Постанова КЦС ВС № 619/5311/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 року м. Київ справа № 619/5311/20 провадження № 61-11534св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс», відповідачі: ОСОБА_1 , Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Шевченко Дар`єю Станіславівною , на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року в складі судді Кононихіної Н. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» до ОСОБА_1 , Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права оренди, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс» (далі - ТОВ «Енергосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Дергачівська РДА Харківської області), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання права оренди. Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Енергосервіс» є орендарем земельних ділянок: кадастровий номер 6322083001:00:000:3472, площею 0,0956 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3468, площею 0,0044 га, за договорами оренди землі від 29 грудня 2006 року строком на 49 років. З даних, що містяться у Публічній кадастровій карті України, позивачу стало відомо, що вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468 та 6322083001:00:000:3472, без отримання згоди позивача як орендаря та всупереч вимогами законодавства, були об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,1 га, якій присвоєно кадастровий номер 6322083001:00:000:3872. На підставі розпорядження Дергачівська РДА Харківської області від 20 жовтня 2020 року № 374земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 передано у приватну власність ОСОБА_1 , про що Дергачівською РДА Харківської області 04 листопада 2020 року було здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39105383. Позивач зазначав, що передача земельної ділянки відбулася з порушенням положень статті 9 Закону України «Про оренду землі», тому розпорядження від 20 жовтня 2020 року № 374 має бути скасовано та визнано право оренди на ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 площею 0,1 га за ТОВ «Енергосервіс». Ураховуючи наведене, ТОВ «Енергосервіс» просило суд: - визнати незаконним та скасувати розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 20 жовтня 2020 року № 374 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 »; - скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872, площею 0,1000 га, номер запису 39105383; - визнати право оренди ТОВ «Енергосервіс» за договорами оренди землі від 29 грудня 2006 року, які 15 січня 2007 року зареєстровані за № № 040769300007, 040769300006, на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872, яка створена шляхом об`єднання ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, площею 0,0044 га, та 6322083001:00:000:3472, площею 0,0956 га. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10 березня 2021 року залучено до участі у справі як співвідповідача у справі Харківську районну державну адміністрацію Харківської області (далі - Харківська РДА). Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Заочним рішенням від 12 квітня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області позов ТОВ «Енергосервіс» задовольнив. Визнав незаконним та скасував розпорядження Дергачівської РДА Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 20 жовтня 2020 року № 374 та скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872 (номер запису 39105383). Визнав право оренди ТОВ «Енергосервіс» за договорами оренди землі від 29 грудня 2006 року, які 15 січня 2007 року зареєстровані за номерами 040769300007 та 040769300006, на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872, яка створена шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, площею 0,0044 га, та 6322083001:00:000:3472, площею 0,0956 га. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468 та 6322083001:00:000:3472, а також земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 є однією і тією ж земельною ділянкою, орендарем якої є позивач на підставі договорів оренди від 29 грудня 2006 року. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення чи розірвання договорів оренди землі від 29 грудня 2006 року, тому спірна земельна ділянка знаходиться в оренді у позивача, договори оренди є чинними. У зв`язку із цим, на думку суду першої інстанції, набуття права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку здійснено усупереч вимог закону та з порушенням переважного права орендаря на набуття у приватну власність об`єкта оренди, а тому наявні підстави для скасування розпорядження Дергачівської РДА Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 20 жовтня 2020 року № 374, а також скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку. При цьому суд вважав, що наявні підстави для визнання за ТОВ «Енергосервіс» право оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 площею 0,1 га. Суд зазначив, що у разі об`єднання земельних ділянок державний реєстратор мав закрити розділи на земельні ділянки з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, площею 0,0044 га, та 6322083001:00:000:3472, площею 0,0956 га, створити новий розділ на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 площею 0,1 га. При цьому державний реєстратор зобов`язаний був повідомити відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та перенесення відомостей про речові права, обтяження. Постановою від 20 січня 2022 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права оренди ТОВ «Енергосервіс» за договорами оренди землі від 29 грудня 2006 року, які 15 січня 2007 року зареєстровані за № 040769300007 та № 040769300006 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872, яка сформована внаслідок об`єднання ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468 та 6322083001:00:000:3472, скасував та провадження у справі в цій частині закрив. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладені з TOB «Енергосервіс» договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3472 та 6322083001:00:000:3468, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872, є чинними, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження припинення чи розірвання зазначених договорів. Суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ТОВ «Енергосервіс» до Дергачівської РДА Харківської області про визнання права оренди на земельну ділянку підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині, оскільки характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин. Постановою від 20 липня 2022 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Скасовуючи постанову апеляційного суду Верховний Суд керувався тим, що вимога ТОВ «Енергосервіс» до Дергачівської РДА про визнання права оренди на земельну ділянку тісно пов`язана з вимогою, яка безпосередньо стосується ОСОБА_1 . Без вирішення позовної вимоги про законність/незаконність розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 20 жовтня 2020 року № 374 неможливо вирішити іншу вимогу товариства про право оренди. В іншому випадку одне судове рішення автоматично буде означати наявність преюдиційної обставини для іншого рішення. У зв`язку з чим суд вважав висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги ТОВ «Енергосервіс» до Дергачівської РДА Харківської області про визнання права оренди на земельну ділянку передчасними. Під час нового розгляду Харківський апеляційний суд постановою від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року про визнання права оренди ТОВ «Енергосервіс» за договорами оренди землі від 29 грудня 2006 року, які 15 січня 2007 року зареєстровані за № 040769300007 та № 040769300006 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872 - скасував. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Енергосервіс» у цій частині відмовив. В іншій частині заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року залишив без змін. Стягнув з ТОВ «Енергосервіс» на користь ОСОБА_1 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 3 153,00 грн. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Енергосервіс» про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження та державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , вказавши про те, що розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 20 жовтня 2020 року № 374 прийняте з порушенням норм статті 10 ЦПК України, частини п`ятої статті 116 ЗК України та частини четвертої статті 9 Закону України «Про оренду землі», які не передбачають передачу у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування земельних ділянок без припинення права користування ними орендаря в порядку, визначеному законом, або без згоди на це орендаря, якої у цьому випадку не було. Суд визнав безпідставними доводи відповідача про те, що дві земельні ділянки, на підставі яких була створена спірна земельна ділянка, припинили своє існування, внаслідок чого припинили свою дію відповідні договори оренди цих ділянок, зазначивши про те, що у разі об`єднання земельних ділянок державний реєстратор мав закрити розділи на ділянки з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468 і 6322083001:00:000:3472 та створити новий розділ на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872. Суд вказав, що об`єкт нерухомого майна припиняє своє існування на підставі відповідних юридичних фактів після державної реєстрації припинення відповідного речового права (закриття відповідного розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), тому рішення відповідного органу місцевого самоврядування про об`єднання двох земельних ділянок в одну є недостатньою підставою для висновку про припинення існування земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:00:000:3472, як об`єктів цивільного права. Оскільки нормами законодавства не передбачені підстави для припинення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:00:000:3472, вони на момент їх об`єднання у спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 були чинними. Крім цього, суд врахував, що на день ухвалення Дергачівською РДА Харківської області спірного розпорядження від 20 жовтня 2020 року № 374 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3472, зі зміною її цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 , за відсутності відомостей про інше було чинним розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 15 березня 2019 року № 134 «Про надання згоди на об`єднання земельних ділянок, які перебувають у користуванні TOB «Енергосервіс», а також вже було погоджено для позивача розпорядженням Дергачівської РДА Харківської області від 09 квітня 2019 року № 162 розроблена позивачем земельна документація про об`єднання орендованих ним земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:00:000:3472 у спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872. На підставі вказаних розпоряджень позивач мав законні сподівання на переукладення договору оренди спірної земельної ділянки площею 0,1 га, яка була утворена шляхом об`єднання двох вказаних земельних ділянок, які перебували в оренді у позивача, або на пріоритетне набуття їх у власність, відповідно до статті 9 Закону України «Про оренду землі». Однак, суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання права оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872, площею 0,1000 га, вказавши про те, що визнання судом незаконним та скасування оспорюваного розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 20 жовтня 2020 року № 374 та скасування державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку належним чином поновлює права позивача на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на підставі чинного рішення Дергачівської РДА Харківської області від 15 березня 2019 року № 134, що свідчить про те, що порушене право позивача на укладення договору оренди в межах спору, який виник між сторонами, належним чином захищене. Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д. С. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року і постанову Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Дергачівської РДА Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 20 жовтня 2020 року № 374 та скасування державної реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872 (номер запису 39105383) та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Касаційна скарга містить посилання на підстави касаційного оскарження вказаних судових рішень, визначені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає: - неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права; - необхідність для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі № 619/5321/20 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; - відсутній висновок Верховного Суду щодо припинення договору оренди у зв`язку із скасуванням земельної ділянки, а також висновок щодо того, протягом якого строку орендар має заявити про своє бажання укласти договір оренди новоутвореної земельної ділянки; - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 904/792/18, від 21 березня 2018 року в справі № 910/5963/17, від 18 лютого 2021 року в справі № 910/18205/19, від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 27 лютого 2018 року в справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 в справі № 916/675/15, від 02 червня 2021 року в справі № 233/2107/20. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінку доводам відповідача про відсутність порушення прав ТОВ «Енергосервіс» у зв`язку із відсутністю у останнього будь-яких прав на спірну земельну ділянку. Відповідач вважає, що договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:00:000:3472 формально припинили свою дію у зв`язку із припиненням існування земельних ділянок як об`єкта оренди, оскільки в їх межах шляхом об`єднання утворено іншу земельну ділянку з іншою площею (іншими межами) та іншим кадастровим номером. Крім того, вважає, що у позивача припинилося право користування спірними земельними ділянками у зв`язку із нездійсненням забудови протягом 14 років, що спростовує висновок апеляційного суду про те, що позивач мав законні сподівання на переукладення договору оренди спірної земельної ділянки площею 0,1 га, яка утворена шляхом об`єднання двох земельних ділянок, які перебували в оренді позивача, або на пріоритетне набуття їх у власність, відповідно до норми статті 9 Закону України «Про оренду землі». Оскільки у справі відсутні докази існування у ТОВ «Енергосервіс» права оренди спірної земельної ділянки, то скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну земельну ділянку та скасування розпорядження про передачу у його власність цієї ділянки, не є підставою для визнання права оренди на земельну ділянку за позивачем. Однак, вказує на те, що саме від існування права оренди на час прийняття оскаржуваних розпорядження залежить задоволення всіх інших позовних вимог. Разом із цим вважає, що об`єднання земельних ділянок в одну земельну ділянку з присвоєнням їй іншого кадастрового номеру не є порушенням прав ТОВ «Енергосервіс», оскільки він не був позбавлений права звернутися до Дергачівської РДА Харківської області з вимогами про укладення нового договору оренди на спірну земельну ділянку, внесення змін до договорів чи поновлення договору оренди. Заявник вважає висновки суду першої інстанції про те, що позивач є орендарем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 відповідно до закону та договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:00:000:3472 помилковими, оскільки позивач не надав договору оренди саме спірної земельної ділянки, а також доказів, що він звертався до Дергачівської РДА Харківської області з вимогами про укладення нового договору оренди на спірну земельну ділянку, внесення змін до договорів чи поновлення договору оренди. У зв`язку з чим вважає законними та обґрунтованими висновки апеляційного суду, що за таких обставин, у позивача не виникло право оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872, а тому відсутні правові підстави для визнання за ним права оренди цієї земельної ділянки. Оскільки суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання права оренди, то повинен був відмовити у задоволенні інших вимог позивача, які є похідними вимогами від вимоги про визнання права оренди. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою від 29 березня 2023 року Верховний Суд відкривкасаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дергачівського районного суду Харківської області. Справа надійшла до Верховного Суду у вересні 2023 року. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами Розпорядженням від 29 грудня2006 року№ 1030 Дергачівська РДА Харківської області надала ТОВ «Енергосервіс» згоду на передачу земельної ділянки площею 4,8288 га на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту для будівництва (т. 1, а. с. 38). 29 грудня 2006 року між Дергачівською РДА Харківської області та ТОВ «Енергосервіс» укладено декілька договорів оренди землі, в тому числі договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,1736 га та договір оренди на земельну ділянку площею 0,3123 га, які зареєстровані в Харківській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що 15 січня 2007 року у Державному реєстрі земель вчинено записи за № 040769300006, № 040769300007 (т. 1, а. с. 18, 19, 35, 36). Розпорядженням від 23 червня 2016 року № 290 Дергачівська РДА Харківської області надала ТОВ «Енергосервіс» згоду на поділ та об`єднання земельних ділянок, що перебувають у його користуванні на умовах оренди землі від 29 грудня 2006 року, зареєстрованих 15 січня 2007 року. 10 листопада 2016 року розпорядженням Дергачівської РДА Харківської області погоджено технічну документацію. 12 квітня 2018 року на виконання розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 23 червня 2016 року № 290 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди від 29 квітня 2006 року, зареєстрованого 15 січня 2007 року за № 040769300006, відповідно до якої пункт 1 договору виклали у наступній редакції: «1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, згідно з розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 29 грудня 2006 року за № 1030 та від 23 червня 2016 року за № 290». Пункт 2 договору викладено у наступній редакції: «2. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 0,1736 га, в тому числі ділянки з кадастровими номерами ...6322083001:00:000:3468 - площа 0,0044 га ...» (т. 1, а. с. 25). 12 квітня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 квітня 2018 року індексний номер 40664443, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості» Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинським О. М., а також додаткової угоди, за ТОВ «Енергосервіс» зареєстровано право оренди землі, номер запису про інше речове право 25750260, з цільовим призначенням землі 03.15 «Будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови» на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3468, що розташована за адресою: Черкасько-Лозівська сільська рада, Дергачівський район, Харківська область. Строк оренди 49 років (т. 1, а. с. 14). Аналогічну, сторони уклали додаткову угоду до договору оренди від 26 грудня 2006 року, зареєстрованого 15 січня 2007 року за № 040769300007, відповідно до якої пункт 1 договору викладено у такій редакції: «1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, згідно розпорядження Дергачівської РДА від 29 грудня 2006 року за № 1030 та від 23 червня 2016 року за № 290». Пункт 2 договору викладено у такій редакції: «2. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 0,3123 га, в тому числі ділянки з кадастровими номерами ...6322083001:00:000:3472, площа 0,0956 га ...» (т. 1, а. с. 41, 42). 12 квітня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 квітня 2018 року індексний номер 40668681, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості» Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинським О. М., а також додаткової угоди, за ТОВ «Енергосервіс» зареєстровано право оренди землі, номер запису про інше речове право 254458, з цільовим призначенням землі 03.15 «Будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови», на земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3472, що розташована за адресою: Черкасько-Лозівська сільська рада, Дергачівський район, Харківська область. Строк оренди 49 років (т. 1, а. с. 29). Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру від 20березня 2017 року вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:00:000:3472, з цільовим призначенням землі 03.15 «будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови» перебувають у державній власності (т. 1, а. с. 15, 30). Розпорядженням від 15 березня 2019 року № 134 Дергачівська РДА Харківської області надала ТОВ «Енергосервіс» згоду на об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 6322083001:00:000:3468 площею 0,0044 га, та з кадастровим номерем 6322083001:00:000:3472 площею 0,0956 га (т. 1, а. с. 43). Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 01 грудня 2020 року № 29-20-14-9420/19/20 урезультаті об`єднання на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:00:000:3472, які перебували у оренді позивача, розробленої на підставі розпорядження Дергачівської РДА від 15березня 2019 року № 134 та погодженоїрозпорядженням Дергачівської РДА від 19 квітня 2019 року № 162 було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 площею 0,1 га та передано у власність фізичних осіб (т. 1, а. с. 45). На підставі заяви ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року Дергачівська РДАХарківської області розпорядженням від 20 жовтня 2020 року № 374 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, змінила цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872, яка розташована за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, із земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на ділянку для індивідуального дачного будівництва, передала у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872, для індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. ОСОБА_1 зобов`язано зареєструвати право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку, забезпечити раціональне, ефективне та цільове використання земельної ділянки. Відділ у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області зобов`язано внести зміни у земельно-облікові дані (т. 1, а. с. 13). Право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872, зареєстровано 04 листопада 2020 року за ОСОБА_1 . Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2020 року індексний номер 55056702 (т. 1, а. с. 12). Згідно з даними Публічної кадастрової карти України суд першої інстанції встановив, і цей факт відповідачі не оспорювали, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 площею 0,1 га була сформована шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468 та 6322083001:00:000:3472, які на той час перебували в оренді у позивача на підставі вказаних договорів оренди.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вказаним вимогам закону. Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Аналіз касаційної скарги свідчить, що оскаржувані судові рішення оскаржується у частині визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. В іншій частині судові рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається. Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частинами першою, другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. З урахуванням цих положень правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання незаконним та скасування розпорядження Дергачівської РДА Харківської області від 20 жовтня 2020року № 374 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 », скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права оренди спірної земельної ділянки ТОВ «Енергосервіс». Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. У статті 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Відповідно до частин шостої-дев`ятої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку. Згідно зі статтею 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються нормами ЗК України, ЦК України, Закону України «Про оренду землі». Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України). Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України. Частинами першою та другою статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено умови, за яких договір оренди землі припиняється. Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України. Згідно із статтею 9 Закону України «Про оренду землі» орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря. У статтях 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно із частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Крім того, право оренди є майновим правом, що захищається на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою наведено в статті 141 ЗК України та є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення особи права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження припинення чи розірвання договорів оренди землі від 29 грудня 2006 року, обґрунтовано вважав, що укладені із ТОВ «Енергосервіс» договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6322083001:00:000:3468, 6322083001:000:3472, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:3872 площею 0,1 га, є чинними. Відповідач не надав доказів, а матеріали справи не містять відомостей про позбавлення в установленому законом порядку позивача права користування спірною земельною ділянкою. Ураховуючи те, що сторони, під час розгляду цієї справи не заперечували того, що не отримували згоди позивача як орендаря спірної земельної ділянки на передачу її у власність ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Дергачівської РДА Харківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 » від 20 жовтня 2020 року № 374 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6322083001:00:000:3872 (номер запису 39105383), проведену на підставі вказаного розпорядження. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі № 619/5321/20 (провадження № 61-20008св21), з аналогічних правовідносин, а колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від вказаних висновків, оскільки з урахуванням установлених у цій справі обставин не вбачається неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Крім того, колегія суддів враховує те, що до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 року в справі № 372/1243/17 (провадження № 61-23387св19). Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 904/792/18, від 21 березня 2018 року в справі № 910/5963/17, від 18 лютого 2021 року в справі № 910/18205/19, від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 27 лютого 2018 року в справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 в справі № 916/675/15, від 02 червня 2021 року в справі № 233/2107/20, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що договори оренди від 29 грудня 2006 року формально припинили свою дію у зв`язку із припиненням існування земельної ділянки як об`єкта оренди, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу. З урахуванням установлених у цій справі обставин не вбачається неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Шевченко Дар`єю Станіславівною , залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко