Постанова Чернігівський апеляційний суд № 752/24621/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 01 липня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 752/24621/23 Головуючий у першій інстанції - Іващенко І. К. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/877/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. Позивач: Акціонерне товариство «Акцент -банк» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Акцент -банк» Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 01 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, (суддя Іващенко І.К.) ухвалене у м. Новгород-Сіверський, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року АТ «Акцент -банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг від 24 травня 2021 року у розмірі 25954.83 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент -банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі підписаної ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40.8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином, у добровільному порядку заборгованість не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача. Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 01 травня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 24.05.2021 року в розмірі 9455,50 грн та судовий збір в розмірі 1015,42 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції врахував, що анкета-заява підписана відповідачем не містить домовленості сторін про оплату відсотків за користування кредитними коштами. Відтак позивачем не доведено факту прийняття відповідачем запропонованих йому умов щодо розміру відсотків, а отже і відсутні підстави для стягнення заборгованості за ними. Відповідач ОСОБА_1 частково розрахувався за договором в сумі підтвердженої позивачем - 6680,00 грн, яку АТ «Акцент-Банк» в односторонньому порядку зарахував на погашення відсотків за договором. Суд не погодився з таким погашенням суми боргу ОСОБА_1 перед АТ «Акцент-Банк» та не взяв до уваги оновлений розрахунок суми боргу за договором № б/н укладеним ОСОБА_1 з АТ «Акцент-Банк», та вважав що оплата на загальну суму 6680,00 грн. повинна бути зарахована, як погашення заборгованості за тілом кредита. Враховуючи, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем в повному обсязі не повернуті, враховуючи часткове погашення боргу у сумі 6680,00 грн., а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважав, можливим стягнути з відповідача фактично отриману суму грошових коштів у розмірі 9455,50 грн. В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати зазначене рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку у цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, оскільки банком надані достатні та належні докази на підтвердження своїх вимог. Крім того, судом першої інстанції не враховано практику розгляду аналогічних спорів. Позивач надав на підтвердження розміру заборгованості не лише розрахунок а і виписку по рахунку, яка є належним доказом суми заборговансоті по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків , то відповідно рішення суду переглядається апеляційним судом тільки в цій частині. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору - ч.2 ст.1054 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до ч.3 ст.11 Закону україни «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За матеріалами справи встановлено, що 24.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Дана анкета-заява містить анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, також у ній зазначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг становить договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім того вказано, що ОСОБА_1 до укладення цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» , Тарифами, Паспортом споживчого кредиту та до укладення цієї угоди відповідачу надано повну інформацію про фінансові послуги у відповідності до ч.2 ст.12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень дистанційними каналами обслуговування. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису . До матеріалів справи долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи по картці « Зелена». (16-24) Згідно із розрахунком заборгованості за договором №б/н від 24.06.2021 року , укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 02.11.2023 року загальний розмір заборгованості за наданим кредитом становить 25954.83 грн, з яких 16135.50 грн заборгованість за кредитом, 9819.33 грн заборгованість за відсотками. (а.с. 6,7). Довідкою про наявність рахунку підтверджено, що відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитну картку № НОМЕР_2 , строком дії до травня 2028 року. За кредитним договором укладеним між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 встановлювався кредитний ліміт станом на 24.05.2021 року у розмірі 15000 грн, а в подальшому був збільшений та станом на 25.04.2023 року становив 16200 грн. ( а.с.15) Банком було надано виписку по рахунку відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, що, у свою чергу, свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом з подальшою його зміною (а.с. 11-13). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору). Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.05.2024 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.11.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент Банк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 24.05.2021 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)». Оскільки в анкеті-заяві від 24.05.2024 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків з 16135 грн до 9455.50 грн. Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем особистим електронним підписом підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить в собі оговорені умови кредитування, строки, процентну ставку і інші умови кредитного договору, а отже між сторонами погоджені умови кредитного договору. У своїй постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року у справі № 393/126/20 зазначив, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 01 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: