 не релевантні обставинам. Детектив зазначив, що квартира та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 , позаяк положення національного законодавства, зокрема, ЦК України визначають, що права на нерухоме майно, яке підлягають державній реєстрації, виникають з моменту його реєстрації, а тому здійснення дружиною ОСОБА_6 ОСОБА_5 часткової оплати вартості квартири до вступу у шлюб, не спростовує факт набуття цього майна подружжям за час шлюбу та наявності у нього статусу спільної сумісної власності. ІІІ. Оцінка та висновки слідчого судді 3.1. Дослідивши клопотання адвоката ОСОБА_3 , надані ним та детективом ОСОБА_4 . матеріали, заслухавши їх думку, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків. 3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України). Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає право власника або володільця майна заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт може бути скасований ухвалою слідчого судді у випадку, якщо особа доведе наявність принаймні однієї з таких підстав: в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба; арешт накладено необґрунтовано. 3.3. Оцінка та висновки слідчого судді 3.3.1. Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 07 липня 2022 року за № 52022000000000169, за підозрою, зокрема, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2024 року у межах зазначеного кримінального провадження було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , належне йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 , зареєстроване за ОСОБА_5 . Як вбачається з ухвали, арешт було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. 3.3.2. Як вже зазначала слідчий суддя, кримінальний процесуальний закон передбачає дві окремі підстави для скасування арешту. Адвокат ОСОБА_3 у своєму клопотанні наполягав на одній з них (арешт накладено необґрунтовано), а тому слідчий суддя обмежить оцінку доводів адвоката виключно цими обставинами. 3.3.3. Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Слідчий суддя виходить з того, що зазначене у клопотанні майно було придбане під час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а тому воно є спільною сумісною власністю подружжя. Водночас, твердження адвоката ОСОБА_3 про укладення дружиною підозрюваного ОСОБА_5 договору про участь у фонді фінансування будівництва № 96 від 04 червня 2018 року, проведення 07 та 08 червня 2018 року часткової оплати вартості квартири (до моменту вступу у шлюб), не спростовують цей факт з огляду на наступне. 28 грудня 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вступили у шлюб, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 28 грудня 2018 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 28 січня 2020 року, тобто під час перебування у шлюбі, набула у власність квартиру загальною площею 64,4 кв. м, реєстраційний номер 2020603480000, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 331, 334 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Отже, факт проведення ОСОБА_5 часткової оплати вартості квартири, яку вона набула у власність 28 січня 2020 року, не спростовує той факт, що ця квартира є спільною сумісною власністю подружжя, позаяк право власності на нерухоме майно виникає саме з моменту його державної реєстрації, на чому також акцентував увагу детектив. 3.3.4. Твердження адвоката ОСОБА_3 про непричетність ОСОБА_5 до обставин, які розслідуються у зазначеному кримінальному провадженні, не є підставою для скасування арешту майна, адже ч. 5 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт з метою конфіскації майна як виду покарання накладається на майно, зокрема, підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. Слідчим суддею при накладенні арешту цю обставину проаналізовано, адже зазначене майно належить ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності. Той факт, що майно належить також і його дружині ОСОБА_5 , не є перешкодою для досягнення завдань кримінального провадження, адже накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації певних правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Прикметно, що слідчий суддя застосував найменш обтяжливий для власника спосіб арешту майна заборону розпорядження ним. Тобто власник обмежується лише у правомочності визначати юридичну долю майна і жодним чином не обмежений у праві користуватися ним. Також слідчий суддя відхиляє доводи адвоката ОСОБА_3 , що накладення арешту на транспортний засіб ОСОБА_10 перешкоджає введенню бізнесу дружиною підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_5 . По-перше, відомостей про те, що ОСОБА_5 займається таким видом підприємницької діяльності адвокат не надав, а по-друге, це не є підставою для скасування арешту майна, ба більше, кримінальний процесуальний закон не ставить можливість досягнення завдань кримінального провадження, а саме це є метою застосування заходів забезпечення, в залежність від бажання особи, яка не є учасником кримінального провадження продовжувати/здійснювати підприємницьку діяльність. 3.3.5. Крім того, слідчий суддя відхиляє доводи адвоката ОСОБА_3 щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, позаяк це питання було проаналізовано слідчим суддею 22 квітня 2024 року під час вирішення питання про накладення арешту на майно (п. 3.3. відповідної ухвали). Крім того, за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання ОСОБА_6 у виді конфіскації майна (п. 3.4. відповідної ухвали). При цьому, твердження адвоката ОСОБА_3 про невірну кваліфікацію діянь підозрюваного є лише його суб`єктивним трактуванням викладених у повідомленні про підозру обставин та нічим не обґрунтовані. 3.3.6. Таким чином, враховуючи, що адвокат ОСОБА_3 не довів, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, відсутні підстави для задоволення клопотання про його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя П О С Т А Н О В И Л А : У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає. Слідчий суддя ОСОБА_1