Постанова 4854 № 400/5065/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5065/22 Перша інстанція: суддя Малих О.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Воскресенської селищної ради Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом виконувача обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури до Воскресенської селищної ради Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: 14 листопада 2022 року виконувач обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Воскресенської селищної ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно та зобов`язати Воскресенську селищну раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявами про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та розміщення оголошення про взяття безхазяйних нерухомих речей на облік у друкованих засобах масової інформації, а саме 6 гідротехнічних споруд загальною ринковою вартістю 12 827 937,22 грн., а саме: - земляну греблю, розташовану за межами села Калинівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 50 м, висотою 5 м та шириною 7 м; - земляну греблю, розташована за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 85 м, висотою 4 м та шириною 5 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 40 м, висотою 3 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 25 м, висотою 3 м та шириною 1 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Степове на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 300 м, висотою 4 м та шириною 6 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Водокачка на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 200 м, висотою 4 м та шириною 5 м. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що наведені гідротехнічні споруди розташовані на території селищної ради та не мають власника чи балансоутримувача, є безхазяйним майном. Такі об`єкти є потенційно небезпечними та за дорученням голови Миколаївської обласної державної адміністрації мали перейти у власність територіальної громади. Відповідач не вжив заходів з набуття права власності на безхазяйні гідротехнічні споруди, тим самим допустивши протиправну бездіяльність. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, відзив на позовну заяву до суду у встановлений строк не надав. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року позов виконувача обов`язків керівника Миколаївської окружної прокуратури до Воскресенської селищної ради Миколаївської області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльності Воскресенської селищної ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: 6 гідротехнічних споруд загальною ринковою вартістю 12827937,22 грн.: - земляну греблю, розташовану за межами села Калинівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 50 м, висотою 5 м та шириною 7 м; - земляну греблю, розташована за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 85 м, висотою 4 м та шириною 5 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 40 м, висотою 3 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 25 м, висотою 3 м та шириною 1 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Степове на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 300 м, висотою 4 м та шириною 6 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Водокачка на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 200 м, висотою 4 м та шириною 5 м. Зобов`язано Воскресенську селищну раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: 6 гідротехнічних споруд загальною ринковою вартістю 12827937,22 грн.: - земляну греблю, розташовану за межами села Калинівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 50 м, висотою 5 м та шириною 7 м; - земляну греблю, розташована за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 85 м, висотою 4 м та шириною 5 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 40 м, висотою 3 м та шириною 3 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 25 м, висотою 3 м та шириною 1 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Степове на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 300 м, висотою 4 м та шириною 6 м; - земляну греблю, розташовану за межами села Водокачка на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 200 м, висотою 4 м та шириною 5 м. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, апелянт зазначає, що гідротехнічні споруди, а саме земляні греблі є приналежністю до головної речі (водного об`єкта або земляної ділянки), а відтак такі не підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав. Крім того, апелянт вказує, що ним 18.11.2022 року було прийнято рішення «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (гідротехнічні споруди)», тому твердження, що відповідачем не здійснюються заходи стосовно оформлення права власності на 6 безхазяйних гідротехнічних споруд, що знаходяться на території Воскресенської територіальної громади Миколаївської області є недостовірними. Також апелянт вказує, що судом першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що відповідачем не вживаються заходи щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна пам`ятки архітектури, будівлі синагоги ХІХ століття, що розташована в с.Струсів Теребовлянського району Тернопільської області. Окрему увагу апелянт акцентує на тому, що позивач не є уповноваженою особою звертатися до суду із даним позовом з тих міркувань, що підстави для представництва інтересів держави відсутні. Також, за правовою позицією апелянта, суд першої інстанції позбавив відповідача процесуальної можливості реалізувати свій обов`язок стосовно доказування правомірності своїх дій, оскільки розгляд справи здійснювався без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. За результатами опрацювання інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 28.07.2022 року № 734/10, наданої на запит окружної прокуратури від 19.07.2022 року № 50/2-3 880ВИХ-22, установлено, що за даними інвентаризації водних об`єктів, які знаходяться на території Воскресенської територіальної громади згідно з актом селищної ради від 29.10.2021 року, на території вказаної громади розташовано 6 гідротехнічних споруд, власники чи балансоутримувачі яких невідомі, тобто останні є безхазяйними, а саме: 1) земляна гребля, розташована за межами села Калинівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 50 м, висотою 5 м та шириною 7 м, стан незадовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.10.2022 року № 201-20221013-0004244644 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 1206929,58 грн.; 2) земляна гребля, розташована за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 85 м, висотою 4 м та шириною 5 м, стан незадовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.10.2022 року № 201-20221013-0004244654 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 1465557,34 грн.; 3) земляна гребля, розташована за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 40 м, висотою 3 м та шириною 3 м. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.10.2022 року № 201-20221013-0004244794 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 413804,43 грн.; 4) земляна гребля, розташована за межами села Пересадівка на русловому ставку водотоку річки Інгул, річкового басейну Південного Бугу довжиною 25 м, висотою 3 м та шириною 1 м, стан незадовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.10.2022 року № 201-20221013-0004244797 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 86209,26 грн.; 5) земляна гребля, розташована за межами села Степове на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 300 м, висотою 4 м та шириною 6 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.10.2022 року № 201-20221013-0004244802 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 6207066,39 грн.; 6) земляна гребля, розташована за межами села Водокачка на русловому ставку водотоку Іванівського, річкового басейну Дніпра довжиною 200 м, висотою 4 м та шириною 5 м, стан задовільний. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.10.2022 року № 201-20221013-0004244818 ринкова вартість вказаної гідроспоруди становить 3448370,22 грн. За дорученням голови Миколаївської облдержадміністрації від 26.07.2018 року № 3831/0/05-60/2-18 та від 15.07.2020 року № 94-Д «Про набуття права власності безхазяйних гідроспоруд» районними державними адміністраціями та об`єднаними територіальними громадами області мали бути організовані роботи щодо інвентаризації гідротехнічних споруд та набуття права власності безхазяйних споруд. На виконання рішення Ради національної безпеки i оборони України вiд 15.04.2021 року «Про заходи державної регіональної політики на підтримку децентралізації влади», введеного в дію Указом Президента України віл 29.04.2021 року № 180/2021, за результатами проведення у 2021 році інвентаризації водних об`єктів, лісових ресурсів, об`єктів державної та комунальної власності, що знаходяться на території територіальних громад, при виявленні безхазяйних гідротехнічних споруд на водних об`єктах, орган місцевого самоврядування, на території якого знаходяться дані об`єкти, з метою впорядкування обліку комунального майна територіальної громади, мав прийняти рішення про взяття на облік безхазяйних гідротехнічних споруд на водних об`єктах. Відповідно до п. 3.6. протоколу № 3 чергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій при Миколаївській обласній державній адміністрації від 23.02.2022, рекомендовано міським, селищним і сільським головам активізувати виконання заходів щодо взяття на баланс безхазяйних гідротехнічних споруд. Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області упродовж 2020-2022 років неодноразово надсилалися листи головам райдержадміністрацій, міським головами та головам об`єднаних територіальних громад, в яких наголошувалося на необхідності вжиття заходів щодо набуття права власності на безхазяйні гідротехнічні споруди згідно зі ст. 335 ЦК України та законодавчих актів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (зокрема листи від 10.03.2021 № 415/10 та від 25.07.2022 № 702/10). 25 серпня 2022 року Миколаївською окружною прокуратурою, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Воскресенської сільської ради скеровано запит № 50/2-4554ВИХ-22 про необхідність надання інформації про перебування на обліку сільської ради спірних гідроспоруд та оформлення на даний час права власності на них або повідомлення про заходи, які вживаються сільською радою у цій сфері. Листом від 02 вересня 2022 року № 1057/02-54 Воскресенська селищна рада повідомила позивача, що спірні гідроспоруди не перебувають на балансі селищної ради та в подальшому за наявності фінансового ресурсу лише планується виготовлення технічної документації та прийняття споруд на баланс. Відтак, заходів, щодо оформлення права власності на 6 безхазяйних гідротехнічних споруд селищною радою не вжито. Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальної громаді, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що гідротехнічні споруди є потенційно небезпечними та можуть загрожувати життю населення, затопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь під час проходження льодоходу, весняної повені та дощових паводків. Відсутність власника протягом тривалого часу створює потенційну загрозу інтересам територіальної громади. Також суд вказав, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки законодавством визначена відповідна поетапна процедура передання у комунальну власність безхазяйного нерухомого майна, і лише у разі прийняття державним реєстратором рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, настають підстави подання оголошення у друкованих засобах масової інформації та, в кінцевому результаті, передання безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність саме за рішенням суду. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, однак вбачає підстави для зміни судового рішення, враховуючи наступне. Одним із доводів апелянта є те, що при розгляді справи судом суттєво допущено порушення норм процесуального права, оскільки справа була розглянута в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Надаючи правову оцінку вказаному доводу апелянта колегія суддів, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року провадження у даній адміністративній справі відкрито, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання відповідно до статті 262 КАС України (т. 1, а.с. 160). Згідно довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі було доставлено Воскресенській селищній раді в електронний кабінет 16.02.2023 року о 17:34 (т. 1, а.с. 162). Судова колегія констатує, що матеріали справи не містять доказів про те, що отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач вчиняв дії щодо реалізації своїх процесуальних прав, оскільки відзиву на позовну заяву протягом року надано не було, як і не заявлено жодного клопотання з приводу зміни виду судового провадження. Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із частиною першою статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею у відзиві на позов чи запереченнях на відповідь на відзив (за умови його подання), не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників. В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Тобто, у разі необхідності, учасники справи мають право викласти свої пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб у письмовому вигляді, які будуть враховані судом при прийнятті рішення. Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Вивчивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомлення сторін для повного та всебічного встановлення обставин, судова колегія приходить висновку, що підстав для розгляду справи з викликом сторін були відсутні, оскільки відповідачем не висвітлено конкретних даних та не наведено доводів щодо необхідності саме публічного розгляду справи, міркування ефективності та економії переважають в даному випадку з огляду на те, що питання права та обставини справи не становлять особливої складності. Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права та при відкритті провадження у справі, суд, врахувавши характер спірних правовідносин, дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Щодо доводів апелянта про не підтвердження прокурором підстав для звернення до суду із даним позовом, колегія суддів враховує наступне. Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України. Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади. При вирішенні справи судова колегія враховує, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Ураховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд апеляційної інстанції зазначає, що поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (відповідна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18). Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою. З наведеного слід зауважити, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад. З обґрунтувань позову та наявних доказів у справі колегія суддів встановила, що у даному випадку бездіяльність допущена Воскресенською селищною радою, яка є компетентним суб`єктом, який має здійснювати захист комунальних майнових прав на території громади відповідно до вимог ст. 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Втім, орган місцевого самоврядування виступає відповідачем у справі, а тому у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії. За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності. Отже, судова колегія вважає, що наявні передбачені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді. Відтак доводи апелянта у цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Частиною другою статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. За приписами ч.2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Відповідно до ч.8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Поняття безхазяйного майна визначено у статті 335 Цивільного кодексу України, відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. У розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Частиною 14 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно п. 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку. За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості. Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить про те, що саме до відання сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження щодо звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи, за даними інвентаризації водних об`єктів, які знаходяться на території Воскресенської територіальної громади, на території вказаної громади розташовано 6 гідротехнічних споруд, власники чи балансоутримувачі яких невідомі, тобто такі об`єкти є безхазяйними. Зазначене підтверджується актом інвентаризації водних об`єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер тощо) та гідротехнічних споруд на території смт. Воскресенське, який складений 29 жовтня 2021 року Воскресенською сільською радою Миколаївської області (т.1 а.с. 26-31). Тобто, станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом з дня затвердження комісією сільської ради зазначеного акту інвентаризації минув майже рік. Натомість, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження взяття на облік безхазяйного майна. Враховуючи ту обставину, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Воскресенська селищна рада є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном територіальної громади, на території якої розташовані спірні гідротехнічні споруди, саме на відповідача покладено обов`язок по вжиттю заходів, спрямованих на проведення державної реєстрації права власності на вказані гідротехнічні споруди. Доводи апелянта про те, що гідротехнічні споруди, а саме земляні греблі є приналежністю до головної речі (водного об`єкта або земляної ділянки), а відтак такі не підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав колегія суддів відхиляє як помилкові. Помилковість такого твердження пояснюється тим, що згідно дефініції, зазначеної в статті 1 Закону України «Про аквакультуру», гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Крім того, факт визнання апелянтом гідротехнічних споруд як об`єкту нерухомого майна додатково підтверджується і самим рішенням 21-ї позачергової сесії восьмого скликання Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 18.11.2022 року №

4. Крім того, помилковими є і доводи апеляційної скарги, що у зв`язку із прийняттям на засіданні 21-ї позачергової сесії восьмого скликання Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 18.11.2022 року № 4 рішення «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (гідротехнічні споруди), розташованого на території Воскресенської селищної ради», відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність апелянта. У даному випадку апелянт не враховує вимоги п. 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, якими передбачено процедуру проведення реєстрації безхазяйного майна. Враховуючи вищенаведене та відсутність в матеріалах справи доказів про реєстрацію спірних гідротехнічних споруд в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судова колегія приходить висновку про те, що рішення Воскресенської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 18.11.2022 року № 4 «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (гідротехнічні споруди), розташованого на території Воскресенської селищної ради не є належним та достатнім доказом підтвердження доводів апелянта про усунення протиправної бездіяльності. Разом із тим, судова колегія погоджується із доводами апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відповідачем не вживаються заходи щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна пам`ятки архітектури, будівлі синагоги ХІХ століття, що розташована в с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області, оскільки такий висновок суду спростовується матеріалами справи та в межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції не встановлено, що відповідач мав би взяти на облік в комунальну власність будівлю синагоги ХІХ століття, що розташована в с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що помилковість такого висновку суду в цілому не призвела до невірного вирішення справи по суті заявленого позову, а відтак не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення по справі. З урахуванням вищевикладеного, відповідно до ч.4 ст.317 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, викладених вище. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 лютого 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Воскресенської селищної ради Миколаївської області задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року змінити у мотивувальній частині шляхом виключення абзацу 45, в якому суд зазначив «Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не вчинено заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна пам`ятки архітектури, яка становить історичну цінність, а саме: будівля Синагоги XIX століття, що розташована в с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко