Постанова 4821 № 704/881/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2024 року м.Черкаси Справа № 704/881/23 Провадження № 22-ц/821/997/24 категорія: 310020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М., секретаря Мунтян К.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої непрацездатної дружини-інваліда, - в с т а н о в и в : 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом. Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 11.11.1990 по 27.12.2022. Вказує, що під час спільного проживання у шлюбі відповідач вчиняв щодо неї протиправні дії, систематично бив її та морально знущався, що в результаті призвело до погіршення її здоров`я та присвоєння їй інвалідності ІІ групи з 12.12.2022, тобто під час перебування у шлюбі. На теперішній час вона є непрацездатною, її було звільнено з роботи за станом здоров`я, вона не має власного нерухомого майна, потребує постійного догляду та лікування. Єдиний дохід є пенсія в сумі 2 760, 00 грн, інших доходів не має. Значна частина коштів витрачається на ліки. На даний час її колишній чоловік матеріальної допомоги не надає, при тому що він працевлаштований та працює в КП «Тальне сервіс» водієм пожежного автомобіля, отримує достатню заробітну плату та пенсію, тому має можливість надавати їй матеріальну допомогу. На підставі наведеного, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/6 усіх видів його доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.08.2023 р. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 грн 20 коп судового збору. Решту частину позовних вимог залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачка є непрацездатною, потребує постійного догляду та лікування у зв`язку з наявною в неї інвалідністі, яку їй було встановлено під час перебування у шлюбі з відповідачем та оскільки судом встановено, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу колишній дружині та визнає позов, то позов в цій частині підлягає до задоволення. Відмовляючи в задоволені позову в частині визначення мінімального розміру стягнення аліментів в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму в місяць, виходив із того, що ст. 80 СК України встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення і дана норма законодавства не передбачає встановлення мінімального розміру аліментів на одного з подружжя в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму в місяць. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Кушнеренко Т.В. посилаючись на незаконність рішення суду, просила суд апеляційної інстанції рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.10.2018 у справі № 161/16931-16-ц , згідно якого аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбу або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (ст. 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Вказує, що із довідки про доходи позивачки остання отримує пенсію на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не нижче від нього. Позивачка обгрунтовує необхідність постійного лікування виписаними епікризами та квитанціями на придбання ліків за вересень-жовтень 2022 року. Зазначає, що вказане лікування було обов`язковим для перегляду групи інвалідності з 3 на 2 групу. З вказаних виписних епікризів не вбачається, що позивачка потребує постійного вживання ліків, про це свідчить і те, що жодних ліків після проходження лікування для перегляду групи інвалідності вона не отримувала та відповідно лікування не проходила, не отримувала призначення ліків. Крім того, позивачка має трьох повнолітніх дітей, які повинні її утримувати. Щодо визнання позовних вимог зазначає, що заява про визнання позову була написана відповідачем під тиском представника позивачки. Вказує, що суд не пояснив наслідки визнання позову відповідачу. Під час винесення рішення суд не врахував, що визнання позову суперечить ст. 75 СК України, оскільки позивачка не набула права на отримання аліментів, і визнання позову суперечить дійсним обставинам справи та не відповідає волі відповідача. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.11.1990 по 27.12.2022. Згідно з Довідкою до акта огляду МСЕК сер 12ААВ №641584 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з 07.12.2022 безтерміново. Згідно з постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 08.09.2022 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім`ї відносно ОСОБА_1 . Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення аліментів на утримання колишньої непрацездатної дружини-інваліда. Правовідносини щодо прав та обов`язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України. Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом першої, другої чи третьої групи. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Частиною 4 ст. 75 СК України передбачено, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Разом із тим відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №759/6629/19 положення частини четвертої статті 75 СК України варто тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким є один з подружжя, що потребує матеріальної допомоги. Аналіз норм Сімейного кодексу України свідчить про те, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України. Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України. У розумінні положень частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності (онкологічного захворювання) така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування. Тобто, зміст частини четвертої статті 75 СК України варто тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов`язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у цій справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги. Призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його. Верховний Суд вважав, що положення частини четвертої статті 75 СК України, відповідно до якої один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, не відповідають нормам статей 3, 8 та 48 Конституції України, тому суд її не застосовує. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин слід враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивачка є особою, якій встановлена 2 група інвалідності, безтерміново, з 07.12.2022, за загальним захворюванням. Із наданої суду медичної документації вбачається, що позивачка дійсно має захворювання , яке потребує лікування, а також згідно довідки № 7 від 05.01.2023 ОСОБА_1 спостерігається в КНП «Тальнівський ЦПМСД» ТМР з приводу: хронічного невиліковного захворювання, через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Потребує стороннього догляду та допомоги. Згідно довідки про доходи №5782 0692 8177 6718, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області і отримує пенсію по інвалідності , яка за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 складає 21 560,00 грн. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки вбачається, що у ОСОБА_1 нерухоме майно у власності відсутнє. Із наведеного слідує, що позивачка, якій встановлена 2 група інвалідності під час перебування у шлюбі, у розумінні ч. 3 ст. 75 СК України є непрацездатною, на час звернення із позовом не працює за станом здоров`я, а має лише виплати у вигляді пенсій, тому з урахуванням норм ч. 2 ст. 75 СК України має право на отримання аліментів від чоловіка. Крім того, із довідки про доходи, виданої КП «Тальне-Сервіс» ТМР вбачається, що ОСОБА_2 займає посаду водія автотранспортних засобів, за період з 01.04.2023 по 30.09.2023 без урахування аліментів, його дохід становить 67 578,00 грн. Разом з тим, у позовній заяві позивачкою вказано, що відповідач сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів його заробітку. Стягнення аліментів на користь доньки відповідачем не заперечується. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки, якій встановлена друга група інвалідності під час перебування у шлюбі з відповідачем та яка потребує матеріальної допомоги, аліментів на її утримання, з врахуванням можливості відповідача надавати таку допомогу, водночас колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих судом аліментів з 1/6 частини до 1/8 частини. Посилання в апеляційній скарзі, що позивачка має трьох повнолітніх дітей, які повинні її утримувати, не варті уваги , оскільки предметом даного спору є саме стягнення аліментів на утримання колишньої непрацездатної дружини-інваліда, які регулюються главою 9 СК України. Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що заява про визнання позову була написана відповідачем під тиском представника позивачки є безпідставними, оскільки не містять належних доказів на підтвердження здійснення на відповідача тиску зі сторони позивачки. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для зміни судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни - задовольнити частково. Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2024 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 1/6 частини до 1/8 частини. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 27 червня 2024 року. Головуючий Л.І. Василенко Судді: О.В. Карпенко О. М. Новіков