Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/4389/24

Справа № 308/4389/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 червня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Джуги С.Д. суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дудурич Ігор Володимирович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року у складі судді Хамник М.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована заява ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,- встановив : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою в якій просить суд встановити юридичний факт, а саме, що він та ОСОБА_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу в період з 28.04.1992 року по 2011 рік. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дудурич І.В., просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі, оскільки спору про право у поданій заяві не вбачається. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник - адвокат Дудурич І.В. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у відкритті провадження за поданою заявою суд виходив із наявності спору про право. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів. Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих немайнових чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК України. Частиною 1 п.5 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи. При цьому, суд, розглядаючи заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не встановлює нових фактів, а лише підтверджує наявність або відсутність таких фактів у разі неможливості заявником одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У справах окремого провадження судом не вирішується спір про право, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав. Спір про право розглядається виключно у позовному провадженні, тобто заявлені до суду вимоги особи, яка вважає, що її права, інтереси були порушені, не визнані або оспорені, про захист таких прав, свобод або інтересів. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України). Звернувшись із заявою заявник ОСОБА_1 просить встановити юридичний факт, а саме, що він, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу в період з 28.04.1992 року по 2011 рік. Зі змісту заяви вбачається, що причиною неможливості одержання (відновлення) документів, що посвідчують факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу в період з 28.04.1992 року по 2011 рік є винесення Ворошиловським народним судом м.Донецька від 28.02.1992 року рішення про розлучення без його участі; допущення відділенням РАЦС в Донецьку неодноразової реєстрації розірвання та анулювання шлюбу без його відома. Метою встановлення зазначеного факту заявник зазначає необхідність встановлення його фактичного статусу як одруженого за період з 1992 року по 2011 рік; необхідність підтвердження статусу одруженого на момент отримання дозволу на еміграцію в Канаду з 2004 року по 2007 рік. Суд першої інстанції правильно вказав, що така мета не є переконливою, оскільки з наведених заявником обставин неможливо зробити висновок про те, яким чином підтвердження вказаного статусу заявника впливає на виникнення, зміну або припинення його суб`єктивних прав. Крім того, така мета є взагалі нелегітимною. Зі змісту рішення Ворошиловського районного народного суду м.Донецька від 28.02.1992 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та заявником ОСОБА_1 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 - заявник, позов про розірвання шлюбу визнав, надавши письмову заяву і просив розглянути справу у його відсутності. Тобто, заявник був обізнаний про пред`явлення до нього позову про розірвання шлюбу та не заперечував про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , рішення суду про розірвання шлюбу не оскаржував. З матеріалів, які долучені заявником до поданої заяви, вбачається, що в період з 1992 року по 2011 рік заявник придбавав майно, укладав кредитні договори тощо. У поданій заяві заявник не вказує про обізнаність ОСОБА_2 про звернення заявника із даною заявою, як і не зазначено чи перебувала ОСОБА_2 у період з 1992 року по 2011 рік у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність спору про право, а тому подана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за поданою заявою. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не має. За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дудурич Ігор Володимирович, залишити без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 21 червня 2024 року . Головуючий : Судді: