Постанова 4824 № 757/22690/21-ц

справа № 757/22690/21-ц головуючий у суді І інстанції Ільєва Т.Г. провадження № 22-ц/824/6004/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 26 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Лобоцької В.П., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Товарної Біржи «Продажі» про визнання недійсним електронного аукціонну та договору купівлі-продажу, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним результати електронного аукціону транспортного засобу «AUDI Q5», vin НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , який проведено Товарною Біржею «Продажі» від 08 квітня 2021 року, оформлений протоколом № 31 від 08 квітня 2021 року на замовлення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з ОСОБА_1 щодо транспортного засобу AUDI Q5», vin НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГСУ НП України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002080 від 23 серпня 2018 року, в якому позивач немає статусу підозрюваного. У даному кримінальному провадженні було встановлено порядок визнання речових доказів, серед яких є автомобіль ОСОБА_2 «AUDI Q5», vin НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 . У зв`язку з цим, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року у справі 757/28312/19-к було накладено арешт на автомобіль шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування. В подальшому ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2020 року у справі № 757/10483/20-к автомобіль «AUDI Q5», vin НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 був переданий на зберігання до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Не зважаючи на те, що в АРМА не було підстав для продажу даного автомобіля, 13 квітня 2021 року ОСОБА_2 стало відомо про проведення 08 квітня 2021 року Товарною Біржею «Продажі» електронного аукціону з продажу зазначеного транспортного засобу, переможцем якого став ОСОБА_1 . Стартова (початкова) вартість автомобіля складала - 938 864 грн., а ціна продажу склала 356 768,32 грн. Тобто, стартова ціна продажу більше ніж на 60% зменшена протягом аукціону, який був проведений за один день. Відтак, позивач звернувся до суду через порушення його права власності на зазначений автомобіль у зв`язку з незаконним його відчуженням. Позивач зазначає, що передача майна на реалізацію згідно вимог закону та постанови КМУ № 768 можливо виключно в двох випадках: при наданні згоди власника майна на реалізацію, або за наявності рішення суду про передачу такого майна на реалізацію. На думку позивача, продаж спірного транспортного засобу був здійснений всупереч вимогам закону, за відсутності у відповідачів підстав та повноважень на такі дії та поза волею позивача, який є власником майна. Укладений Національним агентством України за результатами електронних торгів договір купівлі-продажу транспортних засобів також має бути визнаний недійсним. Про проведення аукціону позивач дізнався лише 13 березня 2021 року. Даний договір купівлі-продажу суперечить чинному законодавству та позбавляє ОСОБА_2 права володіння, користування, розпорядження своїм майном. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що незважаючи на те, що суд дав оцінку всім аргументам сторін та прокоментував їх в рішенні, погодився він лише з одним аргументом позивача про те, що аукціон загалом стартував вже з заниженою вартістю, та ціна була зменшена протягом аукціону, який був проведений за один день. Зазначене свідчить про те, що судом невірно розтлумачено норми постанови КМУ віл 27 вересня 2017 року № 719 «Про затвердження Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах». Як вірно було встановлено під час розгляду справи в першій інстанції, ринкова вартість предмета торгів була визначена у висновку № 828/1 та становила на 1 173 580 грн. Це оціночна вартість майна станом на 09 березня 2021 року. Саме з такою ціною лоту стартували перші торги 26 березня 2021 року, які не відбулися, оскільки не було зареєстровано учасників. Повторні торги 02 квітня 2021 року не відбулись з тієї ж причини. Повторні (треті) торги відбулись 08 квітня 2021 року. Стартова ціна на повторних торгах склала 938 864 грн. Це цілком відповідає нормі п.16 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, відповідно до якого 938 864 грн. - 80 % від оціночної вартості та ціни перших торгів. Зниження ціни лоту після того, як перші торги не відбулись, є прямим імперативним приписом Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах. Тобто, порушенням була б зворотня ситуація, якби стартова ціна не була зменшена у порівнянні з першими тогами. Крім того, в момент виникнення оспорюваних правовідносин, зокрема, в момент передачі майна в управління (08 травня 2020 року), регулююча норма, а саме ст. 21 Закону України «Про АРМА» діяла в іншій редакції, яка дозволяла реалізацію без відповідного рішення суду. У даному випадку підставою для реалізації була ухвала Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2020 року у справі 757/10483/20-к, якою майно передано в управління АРМА. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що АРМА здійснила реалізацію активу за значно нижчою ціною ніж дійсна, не вдалося зберегти та/або збільшити економічну вартість активу, здійснила порушення одного з головних завдань, що на неї покладаються відповідно до Положення про ліцензування. Крім того, спірний транспортний засіб було передано агентству як речовий доказ згідно ст. 100 КПК України на підставі судового рішення - ухвали слідчого судді, яка не містила вказівки щодо передачі спірного транспортного засобу агентству для його реалізації, а визначала лише порядок зберігання автомобіля як речового доказу, на який накладено арешт у кримінальному провадженні. Отже, агентство розпорядилося переданим йому як речовий доказ транспортним засобом фактично від імені власника за відсутності на це законних підстав. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2021 року у справі № 757/10483/20-к встановлено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №42018000000002080, зокрема, автомобіля марки «AUDI Q5», vin НОМЕР_1 д. н. з. НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , шляхом передачі АРМА в управління у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (в редакції від 17 червня 2020 року). Листом Офісу Генерального прокурора від 13 травня 2020 року № 31/1/2-35261-18 ухвала була направлена до АРМА для організації виконання. Відповідно до умов договору № 23/12/2020-р від 23 грудня 2020 року та додатку до договору № 23/12/2020-р від 23 грудня 2020 року, який укладений між АРМА та ТБ «Продажі», Національне агентство звернулося з листом від 02 березня 2021 року № 1974/1-33-21/6 та заявкою № 15 про передачу активів для реалізації на електронних торгах від 02 березня 2021 року № 1972/6.1-33-21/6 до ТБ «Продажі» для організації проведення електронних торгів арештованого майна (Активу). 05 березня 2021 року між АРМА та ТБ «Продажі» підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу, за яким АРМА передано, а з ТБ «Продажі» прийнято для організації проведення електронних торгів автомобіль «AUDI Q5». 08 квітня 2021 року до АРМА надійшов лист ТБ «Продажі» (вх. № 1075/33-21), до якого долучався Протокол № 17 проведення електронних торгів. Згідно Протоколу 26 березня 2021 року торги не відбулися у зв`язку із відсутністю зареєстрованих учасників (стартова ціна - 1 173 580 грн). 09 квітня 2021 року до АРМА надійшов лист ТБ «Продажі» (вх. № 1067/33-21), до якого долучався Протокол № 25 проведення електронних торгів. Згідно Протоколу 02 квітня 2021 року торги не відбулися, у зв`язку із відсутністю зареєстрованих учасників (стартова ціна - 1 056 222 грн). 12 квітня 2021 року до АРМА надійшов лист ТБ «ПРОДАЖІ» (вх. № 1135/33-21), до якого долучався Протокол № 31 проведення електронних торгів. Згідно Протоколу 08 квітня 2021 року відбулися торги, переможцем яких став ОСОБА_1 (стартова ціна - 938 864 грн, ціна продажу - 356 768,32 грн.). 28 квітня 2021 року підписано Акт про реалізацію активів на електронних торгах № 3791/3-40-21/6. Відповідно до Акту про реалізацію активів на електронних торгах від 28 квітня 2021 року № 3791/3-40-21/6 кошти за придбання активу в сумі 356 768,32 грн., без ПДВ - 12 квітня 2021 року зараховано на рахунок АРМА в повному обсязі. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обставини, на які він посилається, а саме те, що електронні торги проведенні з порушеннями. Таким чином, внаслідок визнання таких торгів недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Предметом позову в цій справі є визнання недійсним електронного аукціону та договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного на підставі цих торгів між Агентством (продавець) і ОСОБА_1 (покупець), на підставі яких, за твердженням позивача, він втратив належне йому майно. Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно із усталеною практикою Верховного Суду, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (постанови Верховного суду від 12 вересня 2018 року у справі №336/198/16-ц (провадження №61-1185св18) та від 24 вересня 2020 року у справі №372/3161/18 (провадження №61-86св20). Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Позивач обрав способом захисту своїх прав визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля (на який накладено арешт у кримінальному провадженні). Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, АРМА не вправі було відчужувати його майно, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2020 року у справі 757/10483/20-к покладено обов`язок на Агентство щодо управління рухомим майном шляхом забезпечення його збереження, а не шляхом продажу. Разом з тим, задоволення жодної з вимог, заявлених позивачем, не призведе до поновлення майнових прав позивача. Зазначене свідчить про те, що позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. За змістом статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених статтею 388 Цивільного кодексу України. У випадках коли річ, що була предметом продажу, перебуваючи в чужому володінні, змінилася, була перероблена чи знищена, тобто не існує в натурі на момент подання позову, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються й у випадку продажу речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини першої статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Згідно із частиною другою статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець ОСОБА_1 не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна. В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажем майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (частина третя статті 386 Цивільного кодексу України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна. Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачем з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним електронного аукціону та договору купівлі-продажу не можуть бути задоволені з вищевикладених мотивів. До того ж права позивача обмежено застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу в спосіб, встановлений законом. З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав спірний автомобіль 13 червня 2019 року під час дії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року про накладення арешту на нього та заборони відчуження. Крім того, на момент продажу автомобіля позивачу, він фізично перебував у володінні АРМА, оскільки був переданий даному відповідачу відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2021 року, як такий, що належить ОСОБА_3 . Чинне законодавство України не передбачає можливості набуття права власності на майно, в даному випадку на автомобіль за договором купівлі-продажу у разі наявної заборони на його відчуження, встановленої ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та прийняття нової постанови по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 555 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року скасувати та прийняти постанову. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Товарної Біржи «Продажі» про визнання недійсним електронного аукціонну та договору купівлі-продажу відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНКОПП - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_5 , судовий збір у розмірі 1 555 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення виготовлено 28 червня 2024 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.