Постанова 4857 № 460/26847/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26847/23 пров. № А/857/11414/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлену головуючим суддею Нор У.М. у м. Рівне) у справі № 460/26847/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: Позивач 20.11.2023 звернулася до суду першої інстанції із адміністративним позовом до відповідача в якому просила: визнати протиправними та скасувати «Рішення за даними верифікації» №626294 особовий рахунок, шифр виплат 2 від 26.01.2023 про припинення виплати державної допомоги та стягнення 22122,24 грн; визнати протиправними та скасувати «Рішення за даними верифікації» №466379особовий рахунок, шифр виплат 681 від 26.01.2023 про припинення виплати державної допомоги та стягнення 19046,76 грн; визнати протиправними та скасувати «Рішення про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми» №172 , №466379 особовий рахунок, від 19.01.2023; визнати протиправними та скасувати «Рішення про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми» №178 , №466379 особовий рахунок, від 19.01.2023; зобов`язати відповідача відновити з 01.01.2023 виплату державної допомоги по №626294, шрифт виплати 2; зобов`язати відповідача відновити з 01.01.2023 виплату державної допомоги по №466379, шрифт виплати 681; зобов`язати відповідача призначити з 01.01.2023 виплату державної допомоги на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску. Позивачем подано до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку, згідно з якою позивач вважає, що строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства починається з 10.10.2023. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку письмового провадження. Згодом від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому відповідач зазначає, що 21.03.2023 винесено рішення по верифікації, а саме припинено виплату допомоги. 31.03.2023 листами №08/987 та №08-082 він повідомив позивача про прийняте рішення про припинення виплати допомоги. Також вказує на те, шо позивач звернувся до суду через 8 місяців після отримання листа та через 10 місяців не отримання допомоги, знаючи про проведення верифікації, оскільки почивачем надано в березні 2023 року підтверджуючі документи з банку. Зважаючи на вказані обставини строк звернення до суду пропущений без поважних причин, та просить залишити позовну заяву без розгляду. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду позовну заяву після відкриття залишено без руху та запропопоновано позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших доказів поважності причин його пропуску. Від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду на обґрунтування якої зазначає, що позивач звертався з зустрічним позовом в рамках цивільного провадження, у відповідності до положень ЦПК України. Однак, судом було відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду зустрічної позовної заяви, як такої, що не підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`янено про необхідність звернення до адміністративного суду, а тому у позивача починається перебіг строку звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України з 10.10.2023. Відповідно до зазначеного вище, позивач просить поновити пропущений процесуальний строк, та прийняти справу до розгляду по суті. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позов залишено без розгляду. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску судом не встановлено. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що позивач зверталася з зустрічним позовом в рамках цивільного провадження, у відповідності до положень ЦПК України. Однак, судом було відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду зустрічної позовної заяви, як такої, що не підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства та роз`янено про необхідність звернення до адміністративного суду, а тому у позивача починається перебіг строку звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України з 10.10.2023. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю були відсутні, суд дійшов висновку про наявність можливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в силу вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відтак, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду, чи, відповідно, повернути. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що оскаржувані рішення були прийняті 26.01.2023. Крім цього, згадані рішення позивачу відправлено листом №08/987 та №08-082 від 31.03.2023 з вимогою повернути надмірно виплачені кошти до 15.05.2023. Відтак, з дати отримання позивачем цих листів, остання була обізнанна про скасованні рішення та про порушення її права, які зазначено в позові. Як слідує з матеріалів справи, даний позов був поданий до суду через систему «Електронний суд»20.11.2023. 21.11.2023 відповідно до штампу відділу документального забезпечення суду зареєстрований в суді, тобто позов поданий з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, який встановлений ст. 122 КАС України. У заяві про поновлення строку звернення позивач стверджує, що строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України розпочався з 10.10.2023. Однак, матеріалами справи встановлено, що 01.06.2023 Департамент соціальної політики Рівненської міської ради подав до Рівненського міського суду Рівненської області позовну заяву про стягнення надмірно виплачених коштів. Позивачка 01.09.2023 подала до Рівненського міського суду Рівненської області зустрічний позов, в якому просила визнати незаконними та скасувати скасувати «Рішення за даними верифікації» №626294 особовий рахунок, шифр виплат 2 від 26.01.2023 про припинення виплати державної допомоги та стягнення 22122,24 грн; визнати протиправними та скасувати «Рішення за даними верифікації» №466379 особовий рахунок, шифр виплат 681 від 26.01.2023 про припинення виплати державної допомоги та стягнення 19046,76 грн; визнати протиправними та скасувати «Рішення про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми» №172 , №466379 особовий рахунок, від 19.01.2023; визнати протиправними та скасувати «Рішення про відмову у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми» №178 , №466379 особовий рахунок, від 19.01.2023; зобов`язати відповідача відновити з 01.01.2023 виплату державної допомоги по №626294, шрифт виплати 2; зобов`язати відповідача відновити з 01.01.2023 виплату державної допомоги по №466379, шрифт виплати 681; зобов`язати відповідача призначити з 01.01.2023 виплату державної допомоги на утримання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з цим, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10.10.2023 відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду зустрічну позовну заяву, як таку, що не підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства, роз`яснено що право на звернення з адміністративним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду. Однак, суд вважає посилання позивача на переривання строку позовної давності у зв`язку з ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10.10.2023, якою відмовою у прийнятті до розгляду зустрічного позову та роз`яснено звернутися до Рівненського окружного адміністративного суду безпідставними та необґрунтованими, оскільки не звернення до суду з позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку. Крім цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що покликання представника позивача у заяві про поновлення строку звернення відповідності до ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності є безпідставним, оскільки положеннями КАС України таке переривання перебігу позовної давності з даних обставин не передбачено. Ба більше, колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову не може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з недодержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Колегія суддів зазначає, що при пропуску строку звернення до суду такий строк може бути поновлений лише за наявності поважних причин. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. За таких обставин, не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивач в апеляційній скарзі не вказала інших причин поважності пропуску строку звернення до суду. За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України, і поважних причин пропуску строку позивач не навела. Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/26847/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар